Данилюк Яна,
3 курс, спец. «Міжнародна економіка»,д.ф.н.,
Наук.кер. − Козменко А.В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
Європейський союз:мета створення, економічна основа
На сучасному етапі трансформації світового господарства ефективне функціонування національних економік неможливе без багатогранної інтеграції в систему міжнародних фінансово-економічних відносин. При цьому, глобальній економіці притаманний періодичний розвиток кризових явищ. Своєрідною формою захисту національних економік від глобальної нестійкості є утворення регіональних інтеграційних об’єднань, які при ефективному функціонуванні здатні відігравати провідну роль на світовій політичній та економічній аренах.
Одним з таких об’єднань є Європейський Союз, який був створений для підвищення конкурентноздатності національних економік та захисту окремих держав-членів Союзу від політичного та економічного тиску з боку держав-лідерів глобальної економіки. Проведені дослідження свідчать, що реалії сьогодення підштовхують держави до об’єднання в регіональні інтеграційні структури на основі обґрунтування національних пріоритетів розвитку та сучасних глобальних проблем. Визначення чіткого бачення щодо тенденцій та перспектив розвитку європейської економіки є основою для формування інтеграційних пріоритетів України.
Мета роботи - охарактеризувати суть Європейського Союзу, його вплив на міжнародну економічну інтеграцію.
Предметом дослідження даної роботи є – європейська інтеграція як основа створення єдиного європейського простору. Об’єктом дослідження –Європейський Союз.
Проблеми, пов’язанні з інтеграцією, досліджували, зокрема, такі вчені, як М. Ісінгарін, Е. Ленський, В. Копійка, О. Булатова, Т. Татаренко, В. Посельський, О. Картунов та інші.
Відправним моментом інтеграції в Західній Європі стало утворення в 1951 році європейського Об’єднання Вугілля і Сталі (ЄОВС). Пізніше виникли Європейське Економічне Співтовариство (СЕС) і Євратом. На основі цих трьох співтовариств і виник сучасний Європейський Союз – ЄС. У 1987 році між членами Європейських співтовариств був підписаний Єдиний європейський акт, за яким передбачалося створення Сполучених Штатів Європи, в межах яких не мало би бути національних кордонів і перепон на шляху переміщень людей, капіталів, товарів і послуг. З цією метою намічалося, що повинні бути введені єдині: громадянський паспорт; валюта; система стандартів; система комунікацій і транспорту; спільна митна система; податки. За таким же актом скасовуються всі платежі та регулюючі інструкції, спрямовані на обмеження взаємної торгівлі, мають визнаватися рівноцінними національні сертифікати та дипломи про освіту. 7 лютого 1992 року держави-члени Європейських співтовариств підписали Договір про Європейський Союз. З 1 листопада 1993 року Договір набрав сили, тобто з цього моменту починається відлік часу існування Європейського Союзу[10,c. 137].
На даний час членами ЄС є такі країни: Австрія, Бельгія, Болгарія, Греція, Естонія, Данія, Ірландія. Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Словенія, Словаччина, Сполучене Королівство, Угорщина, Фінляндія, Франція, ФРН, Чеська Республіка, Швеція. Усього в ЄС 27 країн –членів.[2,c. 47].
Головна особливість існування й функціонування Європейського Союзу полягає в тому, що його органи наділені повноваженнями на прийняття з ряду питань співробітництва ухвал, які мають безпосередню обов’язкову силу для країн-членів.
За даними літератури, європейський союз виконує такі основні завдання, як сприяння економічному і соціальному прогресу, його збалансованості й стійкості (для цього необхідним є створення простору без внутрішніх кордонів, підсилення економічного й соціального зближення, заснування економічного валютного союзу, включаючи запровадження єдиної валюти); затвердження свого статусу і призначення на міжнародній арені (робити це шляхом проведення зовнішньої політики та політики безпеки, включаючи можливе формування спільної оборонної політики, яка з часом приведе до спільної оборони); підсилення захисту прав та інтересів громадян-членів (шляхом введення громадянства ЄС); розвиває тісне співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ; зберігає, а при необхідності й переглядає та вдосконалює систему зв’язків і відносин, яка складається у співтовариствах [7,c. 33].
На думку багатьох спеціалістів, розвиток західноєвропейської інтеграції можливий в таких напрямках, як економія на масштабах виробництва; зниження витрат виробництва; прискорення науково-технічного прогресу, вдосконалення організації виробництва, якості продукції, розширення її асортименту; підвищення темпів економічного зростання; поліпшення умов торгівлі, збільшення позитивного сальдо торговельного балансу.
Керівні органи ЄС: Європейська Рада ( складається з голів держав і урядів, голови Європейської Комісії і міністрів закордонних справ; сесії проводяться двічі на рік); Європейська комісія(виконавчий орган, який складається з 20 членів, незалежних від урядів своїх держав, мандат Комісії збігається з виборчим терміном Європейського парламенту); Європейський Парламент(представницький орган, який складається з 626 депутатів і обирається на п’ять років); Рада Європейського Союзу(політичний орган, до якого входять міністри урядів); Європейський Суд (складається з 15 суддів і 9 генеральних прокурорів і відповідає за інтеграцію та застосування вимог Договору) [1,c. 39].
Штаб-квартира в м. Брюссель (Бельгія), де знаходиться більшість органів, включаючи Європейську Раду та Європейську Комісію, а також у Люксембурзі, де функціонує Європейський Парламент.
Найпоширенішим вимірником сукупної величини економіки є валовий внутрішній продукт (ВВП).
ВВП у ринкових цінах є кінцевим результатом виробничої діяльності всіх виробничих одиниць в межах певної географічної території, в даному випадку Європейського Союзу.
Проведені дослідження свідчать про те, що економіка Європейського Союзу є найпотужнішою у світі. Так за даними ЦРУ США (TheWorldFactbook - CentralIntelligenceAgency) за підсумками 2011 р. обсяги ВВП ЄС становили 14,510 трлн. дол. США, що складає 23,31% від суми загальносвітового ВВП. На другому місці економіка США – 14,260 трлн. дол. (22,90% світового ВВП). До п’ятірки світових лідерів входять також Китай – 8,791 трлн. дол. (14,12% світового ВВП), Японія – 4,141 трлн. дол. (6,65% світового ВВП) і Індія – 3,561 трлн. дол. (5,72% світового ВВП). Росія займає восьме місце у світі з показником 3,40% світового ВВП, Україна – 40 місце (0,47%).
Економічна криза, яка стрімко розгорнулася по всьому світу у 2008 р. призвела до скорочення світового ВВП у 2010 р. проти попереднього 2009 р. на 8,4 трлн. дол. (або 22 %), ВВП США знизився на 2,4%, ЄС на 4,2%, Росії на 7,9% та України на 14,1%.
При цьому слід відмітити, що зростання економіки ЄС постійно відбувалося на протязі 10 років з 1999 р. до 2008 р. Загальний приріст ВВП за паритетом купівельної спроможності у цей період склав 2023 млрд. євро. Максимального приросту ВВП за абсолютними показниками було досягнуто у 2007 р. – 671 млрд. євро, а мінімальний - у кризовому 2008 р. – 155 млрд. євро. У 2011 р. відбулося падіння обсягів ВВП на рівні 525 млрд. євро - з 12508 до 11983 млрд. євро.[6,c. 97-99].
Порівняльний аналіз обсягів ВВП ЄС і США дозволяє стверджувати, що на протязі останніх 11 років між Європейською економікою та економікою США ведеться гостра конкурентна боротьба; лідером економічного змагання до 2002 р. включно були Сполучені Штати Америки, проте з 2003 р. Європейський Союз за обсягами ВВП випереджує найпотужнішу економіку і посягає перше місце у світі. Таким чином, Європейський Союз у сучасному світі відіграє одну з провідних ролей на політичній та економічній аренах.
При порівнянні темпів розвитку економіки Євросоюзу з економікою США можна зробити наступні висновки. Темпи приросту реального ВВП ЄС і США мали незначну розбіжність: річний приріст у США становив 4,8%, ЄС - 3,0%. На протязі 2000-2011 рр. темпи розвитку економіки Євросоюзу та головного його конкурента США майже не відрізняються – різниця становить приблизно 1%, а у 2008 – 0,5%. У 2011 р. в економіках ЄС і США спостерігається синхронне падіння темпів ВВП (ЄС - 4,2%, США - 2,4%). При цьому слід відмітити, що генератором світової фінансово-економічної кризи були Сполучені Штати, а темпипадіння європейської економіки за підсумками 2011 р. майже удвічі перевищують темпи падіння американської економіки.
Використання методу прогнозування за рівнями Фібоначчі дозволяє зробити прогноз, за яким у 2013 р. відбудеться поліпшення стану європейської та американської економік: приріст ВВП ЄС-27 складе до 1%, США – 2,3%. Проте, у 2013-2014 рр. за проведеними розрахунками прогнозується падіння обсягів ВВП провідних економік світу, причому у цей період епіцентр економічної нестабільності зміститься у Європейський Союз.
Таким чином, результати проведеного аналізу дозволяють зробити висновок про високу залежність економіки ЄС від глобальних процесів та тенденцій розвитку економіки США. При цьому, слід відмітити і існування зворотного зв’язку: розвиток світової економіки (а в якості її складових і національних економік) визначають стан і перспективи розвитку економіки ЄС і США. З урахуванням того, що епіцентр генерації фінансово-економічної нестабільності у 2013-2014 рр. переміщується до Євросоюзу, поглибленого аналізу потребує стан економіки ЄС.
Одним з індикаторів, що характеризують стан та перспективи розвитку економіки, є загальний обсяг інвестицій.
Європейський Союз – чітко організована форма європейської інтеграції. Інтеграційні процеси охопили й інші регіони Європи, але там вони не досягли такої глибини, як у Західній Європі. Україна має систематизувати й об’єднати підходи Євросоюзу до поглиблення міжнародного політичного співробітництва у напрямі політичної асоціації, які впливають на розробку Європейської політики сусідства ЄС до держав-аплікантів і держав партнерів. Першими кроками у даному напрямі може стати: інституціалізація механізму приєднання України до відповідних зовнішньополітичних рішень і заяв Євросоюзу, а також наступна участь з правом дорадчого голосу на відповідних форумах Євросоюзу. Українська дипломатія має більш активно використовувати селективний підхід до країн-членів Євросоюзу, сприяючи росту заангажованості політичної еліти і громадян й тим самим формуючи потужну проукраїнську підтримку [5,c. 41].
В ході проведеного дослідження та аналізу основних макроекономічних показників було виявлено, як позитивні, так і негативні тенденції розвитку європейської економіки. Було встановлено, що Європейський Союз на протязі останніх років займає лідируюче положення у світовій економіці. Головним конкурентом цього регіонального інтеграційного об’єднання є Сполученні Штати Америки. Формування системи конкурентної боротьби між економіками США і ЄС створюють передумови сталого зростання світової економіки. У той самий час, фінансові проблеми і структурні диспропорції економік-лідерів здатні спричинити глобальний розвиток кризових явищ.
Починаючи з 2008 р. економіки США і ЄС знаходяться у кризовому стані. Перша хвиля глобальної кризи (2008 р.) була спричинена структурними диспропорціями і перегрівом фінансового ринку Сполучених Штатів, починаючи з 2010 р. формується друга хвиля кризи через негаразди європейської економіки.
Проведені дослідження свідчать, що до основних проблем економіки ЄС можна віднести наступні: падіння обсягів інвестицій і як наслідок обсягів ВВП, зростання рівня безробіття, дефіцит бюджету, коливання курсу євровалюти, різке зростання інфляції у 2008 р. Не зважаючи на стабілізаційні заходи, що були проведені у Євросоюзі, складені прогнози до 2014 р. свідчать про подальший розвиток кризових явищ в регіоні.
Основним висновком проведеного дослідження є те, що економіка ЄС не є статичною, динаміка змін макроекономічної ситуації в регіоні є доволі стрімкою. Вона з одного боку залежить від зміни глобальної економічної ситуації, а з іншого боку стан економіки ЄС формує ситуацію на світових ринках. Таким чином, визначення напрямків економічної інтеграції національних держав необхідно проводити з урахування проблем і перспектив трансформації європейської економіки і Україна не є виключенням з цих процесів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Савельєв, Ю. Експертні та масові оцінки майбутнього Європейського Союзу в ґлобальному світі [Текст] / Ю. Савельєв // Соціологія : теорія, методи, маркетинг. - 2010. - № 1 . - С. 39-55
2. Вонсович, Олександр. МоделіінтеграціїУкраїни до ЄвропейськогоСоюзу та механізмиінтеграції до НАТО / ОлександрВонсович // Віче. - 2010. - № 8. - С. 5-7.
3. Сокур, Станіслав. Інституціональнізміни в ЄС післяприйняттяЛісабонського договору / Станіслав Сокур // Віче. - 2010. - № 12. - С. 23-25.
4. Вдовиченко, О. ОсновнізміниінституційноїсистемиЄвропейськогоСоюзу післяЛісабонського договору [Текст] / О. Вдовиченко // ЮридичнаУкраїна. - 2010. - № 9. - С. 118-123.
5. Макаренко, Є. В.Особливостіінноваційногорозвиткуєвропейськихкраїн [Текст] / Є.В. Макаренко // Проблеми науки. - 2008. - № 7. - С. 39-42.
6. Фаріон, А. Аналізрушійних сил економічногорозвиткукраїнєврозони / А. Фаріон // Економіка і ринок : облік, аналіз, контроль. - Т., 2007. - Вип.16. - С. 359 - 368.
7. Вагапов, В. Європейськабезпековаполітика ЄС, стратегічнеспівробітництво з НАТО та українська перспектива / В. Вагапов // Економічнийчасопис ХХІ. - 2009. - № 5/6. - С. 33 - 37
8. Збарський, В. ЄвропейськийСоюз: сутність та можливістьвступуУкраїни / В. Збарський // Бухгалтеріявсільськомугосподарстві. - 2008. - № 2. - С. 10- 14
9. Столяков, Г. ЄвропейськийСоюз :критерії до вступу [Текст] / Г. Столяков // Географія та основиекономіки в школі. - 2008. - № 1. - С. 36-37.
10. Верламов, С. Стандартиеконоиічних та соціальних прав людини у ЄвропейськомуСоюзі та РадіЄвропи: взаємозв'язок і співвідношення / С. Верламов // Право України. - 2008. - №5. - С.137-141.
