5 курс, спец. «Менеджмент організацій», д.ф.н. Наук. кер. – Ткаченко І.В. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
БЕЗПЕКА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Стаття присвячена необхідності впровадження системи охорони праці на будь-якому підприємстві. Забезпечення його діяльності необхідними нормативно-правовими документами, обов’язковості виконання цих законів та правил, яке значною мірою залежить від належної підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці. Метою написання статті є визначення суті і ступеня необхідності застосування систем охорон праці на будь-яких підприємствах. Треба відзначити, що дослідженнями з різних аспектів цієї проблематики займалися і займаються такі автори, як: М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський, С.В. Попов, Л.В. Дементій, Г.Л. Юсіна та ін. Охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці є одним з найважливіших державних завдань. Саме тому, вона починається з організації її управління. Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах. У Конституції України, прийнятій на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р., підкреслюється, що «людина, її життя і здоров’я… недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3); кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці (ст. 43); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездат¬ності, втрати годувальника (ст. 46); права і свободи людини захищаються судом (ст. 55)» [1]. Кожен роботодавець зобов'язаний створити в будь-якому структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Питання охорони праці на виробництві залежать від складного комплексу факторів технічного, економічного та правового характеру. Структура галузей економіки і стан основних фондів, політика держави задають базові параметри умов і охорони праці, визначають динаміку їх змін і траєкторію розвитку, є базовими, визначальними характеристиками для охорони праці. В даний час охорона праці знаходиться на етапі значних перетворень. Поряд з відомими формами і методами управління набувають широкого поширення нові моделі і принципи управління безпекою праці. На зміну сформованим традиційним формам і методам управління охороною праці в Україні (і не тільки) приходить концепція менеджменту гігієни і безпеки праці (аналог існуючої системи управління охороною праці (СУОП)), що базується на міжнародно-визнаних стандартах та рекомендаціях. Діяльність працівників служби охорони праці, як і будь-яка інша виробнича діяльність, вимагає постійного вдосконалення, впровадження сучасних методів та засобів праці. Характерною особливістю управління охороною праці на сучасному етапі є перенесення відповідальності за стан умов праці на рівень підприємства. Держава регулює умови праці прийняттям законів, нормативно-правових актів, наглядом і контролем за їх виконанням. Безпосередню реалізацію державних вимог охорони праці здійснює роботодавець [2, ст.13]. Керівники підприємств повинні добре розуміти, що здійснення успішної економічної діяльності досягається не лише шляхом технічного переозброєння, вдосконалення організації виробництва та рекламування своїх товарів та послуг, але і піклуванням про забезпечення здорових та безпечних умов праці на виробництві. У числі категорій, які характеризують підприємство, зазвичай називають економічні та технологічні показники. Однак, вони займають провідне становище лише у тому випадку, якщо дотримано основних вимог - при здійсненні виробничої і трудової діяльності на підприємстві забезпечується безпека процесів виробництва та людини. У той же час, незважаючи на заходи, які здійснюються на державному, галузевому та виробничому рівнях в галузі охорони праці (забезпечення професійної безпеки), рівень виробничого травматизму, у тому числі зі смертельним наслідком, продовжує залишатися достатньо високим. Це обумовлено наявністю ряду проблем. Вони існують і з часом не стають менш гострими. В сучасному світі діяльність у сфері охорони праці та навколишнього середовища є важливою характеристикою підприємства. З одного боку, вона оберігає життя та здоров'я працівника, з іншого — власника підприємства від економічних втрат і збитків, пов'язаних з виробничим травматизмом та аварійністю. Статистичні дані свідчать про катастрофічну ситуацію з виробничим травматизмом в Україні. Так, за більшістю показників у даній сфері Україна лідирує порівняно не тільки з країнами Західної, але і Східної Європи. До недоліків, що впливають на рівень виробничого травматизму в Україні, відносяться: недостатня увага роботодавців до профілактичних заходів з попередження травматизму, забезпечення безпечних та здорових умов праці та зниження виробничих ризиків; зношення основних виробничих фондів; недостатній державний нагляд і контроль за дотриманням вимог з охорони праці; недоліки в навчанні фахівців з охорони праці, відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм. Основною ланкою виробничої структури є робоче місце - місце постійного або тимчасового перебування працюючого в процесі трудової діяльності і яке прямо чи опосередковано перебуває під контролем роботодавця. Від стану умов і охорони праці на робочому місці в основному залежить безпека працівника [4]. Є галузі, на підприємствах яких небезпеки неминучі і непереборні, навіть при дотриманні всіх вимог безпеки. Для працівників, зайнятих на цих виробництвах і роботах, повинні передбачатися пільги і компенсації, а також обмеження на використання праці окремих категорій працівників. Отже, для того щоб забезпечити повноцінне функціонування робочої сили підприємства, діяльність підприємства та дотримання системи охорони праці на підприємстві кожен роботодавець повинен: • створювати відповідні служби і призначати посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджувати інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролювати їх дотримання; • розробляти за участю сторін колективного договору і реалізувати комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; • впроваджувати прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; • забезпечувати усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; • організовувати проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством; • вживати за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів; • розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативно-правових актів про охорону праці, забезпечувати безплатно працівників нормативно-правовими актами про охорону праці; • здійснювати постійний контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; • організовувати пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; • вживати термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Звичайно, не можливо повністю застрахуватися від нещасних випадків, але можливо значно підвищити безпеку виробництва, і це обов’язково дасть результат у вигляді зниження небажаних ситуацій на виробництві. Список використаних джерел: 1. Конституція України [Текст] : офіц. текст: [прийнята на п’ятій сесії ВРУ 28 червня 1996 року із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. : станом на 1 січня 2006 р.] – К. : Мін-во Юстиції України, 2006. – 124 с. 2. Про охорону праці [Електронний ресурс] : [закон України: офіц. текст : із змінами, внесеними згідно із Законами України : станом на 02.06.2011 р.] - № N 2695-XII від 14.10.92 – Режим доступу: http : //zakon2.rada.gov.ua/laws/show /2694-12 3. Запорожець О.І. Основи охорони праці : [Електронний ресурс] – Режим доступу :http://pidruchniki.ws/12810419/bzhd/organizatsiya_ohoroni_pratsi_ pidpriyemstvi 4. Травматизм на виробництві : Україна серед лідерів в Європі? : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.urist.in.ua/ showthread.php?t=150561 5. Ронська О.Г. Обґрунтування витрат на охорону праці та техніки безпеки: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_ Gum/inek/2011_7/149.pdf
