Боршан Олена,
2 курс, спец. «Товарознавство», д.ф.н.,
Наук. кер. – Власова Т.Р.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ
Серед галузей виробництва непродовольчих товарів однією із найголовніших є легка промисловість. Її продукція йде на задоволення потреб населення, забезпечуючи його тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання. Найтісніші зв’язки вона має із сільським господарством і хімічною промисловістю – основними постачальниками сировини для галузі, а також – машинобудуванням. Легка промисловість – це комплексна галузь, що включає майже 20 підгалузей, які можуть бути об’єднані в три групи: текстильна, в тому числі, бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, трикотажна; швейна; шкіряно-взуттєва і хутрова.
Проблемними питаннями, вирішення яких, на нашу думку, стримує розвиток легкої промисловості в Україні, є наступні:
• тінізація внутрішнього ринку та насичення його імпортними товарами, завезеними із заниженням митної вартості та контрабандно, а також дешевими товарами;
• нестача кваліфікованих управлінців;
• нерівні умови роботи та реалізації продукції для великих промислових виробників щодо суб’єктів малого підприємництва;
• високий ступінь зношеності основних засобів виробництва, необхідність його модернізації та технічного покращення;
• великий сегмент споживачів з низькими доходами;
• завезення технологічного устаткування, яке в Україні не виробляється, та запасних частин до нього для випуску конкурентоспроможної продукції підприємствами галузі;
• проблема міжгалузевого обміну;
• проблема захисту українського виробника;
• скорочення сировинної бази, залежність текстильної та шкіряної промисловості від імпортної сировини [1, с. 7].
Для забезпечення розвитку легкої промисловості необхідно: налагодити нові зв’язки для постачання сировини; підвищити фінансову обізнаність робітників; збільшити ввізне мито на товари легкої промисловості, які виробляють в Україні; обмежити на законодавчому рівні імпорт товарів, що були у користуванні; продовжити розвиток технічного і технологічного переоснащення підгалузей легкої промисловості. Пріоритетні завдання легкої промисловості – формування і розміщення державних замовлень та державних контрактів, координування діяльності підприємств, розробка цільових програм перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей [2, с. 6].
Отже, у даний час ефективність підприємств галузі досить низька: товари, які випускають підприємства легкої промисловості України, значно поступаються за якістю і кількістю продукції розвинених країн; порівняно низька продуктивність праці; вищі в галузі, порівняно зі світовим рівнем, затрати на виробництво продукції. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін, спонукає продавати низькоякісну продукцію. Галузь втрачає свої позиції на вітчизняному ринку, що робить її реформування необхідним. У розроблених проектах програм розвитку легкої промисловості передбачено розширити сировинну базу та ліквідувати диспропорції в окремих підгалузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості. Доцільним є відновлення посівів бавовни на півдні України; виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробка на штучні волокна і нитки; розгортання виробництва дубильних речовин; організація виробництва досі імпортованих поліуретанових композицій для взуттєвої галузі.
Список використаних джерел:
1. Єрмолаєва Т.О. Показники роботи підприємств легкої промисловості України (січень-червень 2012) / Т.О. Єрмолаєва // Легка промисловість. – 2012. – №2. – С. 5–7.
2. Мазаракі А. Легка промисловість України: стан , проблеми експорту та імпорту товарів / А. Мазаракі, Т Мельник, В. Ізовіт // Вісник КНТЕУ. – 2011. – №3. – С. 5–13.
