3 курс, спец. «Економіка підприємства» Науковий керівник - Маначинська Ю. А., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
В економіці України рибне господарство, як постачальник цінних продовольчих ресурсів зумовлює, зацікавленість держави в ефективності його господарювання. Води України мають близько 200 видів риб: 110 у річках, 180 - у морі (близько 90 видів живуть і в прибережних частинах Азовського та Чорного морів, і в ріках, що впадають у ці моря). Переважна більшість видів риб є промисловими; кілька десятків не мають промислового значення з уваги на свою нечисленність, малий розмір чи отруйність; серед промислових ледве близько 10% має більше значення, і на них припадає більшість улову [ 3, с.72 ] . Рибальство на внутрішніх водах вже не має добрих умов розвитку, бо води України все більше стають занечищені, а для їх очищення вкладається замало коштів. Ряд видів риб винищено, на що вплинув також її хижацький вилов. Річкове рибне господарство мало в Україні до початку 19 ст. найбільше значення. Серед рік України основне значення мають Дніпро (з його приток - головне Прип'ять і Десна), нижній Дунай, менше Дністер, Південний Буг і Сіверський Донець. У сточищі Дніпра налічується 66 видів риб (у пригирловій частині); основними промисловими видами є: лящ, судак, короп, лин, щука, сом, окунь. Багатий на рибу нижній Дунай - 71 вид, серед них велике промислове значення мають: білуга, осетер, севрюга, стерлядь, сом, лин, короп, щука і оселедець, що заходять з моря. Чимало риб має Південний Буг, зокрема у пригирловій частині (70 видів; у середньому - близько 30), серед них найголовніші: короп, лящ, плітка, червоноперка, окунь, карась. Іхтіофауна Дністра нараховує 57 видів (у верхів'ї переважають марена, підуст, головець та інші види, що живуть у поточній воді; у нижній - плітка, краснопірка, окунь,бичок, чехоня, лящ та ін.); Сіверський Донець - 44 види (лящ, підуст, в'язь, щука й ін.). Деяку роль у відтворенні рибних запасів великих річок відіграють їхні притоки [ 1, с.17 ]. На Поліссі є 268 озер загальною площею 16 000 га; у них є 32 види риб, у тому числі: лящ, плітка, краснопірка, щука, окунь, лин, карась, йорж, канальний сом; промислова рибопродуктивність окремих озер є від 7,5 до 40 кг/га. Водяна площа основного фонду наддунайських озер є близько 45 000 га з рибопродуктивністю від 21 до 73 кг/га; цінніші види: сазан, лящ, судак, щука, менше цінні: окунь, краснопірка, бички, тюльки, верховодка та ін. Найінтенсивнішою формою рибного господарства є ставкове. Ставковий фонд України (близько 22 000 ставків) становить лише близько 170 000 га водної площі, з них зариблено близько 75 000 га; щорічний вилов риби у них - близько 30 000 т. Пересічна рибопродуктивність ставків - 720 кг/га. Основним об'єктом тепловодного ставкового рибного господарства є короп, холодноводного - пструг (головним чином - у горах). У ставковому рибному господарстві розгорнена племінна робота, спрямована на поліпшення спадкових якостей і підвищення продуктивності риби [ 3, c.83 ]. Для штучного риборозведення існує 8 форелевих рибоводних ставків у Карпатах та один у Криму, 2 форелеві ферми у Волинській та Тернопільській областях, товарне господарство «Свалява» в Карпатах, осетровий завод на нижньому Дніпрі, нерестововирощувальні господарства на Каховському і Кременчуцькому водоймищах. У зв'язку з спорудженням Дніпровського каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі рибальство погіршало. У великих водосховищах, організовано рибне господарство нового типу, відмінне від річкового. Причиною цього є те, що гребля Дніпровського (а згодом й інші) обмежила вільний доступ прохідним рибам, а риби, які не люблять стоячих вод перейшли на північ. Основними об'єктами промислу в дніпровських водосховищах є лящ, судак, сазан і сом. 1969 з водосховищ Дніпра видобуто 172 600 т риби (площа водосховищ 5 282 км), або 33 кг з 1 га. Найбільшу рибопродуктивність (близько 40 кг) мають Каховське і Кременчуцьке водосховище. На водосховищах створено кілька господарств, у яких вирощують мальків цінних видів риб для зариблення ріки і водоймищ. Велику увагу приділяють меліорації водойм. Деяке значення для рибного господарства мають також водосховища питної води, іриґаційні та ін. [ 3, c.79 ]. Морське рибальство охоплює чорноморський та азовський регіони. Найбільше значення має азовський район; його рибне багатство відзначається чималою поживою (органогенні речовини, акумульовані Доном і Кубанню), наявністю місць, придатних для відкладання ікри (гирла Дону й Кубані) і прохідними й півпрохідними рибами. Головними місцями вилову є -- гирла Дону й Кубані та Керченська протока; взимку провадять підльодові вилови у Таганрозькій затоці. Промислова продуктивність Азовського моря дуже велика -- до 80 кг/га. В Азовському морі зустрічається близько 80 видів і підвидів риб; найбільше промислове значення мають: кілька, хамса, бички, судак, лящ, тараня, сазан, осетер, севрюга, оселедці, кефаль, анчоус й ін. За останній час він сильно зменшується через забруднення моря і надмірний вилов. На базі рибних ресурсів Азовського моря у межах України працюють Генічеський, Маріупольський та Керченський рибокомбінати та Мисівський і Аршинцівський рибозаводи. Чорне море у своїй продуктивності обмежене недостачею мілин та чималою глибиною, наповненою сірководнем (з глибини 150 -- 200 м). На відміну від Азовського моря, у Чорному основну масу виловлюваної риби дають морські види. У прилеглих до Чорного моря водоймах та у пониззях Дністра й Дунаю розвинуто промисел прісноводного рака. Рибна промисловість і рибоконсервне виробництво зосереджене на узбережжі Чорного і Азовського морів і над Дніпром [ 4 ]. Головними його центрами є Одеса, Керч, Севастополь, Очаків,Білгород-Дністровський, Маріуполь, Бердянськ, Вилкове, Генічеськ, Ялта, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Черкаси, Ізмаїл, Кілія (табл. 1). За даними досліджень, на сьогодні в Україні споживається значно менше риби, ніж у країнах Східної Європи. Середній рівень споживання ненабагато перевищує 8 кілограмів на рік, тоді як у країнах Східної Європи - 14 кілограмів. Проте, враховуючи динаміку споживання рибної продукції за останні роки, можна прогнозувати, що цей показник у 2010 році може становити 800 тис. тонн, тобто 17 кілограмів на душу населення [ 1, c.20 ]. Таблиця 1 Обсяг вилову риби та добування інших водних живих ресурсів в Україні за 2011 р. [ 4 ]
№ з/п
За областями України Вилов риби та добування інших водних живих ресурсів т У % до відповідного періоду 2011 р. 1 Україна 121483 103,4 2 Севастополь 80214 107,8 3 Київ 13087 94,4 4 АР Крим 5869 68,2 5 Запорізька область 5398 117,4 6 Одеська область 4327 101,7 7 Донецька область 3166 85,5 8 Херсонська область 2952 176 9 Черкаська область 2070 138 10 Дніпропетровська область 759 134 11 Кіровоградська область 734 242,1
В останні роки створено низку державних програм розвитку, метою яких є виправлення наслідків кризи рибного господарства України, та прийнято ряд відповідних державних актів, а саме: «Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів», «Комплексна програма впровадження на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті за сталого розвитку», «Загальнодержавна програма розвитку рибного господарства України на період до 2010 року», «Програма будівництва суден флоту рибного господарства України», «Програма розвитку інфраструктури ринку риби, інших водних живих ресурсів та харчової продукції, що з них виробляється» [ 2 ].
Динаміка зміни обсягів вилову риби за 2008-2011 рр. наведена на рис.1.
Рис. 1. Тенденція зміни вилову риби та добування інших водних живих ресурсів за 2008-2011 рр. [ 4 ]
Позитивна динаміка споживання риби стимулює роботу підприємств - імпортерів. З огляду на те, що в Україні відсутня сировинна база оселедця, скумбрії, сьомги, палтуса та інших видів риби, імпорт їх сировини завжди буде становити 70-80 відсотків загального обсягу. Водночас потребують розширення потужності для зберігання рибної продукції. Важливою складовою біоресурсів є запаси риби та інших водних тварин. Протягом останніх років на більшості водойм спостерігається тенденція до зниження загального вилову риби. Основними факторами, що стримують розвиток рибного господарства і негативно позначаються на процесах відтворення запасів риби та інших водних живих ресурсів, насамперед цінних їх видів, є забруднення водних об'єктів, необгрунтоване водоспоживання, порушення гідрологічного режиму, відсутність ефективних рибозахисних та рибопропускних пристроїв на гідротехнічних спорудах, послаблення державного контролю за виловом і реалізацією водних живих ресурсів [ 1, с.12 ]. Зважаючи на тривалу тенденцію щорічного падіння виробництва галузі рибного господарства України, скорочення запасів водних живих ресурсів рибогосподарських водойм, старіння та відсутність механізмів відновлення основних фондів виробництва, недосконалість законодавчої бази тощо, необхідні дієві заходи щодо подолання зазначеної кризи.
Список використаних джерел : 1. Долинський В. Д. Рибне господарство: проблеми, шляхи їх розв’язання / Долинський В. Д. // Харчова і переробна промисловість. - 2007. - № 7.- C. - 12 2. Про Загальнодержавну програму охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів : Закон України від 22 березня 2001 року № 2333-III.- Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 28, с.135 3. Теслюк Т. Ю. Основні тенденції розвитку рибної галузі в Україні / Теслюк Т. Ю. // Економіка АПК. - 2007.C. – 72-75 4. Офіційний сайт Державної служб статисти України / [ Електронний ресурс ] – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua
