Наталія Повержук ,
5курс, спец. «Менеджмент», д.ф.н.,
Наук. кер. –Чичун В.А
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
ЯКІСТЬ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ, ЯК НЕОБХІДНИЙ КОМПОНЕНТ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ КОМПАНІЇ
В даній статті досліджено питання якості корпоративного управління як необхідного компоненту стратегічного розвитку компанії. Проведені дослідження показують, що корпоративне управління можна вважати якісним, якщо в компанії досягнуто баланс інтересів різних сторін і забезпечується поступальний довгостроковий її розвиток.
Проблема якості продукції в останні роки придбала світове значення. Постійне підвищення вимог споживачів до якості продукції привело до того, що на іноземних ринках, крім ціни виробу, найважливішим фактором стала його якість. При цьому в конкурентній боротьбі перемагає не той, хто продає дешевше, а той, хто поставляє більш якісні вироби. Але першочергове значення в забезпеченні якості продукції має якісне корпоративне управління. Це об'єктивний наслідок досягнутого рівня розвитку продуктивних сил і всезростаючих вимог подальшого розвитку суспільства.
Проблемами якості корпоративного управління займаються багато вчених як і українських, так і фахівців із-за кордону. Серед вітчизняних фахівців, досліджували питання корпоративного управління А.Г. Мовсесян, Н.Б. Рудик, Е.В. Семенкова, И.А. Храброва та інші. Серед іноземних фахівців проблемами ціноутворення займаються В.В. Герасименко, В.Є. Єсипов, Ф.М. Левшин, І.К. Салимжанов, Е.А. Уткін, А.Н. Цацурін та інші.
Метою даної роботи є визначити поняття якості корпоративного управління та дослідити вплив якості корпоративного управління і корпоративного менеджменту на залучення інвестицій для забезпечення стратегічного розвитку корпорації.
Не дивлячись на численні дослідження, що проводяться в різних країнах ученими і фахівцями в області корпоративного управління, до теперішнього часу не встановлена пряма залежність фінансових показників компанії, перш за все, чистого прибутку і зростання акціонерної вартості, від якості корпоративного управління [2].
Покращення рівня корпоративного управління в економіці України залежить від його якості на рівні товариств. Проведена оцінка корпоративного управління свідчить про доволі незначний його рівень. Основними причинами недостатнього рівня якості корпоративного управління є:
- неефективна діяльність правління;
- недостатня винагорода правління;
- незахищеність дрібних акціонерів;
- недосконала соціальна та екологічна діяльність товариств та інші [1].
Науковцями здійснено ряд досліджень з питань встановлення зв’язку якості корпоративного управління з залученням інвестицій та ефективністю бізнесу корпорації, але, в більшості випадків, використовуються ті критерії якості корпоративного управління, які такими є в мінімальному ступені, а більш значущі чинники не аналізуються [ 3, с.224].
Розвиток корпоративного управління – це одна із складових ринкових реформ, умова розвитку приватного бізнесу, засіб підвищення конкурентоспроможності на міжнародних ринках та поліпшення загальних показників економічної діяльності.
Отже, корпоративне управління – це система відносин між власниками, органами управління, а також іншими зацікавленими особами (працівниками, постачальниками, споживачами, кредиторами, державними та місцевими органами виконавчої влади, громадськістю тощо) задля забезпечення ефективної діяльності товариства, інтересів власників та інших зацікавлених осіб [3, с.228] .
Якість корпоративного управління, а саме дотримання прав акціонерів, виплата дивідендів, прозорість процедур корпоративного управління, ефективна структура та функції керівних органів акціонерного товариства та інше, приводить до зростання власного капіталу акціонерного товариства та є одним з ключових факторів, що обумовлює інвестиційний клімат в країні, впливає на ефективність діяльності товариств та розвиток ринку [2, с.132].
Важливість корпоративного управління для товариств полягає в його внеску у підвищення їх конкурентоспроможності та економічної ефективності завдяки забезпеченню належної уваги до інтересів акціонерів, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин, підвищенню фінансової прозорості, запровадженню правил раціонального менеджменту та належного контролю. Важливість корпоративного управління для економіки кожної області обумовлена його впливом на соціальний та економічний розвиток області через сприяння розвитку інвестиційних процесів, забезпечення впевненості і підвищення довіри інвесторів, підвищення ефективності використання капіталу (перелив капіталу) та діяльності товариств, врахування інтересів широкого кола зацікавлених осіб.
Частка корпоративного сектору в економіці України вже зараз складає близько 75% в загальному обсязі виробництва продукції та надання послуг. У 34 тисячах акціонерних товариствах асоційовано майже 17 мільйонів акціонерів як виразників інтересів корпоративного капіталу, що становлять ядро нової, ринкової системи господарювання в країні, орієнтованої на інтеграцію з Європейським Союзом [3, с.256].
Отже, корпоративне управління здійснюється окремими громадянами, державними органами, а також на рівні окремих підприємств-емітентів корпоративних прав.
Корпоративне управління не має безпосереднього відношення до оперативного і тактичного управління компанією, але останнім часом включається в стратегічне управління. Предметом корпоративного управління є контроль за здійсненням корпоративних дій.
Необхідність корпоративного управління обумовлена тим, що бізнес як власність належить принципалам (власникам, інвесторам), а права керування цим майном делеговані агентам — раді директорів і менеджменту, що породжує асиметрію інформації та пов'язані з нею агентські витрати, що виражаються в діях менеджменту, не спрямованих на задоволення інтересів власників.
Поряд з такими поняттями, як гудвіл, можна виділити вплив якості корпоративного управління на вартість організації, яке можна враховувати у вигляді премії власникам акцій, використовуваної при обчисленні ставки дисконтування в порівнянні з іншими інструментами, наприклад облігаціями. Значення цієї премії зазвичай коливається від 0% до 30%. Ця премія відображає ризики власника акцій, пов'язані, насамперед, з ризиком виведення чистого прибутку та активів з компанії. Чим вище дана премія, тим, за інших рівних умов, гірше якість корпоративного управління, яке даної премією компенсується [6, с.105].
Однією з цікавих особливостей дослідження якості корпоративного управління є те, що, в більшості випадків, його якість оцінюється не за фактичними результатами, а на основі достатньо формальних кількісних, критеріїв. Дослідження і рейтинги виходять з того, що якість корпоративного управління визначається шляхом оцінки ряду показників, таких як: структура і склад ради директорів, рівень розкриття інформації, ступінь захисту прав акціонерів, обумовлена змістом статутних і внутрішніх документів та ін. [2].
Таким чином, якість корпоративного управління оцінюється виходячи з того, наскільки компанія відповідає певному набору вимог, орієнтованих в своїй основі на форму, а не на суть процесів, що відбуваються, тому і не виявлена пряма залежність фінансових результатів діяльності компаній від якості корпоративного управління.
В даній роботі вважається, що структура власності корпорації повинна бути початковим етапом в аналізі системи корпоративного управління, оскільки вона задає структуру ключових конфліктів між суб'єктами корпоративних відносин.
Вченими вважається, що внутрішня проблема корпоративного управління обумовлена поділом власності і контролю або, іншими словами, розбіжністю інтересів між акціонерами, що є власниками ресурсів компанії, і менеджментом, якому фактично делегований контроль над цими ресурсами і управління ними [5, с.90].
Якщо власність розподілена між багатьма власниками, тоді виникає ситуація типу «сильні менеджери - слабкі акционери». У такій ситуації реальний контроль над компанією здійснюють менеджери, тоді як акціонери значно ризикують у випадках неякісного управління.
У випадку концентрованої форми власності, виникає ситуація типу «слабкі менеджери - слабкі міноритарні акціонери - сильні контролюючі акционери». У такій ситуації реальний контроль над компанією належить акціонерам, у яких зосереджена значна частка власності компанії, які мають і нагоду, і великий інтерес повністю підпорядкувати собі менеджерів, а основні ризики, пов'язані з корпоративним управлінням, несуть міноритарні акціонери, інтереси яких можуть не враховуватися.
Основою корпоративного управління є рада директорів, яка, з теоретичної точки зору, повинна представляти інтереси всіх акціонерів - як домінуючих, так і міноритарних, і протидіяти несумлінній поведінці менеджерів чи контролюючих акціонерів. Проте, на практиці, рада директорів часто підконтрольна або менеджменту, при розподіленій власності, або контролюючим акціонерам, при концентрованій власності, і не виконує свої функції з захисту інтересів інвесторів.
У випадку, якщо діяльність ради директорів щодо контролю над компанією є незадовільною або рада починає діяти в інтересах не акціонерів фірми, а її менеджерів, то може застосовуватися один з найрадикальніших механізмів дисциплінування і заміни керівництва компанії - механізм ворожого поглинання. Цей механізм припускає тимчасову концентрацію власності і заміну неефективного менеджменту компанії. Як правило, після зміни керівництва і реструктуризації, акції знову надходять на фондовий ринок і переходять в дисперсне володіння, а поглинені компанії повертаються до дисперсної акціонерної форми власності [6, с.56].
Отже, в акціонерній компанії вороже поглинання не приводить до зміни форми власності, а є способом заміни команди неефективних менеджерів і неефективної ради директорів, що є радикальною формою дисциплінування менеджерів.
Таким чином, питання, що стосуються ефективності роботи ради директорів, як одного з найважливіших механізмів корпоративного управління, на сьогодні є досить актуальними.
В даній роботі пропоную вважати корпоративне управління якісним, якщо в компанії досягнуто баланс інтересів різних сторін і забезпечується поступальний довгостроковий розвиток компанії. Не якісне корпоративне управління може призвести до краху компанії і до серйозних втрат для зацікавлених сторін.
Таким чином, в умовах концентрованої власності загроза ворожого поглинання приводить не до підвищення, а до зниження ефективності діяльності корпорації. За цих обставин, законодавство, що заохочує ворожі поглинання, приводить до зниження ефективності як окремих компаній, так і всього корпоративного сектору економіки. Отже, в умовах переважно концентрованої власності корпоративне законодавство повинне максимально обмежувати ворожі поглинання.
Якість корпоративного управління в об'єктах потенційного інвестування починає виконувати помітну роль, якщо завданням стратегічних інвесторів є встановлення повного або часткового контролю над компанією, що дозволить їм брати участь в управлінні і понизить вірогідність втрати вкладених коштів. Якість корпоративного управління, для таких інвесторів, виконує певну роль, оскільки стратегічний інвестор бажає повернути інвестиції, отримавши контроль над компанією, але не бажає отримати несподівані проблеми, пов’язані з рівнем корпоративного управління.
Таким чином, з упевненістю можна говорити про те, що питання якості корпоративного управління в об’єкті інвестування розглядають усі стратегічні інвестори. При цьому для стратегічних інвесторів, при ухваленні інвестиційних рішень, важливе значення мають також наступні чинники: політична стабільність, розвиток економіки, перспективи економічного зростання, рівень бюрократизації і корупції, а також такі чинники, як ступінь розвитку фондового ринку, стабільність податкової системи, ефективність системи судочинства і правозастосування.
В даний момент в підвищенні якості корпоративного управління українських компаній зацікавлені, в основному, іноземні інвестори, які володіють контрольним пакетом акцій в об'єктах інвестування або планують придбати його. І хоч таких інвесторів на українському ринку небагато, їх роль і вплив неухильно зростають.
Дослідження показали, що корпоративне управління можна вважати якісним, якщо в компанії досягнуто баланс інтересів різних сторін і забезпечується поступальний довгостроковий розвиток компанії.
Ефект від впровадження принципів корпоративного управління виявляється в довгостроковій перспективі, в процесах формування та реалізації корпоративної стратегії, досягненні стратегічних цілей.
Список використаної літератури:
1. McKinsey & Company [Електронний ресурс]. – Доступний на www.mckincey.com/practices
2. Сонин А. Корпоративное управление: мифы и реальность// Управление компанией – № 12 (55). – 2005.
3. Гончаров В.М., Зось-Кіор М.В., Ільїн В.Ю. Корпоративне управління / Навчальний посібник. – Луганськ: Еталон-2, 2011. – 645с.
4. Козаченко Г.В., Воронкова А.Е., Коренєв Е.Н. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. / Під ред. Козаченко Г.В. – Луганськ: Вид. ВНУ, 2001. – 480с.
5. Воронкова А.Е. Коренев ,Е.Н., Баб’як М.М., Мажура І.В. Корпорації: управління та культура. Монографія / За ред. док. екон. наук, професора А.Е. Воронкової. – Дрогобич: Вимір, 2006. – 376с.
6. Булеев И.П., Богачёв С.В., Мельникова М.В. Промышленные корпорации: особенности развития и принятия решений. Монография / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2003. – 116с.
