Наук. кер. –Кучер Д.Б. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
СУЧАСНІ МЕТОДИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Управлінські рішення з актуальної проблематики у сфері теорії і практики менеджменту – це особливий вид рішень. Хоча управління як вид діяльності існує з часів виникнення людства, наука управління з’явилася лише у ХХ столітті. Проблема прийняття ефективних рішень є однією з основних у сучасній теорії і практиці менеджменту. Тому варто погодитись, що сьогодні процес прийняття управлінських рішень характеризується якісно новим рівнем. Мета роботи - визначення сутності поняття “методу” прийняття управлінських рішень та обґрунтування основних методів, за допомогою яких здійснюється прийняття управлінських рішень. У науковій літературі значна увага приділяється формулюванню сутності управлінських рішень. Окремі аспекти дослідження питання розробки методів прийняття управлінських рішень знайшли відображення в працях таких науковців як Асмус В, Артюшина М., Багдасарян Л., КозаковВ., Орбан-Лембрик Л.Е., Ст. Біра С., Донела О., Кузьміна Г., КунцаІ., Морріса М., Старра В., Шорина М., Чумаченко М. та інші . На мою думку, управлінське рішення - це фіксований управлінський акт, який спрямовує діяльність трудового колективу у русло досягнення цілей, поставлених перед організацією або особою. Прийняття рішень - складова частина будь-якої управлінської функції. Технологія прийняття рішень передбачає певну послідовність управлінських операцій і процедур, які необхідно здійснити для вирішення проблеми. Вона охоплює діагностику проблеми, виявлення можливих способів її вирішення, оцінку варіантів і вибір метода, який дасть змогу найвигіднішим для організації способом вирішити проблему. Методи прийняття рішень - це сукупність розумових і практич¬них операцій, які використовуються в процесі державного управлін¬ня для усвідомлення проблеми, постановки цілі, збору необхідної інформації, розробки варіантів рішення, вибору оптимального рі¬шення та організації його виконання[1, с. 56]. Оскільки існує велика кількість аспектів, які впливають на управлінські рішення, методи їх прийняття доцільно досліджувати з різних точок зору. Класифікувати їх доцільно також по-різному. У найбільш загальному аспекті методи прийняття рішень потрібно розрізняти за їх спроможністю охопити процес вироблення рішення в цілому. За цією ознакою виділяються дві групи методів: загальні, які охоплюють усі етапи процесу прийняття рі¬шення, і локальні, які застосовуються на одному чи декількох етапах. У свою чергу, їх можна поділити на два різновиди: формальні методи (формально-математичні) та неформальні (інтуїтивно-логічні). До загаль¬них формальних методів можна віднести системний аналіз, який служить методологією вирішення великих проблем, а також лінійне програмуван¬ня. Загальними неформальними методами є способи прийняття рішень на основі управлінського та життєвого досвіду, рефлексії, інтуїції, тобто традиційні методи вирішення управлінських завдань [2, с. 370]. Отже,розглянемо детальніше методи прийняття управлінських рішень та їх сутність. Управлінські рішення можуть прийматися методом "мозко¬вої атаки" або "мозкового штурму". Сутність цього методу по¬лягає у тому, що коли треба вирішити складну проблему, то зби¬рається група людей, які пропонують свої рішення . Метод Дельфи (від грецького міста Дельфи) базується на прийнятті рішення шляхом багаторівневої процедури анкету¬вання. Після кожного туру дані анкетування доопрацьовують¬ся, одержані результати повідомляються експертам з визначен¬ням розміщення оцінок. Метод "кінчісио" використовується японськими організа¬ціями. Сутність цього методу полягає у тому, що на розгляд осо¬бам за списком, котрий склав менеджер, передається проект рішення. Метод моделювання. Модель — це схема якогось явища, зра¬зок якогось явища у конкретній ситуації. Моделювання — це дослідження на моделях процесів, що проходять у реальному житті, які незручно вивчати у природних умовах. Модель теорії ігор — використовується при вивченні конкурентоспроможності. Це метод моделювання оцінки впливу прийнятого рішення на конкурентів. Модель теорії черг — використовується менеджером для виз¬начення оптимального числа місць обслуговування споживачів або клієнтів відносно потреби у них, щоб не допускати черг і втрат часу на очікування обслуговування. Модель лінійного програмування — використовується менед¬жером для визначення оптимального способу розподілу дефіцит¬них ресурсів при наявності конкуруючих потреб. Вона може виз¬начити, яку кількість продукції треба виробляти і якого асорти¬менту, коли відомі запаси продукції і потужності обладнання. Без такої моделі складно прийняти оптимальне рішення. Імітаційне моделювання — імітація — це процес створення моделі та її експериментальне використання для визначення змін реальної ситуації. Так спеціаліст з маркетингу може ство¬рювати моделі для імітації обсягу продажу товарів, що очікуєть¬ся, у зв´язку зі змінами цін або реклами продукції [3]. Отже, методи управлінських рішень мають свою специфіку. По-перше, рішення та їх наслідки зачіпають багатьох людей і можуть зберігати силу впливу на до¬сить тривалий час. По-друге, ухвалення рішень є особистою функцією кері¬вника, який повинен виконувати її в процесі управлінської праці та нести відповідальність за наслідки рішень. По-третє, виходячи зі змісту процесу управління, рішення займає в ньому центральне місце. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Кабаченко Т.С. Психология управления.-М.: ИНФРА,2008. -С.56-127. 2. Малиновський В. Я. Державне управління: Навчальний посібник.- Вид. 2-ге, доп. та перероб.- К.: Атіка, 2010.- 576 с 3. Виноградський М.Д., Шканова О.М. Організація праці менеджера. Навчальний посібник- К.: 2009.- 518 c.[Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-5058.html
