3 курс, с-ть «міжнародна економіка» д/ф, Наук. кер. – Козменко В.М. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
ЄВРОРЕГІОНИ В СИСТЕМІ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
Інтеграційні процеси в Європі зумовлюються особливою актуальністю з питань вибору дієвих форм європейського співробітництва у формі транскордонної співпраці. Динаміка розвитку єврорегіональної співпраці свідчить про значну її активізацію, пов’язану, передусім, з реалізацією загальноєвропейської мети – розмивання кордонів між країнами – членами Європейського Союзу і вирівнювання диспропорцій розвитку периферійних та центральних регіонів у кожній з держав. При розгляді даної теми потрібно розглянути теоретичні аспекти розвитку єврорегіонів; провести аналіз тенденцій розвитку євро регіонів на сучасному етапі; виявити шляхи та перспективи розвитку єврорегіонів в системі транскордонного спвробітництва. Єврорегіон – це форма транскордонного співробітництва між територіальними громадянами або місцевими органами влади прикордонних регіонів двох або більше держав, що мають спільний кордон, спрямований на координацію їх взаємних зусиль і здійснення узгоджених заходів у різних сферах життєдіяльності відповідно до національних законодавств і норм міжнародного права розв’язання спільних проблем і в інтересах людей, які населяють його територію по обидва боки державного кордону. В Європі транскордонне співробітництво найбільш поширене на рівні єврорегіонів. Так, за участю прикордонних територій Франції створено 23 транскордонних об’єднань, Німеччини – 35, Польщі – 17. Також Росія задіяна у 12 регіональних об’єднаннях, Білорусь – 4, а Україна бере участь в 6 єврорегіонах. На сучасному етапі в Європі налічується, за різними джерелами, від 120 до 183 єврорегіонів, однак деякі з них лише задекларували своє створення в межах яких стабільно розвивається транскордонна та міжтериторіальна співпраця. У кожному єврорегіоні створюються інформаційні центри, агенції регіонального розвитку, що сприяє отриманню фінансової допомоги для транскордонних проектів. Нами приводяться дані щодо функціонування єврорегіонів на 2000 рік, з тих, які тим чи іншим чином, для реалізації спільних проектів скористалися фінансовою допомогою ЄС або подали заявки на це. Більшість єврорегіонів створена в 90-х роках минулого століття і активно продовжується їх формування в перші роки 21-століття [1 , С. 8-11]. Транскордонне співробітництво активно підтримується Європейським Союзом для досягнення таких стратегічних цілей, як можливість відкриття нових ринків збуту продукції, забезпечення безпеки та політичної стабільності в Європі, підвищення рівня розвитку відсталих регіонів, прискорений розвиток національних економік у постсоціалістичних країнах тощо. Вагоме значення у єврорегіональній співпраці відіграє фінансова підтримка Європейського Союзу шляхом використання ряду ініціатив, програм та проектів, таких як: INTERREG, PHARE CBC, TACIS CBC, PHARE CREDO, MEDA, CARDS, LACE. Кожна програма має затверджений бюджет за різними напрямками прикордонного співробітництва, такими як: співробітництво у розвитку енергетичних мереж, комунікаційної і транспортної систем, регіональному і територіальному плануванні тощо. Фінансування інвестиційних проектів євро регіонів здійснюється за рахунок місцевих бюджетів, бюджетів країн-учасниць та ЄС, який фінансує програми INTERREG [2. c. 337]. Слід зазначити, що Євросоюзом фінансово підтримується міжнародне співробітництво близько вісімдесяти програм в рамках ініціативи Спільноти INTERREG, що склало: у період 1994-1999 рр. - 2 млрд. 400 млн. євро; 2000-2006 - 5 млрд. євро; на період 2007-2013 рр. планується витратити 7 млрд. 750 млн. євро [3]. Аналізуючи вище вказані дані, спостерігаємо значний зріст видатків ЄС на підтримку різних програм. Якщо ці кошти будуть раціонально використані, подальшому зростуть та не відбудуться значні зміни в світовій економіці, ми можемо бути впевнені, що розвиток єврорегінів відбудеться в позитивну сторону. Отже, єврорегіони – це одна з організаційних форм транскордонних відносин, основними завданнями подальшого розвитку яких є: здійснення заходів для поступового усунення адміністративних та правових перешкод, що стримують транскордонну співпрацю; розробка комплексних державних програм єврорегіональної співпраці та їх належне фінансування; визначення критеріїв оцінки конкурентоспроможності єврорегіонів; впровадження кластерної політики розвитку. Вирішення зазначених завдань у комплексі дозволить покращити інвестиційну та інноваційну привабливість території, прискорити подолання негативних тенденцій у зовнішній торгівлі, посилити процеси територіального поділу праці, знизити вартість виготовленої продукції та підвищити соціальні стандарти якості життя населення. Список використаних джерел: 1. Мікула Н. Єврорегіони: досвід та перспективи. – Львів: ІРД НАН України, 2003. – 222 с 2. Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник/ За ред І.М.Школи. – Київ: КНТЕУ, 2003. – 589с. 3. Ястшембська В. Роль єврорегіонів і транскордонного співробітництва у процесі європейської інтеграції [Електронний ресурс]. – Режим доступу. - http://www.univ. rzeszow.pl/nauka/konferencje/rl_most/ukr/.pdf