5 курс, спец. «Фінанси і кредит» , д. ф. н., Наук. кер. – Ткаченко І. В., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОХОРОНИ ПРАЦІ В ДЕРЖАВІ ТА ОРГАНАХ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Проблеми створення безпечних і нешкідливих умов праці у будь-яких сферах трудової діяльності в сучасних умовах ринкових відносин стають актуальними в державній політиці України. Актуальність проблем безпеки праці набуває дедалі більшої державної ваги. Від їх вирішення значною мірою залежить не тільки успішна робота кожного підприємства чи галузі, але й прискорення розвитку економіки держави в цілому. Це можливо лише за умови забезпечення одного з головних принципів державної політики в галузі охорони праці – пріоритету життя і здоров’я працівників [1]. Дослідження соціально-економічних аспектів охорони праці та інших її характеристик були проведені такими вченими, як Д.П. Богиня та О.А. Грішнова, М.П. Гадзюк, Є.П. Желібо, В.В. Зацарний, Д.П. Тімошина, В.В. Дерпак, З.М. Яремко, О.Ф. Новікова, А.О. Соколова. В Україні впродовж останніх років спостерігається зниження рівня загального травматизму, але у порівнянні з розвинутими країнами світу він залишається надто високим. Економіка України в результаті аварій, травм, професійних захворювань щороку втрачає понад 1 млрд. грн. і що найбільш прикро, при цьому на виробництві травмується понад 23-25 тис. осіб , у тому числі 1200-1300 смертельно; більше 7 тис. працюючих отримують профзахворювання; втрати робочого часу у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, пов’язаної з виробничим травматизмом, досягають мільйонів людино-днів. Високий рівень травматизму зі смертельними наслідками спостерігається в агропромисловому комплексі, вугільній промисловості, будівництві і транспорті. Слід відмітити високий рівень травматизму із смертельними наслідками у соціально-культурній сфері та торгівлі, який досягає стану травматизму на будівництві і транспорті [2, c.32]. Особливе занепокоєння викликає стан охорони праці на малих підприємствах, де рівень травматизму значно вищий, ніж на підприємствах інших секторів економіки. Законодавство України щодо охорони праці встановлює єдині вимоги до роботодавців усіх рівнів за створення безпечних умов праці. Але як показує досвід на практиці ці вимоги в більшості не виконуються, особливо на підприємствах малого та середнього бізнесу. Тиск, обумовлений конкуренцією, примушує багатьох роботодавців економити кошти на охороні праці і розглядати профілактику травматизму і охорону здоров’я працівників як додатковий бар’єр на шляху зниження собівартості продукції та збільшення прибутку [1]. Відсутність економічної зацікавленості суб’єктів господарювання щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці уповільнює реалізацію заходів щодо створення безпечних умов праці. Особливістю сьогодення є те, що на більшості підприємств, установ нові роботодавці вміло розпоряджаються фінансами, але не завжди з належною увагою ставляться до проблем, пов’язаних з безпекою трудової діяльності. Організація праці, при якій ігноруються умови безпеки та гігієни праці, підриває економічну ефективність підприємства, установи, організації, їх конкурентоспроможність і не може бути основою для стратегії сталого розвитку [4, c.143]. Слід відмітити, що центральними і місцевими органами виконавчої влади незадовільно проводяться роботи щодо організації обстеження, визначення стану і паспортизації виробничих об’єктів, будівель, споруд, а також поступового виведення з експлуатації або проведення ремонту виробничих будівель, споруд, машин, механізмів, технічного устаткування, транспортних засобів, які не відповідають вимогам безпеки праці або знаходяться в аварійному стані [5, c.17]. Основними причинами невисокого рівня організації охорони праці в Україні є: - низький рівень кваліфікації, виробничої культури та технологічної дисципліни; - спрацьованість засобів виробництва; - відсутність ефективного галузевого та регіонального управління охороною праці; - відсутність достатніх інвестицій у виробництво та охорону праці; - неналежне фінансування роботодавцями заходів з охорони праці; - відсутність підготовки фахівців з охорони праці, низький рівень підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів з питань охорони праці; - хронічне недофінансування Національних, галузевих, регіональних програм поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; - відсутність на підприємстві чіткої організації охорони праці; - відсутність розробленої державної політики в галузі охорони праці і стимулюючої системи щодо безпечної праці; - недостатнє забезпечення нормативно-правовими актами з охорони праці; - неадекватне мислення і ставлення до питань безпеки учасників трудового і виробничо-технологічних процесів по вертикалі управління і виконання. Стосовно органів Державної податкової служби України (ДПС) слід відмітити, що ДПС відноситься до невиробничої сфери, але проблеми створення безпечних умов праці, збереження здоров’я та працездатності працiвникiв органів ДПС України є важливими і актуальними [3, c.154]. Існує думка, що в органах ДПС вiдсутнi шкiдливi та небезпечнi чинники, якi негативно впливають на стан здоров’я та працездатнiсть працюючих. Але це не так. Слiд зазначити, що на працiвникiв податкової служби в процесi трудової дiяльностi впливають шкiдливi та небезпечнi чинники, якi обумовленi станом виробничого середовища, знаряддями працi та людським чинником. На працiвника податкової служби дiє велика кiлькiсть небезпечних та шкiдливих чинникiв, джерелами яких є: персональнi комп’ютери, копiювальнi апарати, електроустаткування, апарати зв’язку та ін. Важливого значення в безпечній дiяльностi працiвникiв податкової служби набуває врахування людського чинника, адже вони працюють в системі «людина-людина» і постійного спілкування з людьми. Дiяльнiсть працiвникiв органiв ДПС пов’язана з вразливою галуззю — фiнансами, здiйсненням владних повноважень, додержанням державної таємницi, режимнiстю роботи, розумовими навантаженнями. Особливого значення набуває комунiкабельнiсть працiвникiв. При вiдсутностi або втратi комунiкабельностi, вмiння цiлеспрямованого спiлкування призводить до внутрішньої замкнутості, вiдчуження та грубощiв у взаємовiдносинах мiж працiвником та платником податку. Такий працiвник є неспроможним виконувати свої обов’язки. Крiм того, iснує загроза створення конфлiктів. В дiяльностi працівників податкової служби особливого значення набувають психофiзiологiчнi небезпечнi чинники, дiя яких призводить до виникнення стресових ситуацiй, розладiв здоров’я та зниження працездатностi податкового службовця. Крiм того, штатними працівниками в органах ДПС є водії, обслуговуючий, електротехнічний та інший персонал, робота яких пов’язана безпосередньо з травмонебезпечними чинниками. Для безпечного ведення робiт та особистого захисту вони повинні мати спецiальнi знання з охорони працi. Проблемним в органах ДПС є питання органiзацiї системи управлiння охороною працi. В бiльшостi ДПА областей, ДПІ мiст та районiв України не впроваджена дiєздатна система управлiння охороною праці, відсутні фахівці з охорони праці. Не створюються служби з охорони працi навiть тоді, коли працюючих вiд 101 до 800-900 чоловiк. Бiльшiсть керiвникiв, посадових осiб та службовцiв не обiзнана в питаннях безпеки працi. Питання охорони працi покладаються на сумiсникiв, які не мають певної кваліфікації. Не проводиться навчання посадових осіб, інструктажі, а якщо й проводяться то не на належному рівні; не виділяються кошти на поліпшення умов праці. В багатьох ДПА областей, ДПІ мiст та районiв забезпеченiсть нормативно-правовими актами щодо охорони працi дуже низька [3, c.75]. Для збереження життя, здоров’я та працездатностi працiвникiв податкової служби повинна бути застосована система правових, соціально-економiчних, органiзацiйно-технiчних, санiтарно-гiгiєнiчних, лiкувально-профiлактичних заходiв та засобiв. Вирiшення цих питань є компетенцiєю охорони працi. Трудова дiяльнiсть працiвникiв податкової служби повинна бути надiйно захищена як це передбачено Законом України ,,Про охорону працi”. Полiтика в галузi охорони працi повинна стати основою дiяльностi органiв ДПС [1]. Основними елементами цiєї полiтики у структурних пiдроздiлах ДПС незалежно вiд кiлькостi працюючих повинно бути: - прiоритетнiсть безпеки та гiгiєни працi, здоров’я працiвникiв; - створення ефективної системи управлiння охороною працi в усiх органах ДПС; - вiдповiднiсть роботи з охорони працi вимогам законодавчих актiв; - навчання з охорони працi керiвникiв усiх рангiв, працiвникiв; - стимулювання керiвникiв, iнших посадових осiб, працiвникiв структурних пiдроздiлiв ДПС як засiб мотивацiї безпеки працi; - розробка внутрiшньої нормативної бази (положення, посадовi iнструкцiї, постанови, накази та iнше), у вiдповiдностi з дiючими законними та пiдзаконними актами з охорони працi; - органiзацiя оптимального режиму працi i вiдпочинку; - створення належного психологічного клімату в колективі; - рацiональна органiзацiя робочих мiсць; - створення кiмнат психологiчного розвантаження працюючих; - проведення семінарів з охорони праці; - проведення 25-28 квітня Дня охорони праці. Слiд вiдмiтити, що особисту безпеку дiяльностi працiвникiв органiв ДПС, захист їх вiд протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язкiв, забезпечує податкова мiлiцiя, дiяльнiсть якої регламентує Закон України ,,Про державну податкову службу в Українi”.
Список використаної літератури: 1. Закон України "Про охорону праці" [Електронний ресурс]: офіц. текст: за станом від 25.06.2011 – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542-14 2. Виноградов О. В. Охорона праці. Аналіз стану охорони праці в Україні [Текст] / Виноградов О. В. // Статистика України. 2011. №3. С. 31-35. 3. Грищук М. В. Основи охорони праці [Текст]: підручник / Грищук М. В. К.: Кондор, 2011. 238 с. 4. Желібо Є. П. Охорона праці в органах державної податкової служби України [Текст]: навч. посіб / Желібо Є. П., Барабанова Н. І., Коваленко В. В., Чмир А. І., Кочергін О. М. Ірпінь: Академія ДПС України, 2010. 230 с. 5. Ізуїта П. О. Правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки [Текст] / Ізуїта П. О. // Науковий вісник Національного університету внутрішніх справ. 2012. №4. С.17.
