Вадим Нікіфоряк,
4 курс, спец. «Фінанси і кредит», д.ф.н.,
Наук. кер. Ісар І.В.,
Буковинський державний фінансово-економічний університет,
м. Чернівці
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
На сучасному етапі розвитку економіки України виникла об’єктивна необхідність активізації інвестиційної діяльності, бо саме вона є вирішальною ланкою всієї економічної політики держави, яка забезпечує стабільне економічне зростання, приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури тощо. Значна територіальна диференціація природних, економічних та соціальних умов зумовила значні територіальні відмінності у структурі, механізмах й активності інвестиційної діяльності в регіонах України.
Забезпечення сталого економічного зростання можливе лише на основі таких компонентів економічного потенціалу: фіскального, бюджетного, регіонального, грошово-кредитного, інституціонального та інноваційного. При цьому вирішальним фактором піднесення є мобілізація внутрішніх заощаджень в інвестиційний потенціал. Іноземні інвестиції при цьому виконують роль допоміжного джерела структурної перебудови економіки.
Підвищення ефективності інвестиційних процесів та поліпшення інвестиційного клімату є одними з основних напрямів державної політики на сучасному етапі. Таким чином, нині існує актуальна необхідність дослідження проблем, пов’язаних із впливом інвестицій, інвестиційного потенціалу та процесу його використання на розвиток економічної системи та держави в цілому.
Серед робіт вітчизняних вчених щодо дослідження інвестиційного потенціалу України є праці таких економістів, як Гайдуцький А.П., Ворсовський О. Л., Бережна І. Ю., Задоя А., Лукінова І., Беседіна В., Музиченко А., Іщук С. О., Федоренко В. Г., Вісящева В., Сардак С. Е., Шосталь С.О. та інших.
Мета даної статті полягає у дослідженні проблем формування та шляхів розвитку інвестиційного потенціалу економіки держави.
Об’єктом дослідження є інвестиції та інвестиційний потенціал України.
Інвестиційна діяльність охоплює усі сфери народного господарства – матеріального виробництва і соціальну. Розгляд економічної ролі держави у вирішенні цієї проблеми має принципове значення. Раніше інвестиційна діяльність була спрямована на відтворення основних фондів шляхом капітальних вкладень у народне господарство. У ринкових умовах інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, внаслідок чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект [8, с. 90].
Академік А. П. Гайдуцький також зазначає, що інвестиції – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку [4].
На думку І. Ю. Бережної, важлива роль в організації інвестиційної діяльності належить державі [2].
Державна інвестиційна політика - це комплекс правових, адміністративних, економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів.
О. Л. Ворсовський визнає, що інвестиції потрібні підприємствам і організаціям для переходу до нормальної господарської діяльності, для переозброєння виробництва, підвищення якості продукції [3].
Інвестиційний потенціал України полягає в її географічних і кліматичних особливостях, а також обсязі внутрішнього споживчого ринку, в рівні кваліфікації вітчизняних трудових ресурсів та можливостях національних базових галузей (металургійний, машинобудівний, хімічний та агропромисловий комплекси). Розташування між багатою ресурсами Росією і Об’єднаною Європою, зацікавленою в стабільному доступі до цих сировинних ресурсів і в той же час місткими ринками збуту, дає українській державі унікальні можливості для створення потужних транспортних коридорів, що зв’язують Захід і Схід.
Характеризуючи сучасний стан інвестицій в Україні, можна зазначити, що на даний момент наша держава не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. При розрахунку індексу глобальної конкурентоспроможності України, беручи до уваги розвиток таких економічних параметрів, як інституції, інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров’я, освіта, ефективність ринків, технологічне оснащення, бізнесове середовище та інноваційну сферу, наша держава, згідно з оцінкою Всесвітнього економічного форуму, що міститься у «Глобальному звіті про конкурентоспроможність 2010–2011», знизилася з 69-ї до 73-ї позиції із 131 країни світу. Падіння рейтингу України пов’язано з низькою продуктивністю економіки. На жаль, ці тенденції зберігаються і до сьогоднішнього дня. Крім того, голова представництва Telenor Group в Україні, президент Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА), член Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України вважає, що інвестиційний клімат в Україні не можна назвати сприятливим. Основна проблема України у тому, що тут складно вести бізнес. Адже залученню іноземних інвестицій перешкоджають політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, через що Україну віднесли до групи країн з найбільшим інвестиційним ризиком [6, с. 10].
Недостатнє інвестування веде до втрати конкурентоспроможності національної економіки, занепаду основних фондів, спаду виробництва та збільшення собівартості продукції, що, в свою чергу, обумовлює загострення проблеми інвестиційних ресурсів, відтак – подальше недоінвестування. Так, за січень-червень 2012 року за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 1322,6 млн. грн. інвестицій в основний капітал, що на 35,6% менше січня-червня 2011 року [1]. З наведених показників можна зробити висновок, що інвестиційна сфера України характеризується низькими темпами освоєння капіталовкладень.
Отже, на нашу думку, для України дуже необхідним є формування власного інвестиційного потенціалу і повноцінного процесу відтворення виробничих фондів. Підготовку та реалізацію заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату і залучення іноземних інвестицій потрібно здійснювати за такими етапами: дослідження інвестиційного потенціалу України, вибір пріоритетних галузей та технологій, розробка способів залучення інвестицій, реалізація розробленої політики та контроль за її виконанням.
Значним кроком на шляху до створення сприятливого інвестиційного клімату, збільшення притоку інвестиційних коштів має бути реформування податкової системи. Інвестиційний потенціал України характеризується високою неоднорідністю, тому інвестиційну політику необхідно проводити виходячи з можливостей і потреб розвитку кожного регіону. Так, у Західному регіоні ефективними можуть бути виробництва з використанням місцевих природних ресурсів (сірки, калійної солі, нафти, газу), а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. У Донецько-Придніпровському регіоні потрібні реконструкція й технічне переобладнання шахт, металургійних і технічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій. У Південному регіоні найбільш вигідними є реконструкція та технічне переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів [7, с. 13].
Для стимулювання внутрішніх інвестицій, які є також невід'ємною складовою інвестиційної привабливості України, є виправданим надання пільг малому та середньому бізнесу, запропонування до реалізації вже розроблених інвестиційних проектів, що потребує створення спеціальних інформаційно-економічних підрозділів на рівні регіонів.
Досить позитивним моментом є те, що необхідність поліпшення інвестиційного клімату усвідомлюється і урядом, і Президентом України. В Україні існує ряд передумов для залучення інвестицій: вона становить один з найбільших ринків в Європі, який характеризується великим, з точки зору природних і людських ресурсів, потенціалом, що, у свою чергу, значно підвищує інтерес до неї з боку світових ТНК, яким для збільшення своїх капіталів необхідно шукати нові ринки збуту своїх товарів; інтерес інвесторів до гірничодобувної промисловості, сільського господарства, хімічної промисловості та металургії може бути використаний для залучення коштів у ці найперспективніші галузі.
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, вкладених в Україну, на 1 січня 2012 р. склав 40 млрд 026,8 млн дол., що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2011 р. та в розрахунку на одну особу становив 872,6 дол. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України у 2011 р. становив 5 млрд 634,6 млн дол., що становить 51,6% надходжень 2010 р., за даними Держкомстату [1].
Пріоритетними напрямками для залучення й підтримки стратегічних інвесторів можуть бути ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції: тракторо-, комбайно-, авіа-, та ракетобудування, нафтогазовидобування, замкнений цикл виробництва палива для АЕС, розвиток енергогенеруючих потужностей, переробка сільгосппродукції, транспортна інфраструктура, виробництво легкових та вантажних автомобілів, запровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій. Також пріоритетним напрямком є здійснення інвестування в потенціал працівників, внаслідок чого відбувається збільшення чисельності людей, які здійснюють економічні відносини, міграція трудових ресурсів, прискорення руху транспортних засобів, удосконалення засобів комунікацій, що в свою чергу призведе до появи нових товарів, технологій, до стрімкого розвитку НТП [4, с. 5].
Таким чином, для активізації інвестицій¬ної діяльності необхідно:
- понизити рівень державного регулюван¬ня підприємницької діяльності та забез¬печити стабільність відповідного зако¬нодавства;
- усунути неоднозначність трактування нормативно-правових актів і завершити судову реформу;
- удосконалити нормативну базу з питань реалізації прав власності;
- завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність і прозорість у прийнятті рішень органами влади і в ре¬зультаті здолати бюрократизм і прояви корупції;
- ввести ефективні методи корпоративно¬го управління; сприяти розвинутості ри¬нків капіталу, у першу чергу банківського сектора, фондового і страхового ринків;
- забезпечити стабільність політичного середовища та активізувати діяльність зі створення позитивного іміджу держа¬ви.
Список використанихджерел:
1. Інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності / офіційний сайт державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http:www.ukrstat.gov.ua>.
2. Бережна І. Ю. Інвестиційна діяльність України в контексті інтеграційних та глобалізаційних процесів / І. Ю. Бережна // Економіка та держава. – 2011. – №2. – С. 50-53.
3. Ворсовський О. Л. Шляхи підвищення фінансового потенціалу інвестиційної діяльності підприємства / О. Л. Ворсовський // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – №7-8. – С. 128-133.
4. Гайдуцький А. П. Оцінка інвестиційної привабливості економіки / А. П. Гайдуцький //Економіка і прогнозування. – 2012. – № 3. – С. 3–7.
5. Іщук С. О. Оцінювання інвестиційної привабливості регіону: методичний аспект / С. О. Іщук, Т. В. Кулініч // Регіональна економіка. – 2010. – №3. – С. 71-78.
6. Сардак С. Е. Перспективні форми інвестування в людський потенціал на вітчизняних підприємствах / С. Е. Сардак // Інвестиції: практика та досвід. – 2012.- №2.– С. 9-11.
7. Федоренко В. Г. Інвестиції та економіка України / В. Г. Федоренко // Економіка України. – 2011.– №5.– С. 12-16.
8. Шосталь С.О. Джерела та напрями залучення інвестицій в економіку України / С.О. Шосталь // Економіка та держава. – 2009. - №9.– С. 89-91.
