Четвер, 28.03.2024, 16:27
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Мігорян М., Феномен банкрутства підприємств в Україні - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Стратегії економічного розвитку підприємств в умовах глобалізації » Мігорян М., Феномен банкрутства підприємств в Україні
Мігорян М., Феномен банкрутства підприємств в Україні
conf-cvДата: Пятниця, 04.05.2012, 16:27 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Мігорян Маріанна,



Наук. кер. –Вудвуд В. В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці




Феномен банкрутства підприємств в Україні



У даній статті розкриваються особливості банкрутства підприємств в Україні, фактори та причини, що його зумовлюють, подається статистична інформація про кількість підприємств-банкрутів та пропонуються заходи антикризової програми, які не допускають банкрутства.
В данной статье раскрываются особенности банкротства предприятий в Украине, факторы и причины, которые его предопределяют, подается статистическая информация о количестве предприятий-банкротов и предлагаются меры антикризисной программы, которые не допускают банкротства.
This article describes the features of bankruptcy of enterprises in Ukraine, factors and reasons for its cause, is statistical information about the number of bankrupt enterprises and offered anti-crisis program measures that prevent bankruptcy.
Таке явище як банкрутство є характерною ознакою не лише для країн, що розвиваються, а й для будь-якої розвинутої країни. На сьогодні банкрутство підприємств в Україні сприймається в суспільстві неоднозначно. Оскільки, з одного боку, банкрутство є засобом усунення збиткових підприємств, які в подальшому не спроможні здійснювати свою виробничо-господарську діяльність, а з іншого – в кожному конкретному випадку банкрутство підприємства безумовно стає трагедією для його власників, працівників, які втрачають робочі місця, партнерів по бізнесу, які в разі визнання підприємства банкрутом навряд чи зможуть повернути його заборгованість перед ними. До того ж, це стає проблемою і для держави, яка в даному випадку втрачає платників податків, що негативно позначається на її фінансових можливостях та виконанні покладених на неї функцій. Крім того, банкрутство особливо небезпечних підприємств може мати негативні соціально-екологічні наслідки. Вони зумовлені заподіянням шкоди життю та здоров’ю громадян, їх майну та навколишньому природному середовищу. А банкрутство великих, так званих містоутворюючих підприємств, які мають стратегічне значення для країни, знижує її економічний потенціал та негативно позначається на рівні розвитку регіону їх розташування. Крім того, останнім часом багато говориться про наближення «другої хвилі фінансової кризи». Дійсно, світова економіка залишається нестабільною, руйнуються фондові ринки і посилюються побоювання інвесторів. Тому феномен банкрутства в умовах світової фінансової кризи залишається досить актуальним.
Проблемам банкрутства присвячені праці В. Іорданова, Г. В. Савицької, О. О. Шеремета, Г. Таля, О. В. Раєвнєвої, В. М. Андрєєвої, М. М. Береста та інших. Однак особливості явища банкрутства підприємств в Україні та комплексного підходу до розгляду цієї проблеми потребують додаткового дослідження. Метою даного дослідження є виявлення причин, факторів та особливостей прояву цього явища в Україні, а також впровадження ефективних заходів антикризової програми, що не допускають банкрутства.
До сих пір не існує чітких визначень поняття “банкрутство”. Багатьма дослідниками і у різні часи воно тлумачиться по-різному.
Закон України «Про банкрутство», що був чинним до 1 січня 2000 року, під банкрутством трактував зв’язану з недостачею активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи суб’єкта підприємницької діяльності задовольнити у встановлений для цього строк пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом [6].
На думку Іорданова В., банкрутство — процес, коли майно індивідуума чи організації, нездатної оплатити борги, забирається за рішенням суду і справедливо розподіляється між кредиторами після попередніх сплат, таких як податки і заробітна плата працівникам організації-банкрута [1, c. 18].
За Савицькою Г. В., банкрутство підприємства – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [2, c. 11].
З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб’єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб’єкта — активів у ліквідній формі — не вистачить для їх задоволення.
До недавнього часу для більшості суб’єктів господарювання процеси банкрутства були мало відомі. Лише в період реформування економіки відчутними стали такі економічні явища як нерентабельність, неплатоспроможність підприємств. Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам. Кількість таких підприємств в економіці України з кожним роком неухильно зростає [3, c. 112].
Отож для більшості українських підприємств характерним є більш або менш однакове коло проблем:
 зміна економічного середовища, в якому вони існують;
 втрата традиційних ринків збуту власної продукції;
 зміна системи планування і, як результат – порушення ритмічності виробничої діяльності;
 нестабільність правового поля.
Савицька Г. В. виділяє фактори, які є передумовою банкрутства підприємств, на зовнішні по відношенню до підприємства (економічні, політичні, демографічні, посилення міжнародної конкуренції, НТП, банкрутство боржників), на які воно не має можливості впливати або цей вплив дуже слабкий, та внутрішні (зростання дебіторської заборгованості, дефіцит власних оборотних коштів, неефективність фінансових вкладень, відсутність договірної дисципліни тощо), які безпосередньо залежать від організації роботи на самому підприємстві. Банкрутство підприємства є наслідком одночасного впливу на нього усіх цих факторів [2, c. 86].
Згідно з аналізом зарубіжної практики було виявлено, що в країнах з розвинутою ринковою економікою та сталою політичною системою, як правило, більша кількість банкрутств зумовлена зовнішніми факторами, а меншість – внутрішніми. Щодо вітчизняних умов, то вплив зовнішніх факторів на виникнення стану банкрутства підприємств, безумовно, значно більший, серед яких нестабільність законодавчої бази, непередбачені зміни цін на товари, різке коливання курсу гривні, зміна облікової ставки Національного банку.
Важливе місце при аналізі сутності банкрутства має визначення поняття неплатоспроможність, яке розглядається як неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредитором, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Згідно інформації, яка надходить до Державного департаменту з питань банкрутства [4], протягом 2010 року порушено 14642 справ про банкрутство підприємств різної форми власності, тоді як у 2009 році ця кількість складала 15642 справ, тобто відбулось деяке зменшення. З них справ про банкрутство державних підприємств та підприємств з державною часткою більше за 25 % порушено на 6 % більше, ніж за 2009 рік (204 та 217 відповідно).
Станом на кінець 2011 року загальна кількість підприємств, які перебували у процедурах банкрутства, становить 17178, що на 2536 більше, ніж у 2010 році, та на 1536 – ніж у 2009 році. Із 502 припинених у 2011 році справ про банкрутство підприємств лише 9 суб’єктів господарювання використали механізм санації з метою відновлення платоспроможності боржника, 452 підприємства було ліквідовано.
Кількість банкрутств підприємств в 2006-2011 роках щорічно зростала, причому перше найбільш активне зростання їх кількості відбулося в 2006 році (на 2892 підприємства). Надалі кількість банкрутств також зростала, і в 2007 році їх чисельність збільшилася ще на 3109 підприємств. Проте в наступному 2008 році кількість банкрутств скоротилася на 2454 випадки. В наступні роки банкрутство відмітилось деяким стрибком вниз, а потім знову зросло, що пояснюється відсутністю стабільної політики, світовою кризою, нестачею інвестиційних надходжень та неспроможністю вести антикризову політику. Загалом за 2006-2011 роки кількість підприємств, що збанкрутували, зросла на 4878 одиниць.
Наслідки банкрутства взагальному є негативними для України: зменшується кількість підприємств, що призводить до зменшення пропозиції товарів, робіт чи послуг, зростає рівень безробіття і виплат безробітним, зменшуються податкові надходження до держбюджету і т.д.
Щоб процеси банкрутства господарюючих суб’єктів завдавали найменшої шкоди економіці держава повинна активно виконувати свою регулюючу роль у формуванні відносин власності. А для цього необхідно мати відповідну зважену законодавчу базу.
Сьогодні в Україні, за даними Державного комітету статистики [5], кількість збанкрутілих підприємств зменшується. Загалом це пояснюється тим, що динаміка зміни частки кризового стану на підприємства України помітно, хоч і не швидко, але спадає. Так у 2009 році вона становила 32 %, у 2010 році – 30,8 %, а у 2011 році – 28,6 %.
Визначаючи банкрутство як кризовий стан потрібно розробити чіткі методи антикризового фінансового управління. Така система повинна складатися як на рівні підприємства, так і на загальноекономічному. Відсутність та недосконалість такої антикризової системи наразі розглядається як одна з головних проблем українського підприємництва.
Ринкова економіка повинна виробити обширну систему фінансових методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємства від банкрутства та кризових явищ. Cвоєчасне виявлення кризового стану підприємства, його облік та всебічний аналіз дозволяють попередити неплатоспроможність підприємства на ранніх етапах, в рамках ще не порушеної справи про банкрутство.
Система антикризового фінансового управління підприємством також повинна базуватися на певних принципах, таких як: готовність до коливань, діагностика на початкових стадіях, диференціація аспектів кризових, оперативне прийняття рішень, адекватна реакція на загрозу, раціональність, санація. Також можна запропонувати такі напрями антикризового управління:
 аналіз руху акцій корпорації на вторинному ринку, проведення заходів по вдосконаленню;
 аналіз менеджменту підприємства, проведення заходів, спрямованих на його підвищення;
 спеціальний аналіз співвідношення боргових зобов'язань;
 розробка і виконання програми не нарощування боргів;
 розробка й здійснення програми погашення боргів;
 розробка маркетингової підпрограми;
 розробка та здійснення програми залучення інвестицій;
 розробка і здійснення реструктуризації підприємства;
 розробка процедури банкрутства;
 розробка та вибір варіантів санації підприємства.
В цілому методи антикризового управління можуть вельми ефективно використовуватися задля подолання стану, яке може погрожувати існуванню підприємства, і де вже основним питанням стає питання виживання.
Таким чином, в Україні з переходом до ринкової економіки об’єктивно склалися умови порушення діяльності підприємств, через що дуже вірогідною стає ситуація банкрутства. Виходом зі становища, яке склалося серед українських підприємств можна вважати систему антикризового регулювання, при ефективному впровадженні якої можливе сприяння збереженню та розвитку промислового потенціалу країни.
Список використаних джерел
1. Іорданов В. Банкрутство. Ліквідація [Текст] / В. Іорданов // Все про бух облік. – 2010. - № 60. – с. 18-20
2. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства [Текст] - К.: Знання, 2004. – 225 с.
3. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: навчальний посібник [Текст] – К., 2005. – 196 с.
4. Державний департамент з питань банкрутства [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://nads.gov.ua/
5. Держкомстат України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
6. Закон України «Про банкрутство» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/784-14

 
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Стратегії економічного розвитку підприємств в умовах глобалізації » Мігорян М., Феномен банкрутства підприємств в Україні
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: