Наук.кер. – Вудвуд В.В., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м.Чернівці
Проблеми управління виробничими запасами підприємств
У ринкових умовах господарювання діяльність підприємств характеризується усе більшим ускладненням структури ресурсів, що зумовлено розширенням масштабів діяльності, ускладненням загальної стратегії підприємства. Основу ефективного функціонування підприємства на ринку створює раціональне використання матеріальних ресурсів. Стрімкі економічні перетворення, політична невизначеність, жорстка конкуренція, обмеженість фінансових, матеріальних, кваліфікованих трудових ресурсів потребують пошуку нових підходів до управління матеріальними ресурсами, центральне місце у структурі яких посідають виробничі запаси. Саме це і зумовлює актуальність дослідження. Метою статті полягає у дослідження проблем та перспектив управління виробничими запасами на підприємстві для забезпечення ефективного функціонування за сучасних умов господарювання. Проблемам управління запасами приділяли і приділяють значну увагу вітчизняні та зарубіжні науковці, практиканти та економісти, зокрема: Рижіков Ю., Рожок В., Євсєєва Г., Скригун Н., Цимбалюк С., Чаюн І., Бондар І., Шрайбфедер Д., Карпенко О., Самородова Н., Станчевський В., Юрченко В. та ін. Жодне підприємство, як у сфері матеріального виробництва, так і у виробничій сфері, не може обійтися без запасів. На думку Чаюн І.О. та Боднар І.Ю., запаси - матеріальні ресурси (матеріали, сировина, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання [4, с. 35]. Своєчасне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами, залежить від величини і комплектності управління виробничих запасів на складах підприємства. Управління запасами - це забезпечення та підтримування оптимальної кількості й видів фізичних ресурсів, необхідних для реалізації стратегічного плану організації. Важливість управління запасами пояснюється тим, що виробництво - це потік матеріальних ресурсів через процес, який змінює форму цих матеріалів, перетворюючи їх на готову продукцію. [5, с. 36]. Ефективне управління запасами дає змогу знизити тривалість виробничого й усього операційного циклу, зменшити поточні витрати на їх зберігання, вивільнити із поточного господарського обороту частину фінансових коштів, реінвестуючи їх в інші активи. Основу процесу управління запасами на сучасних підприємствах становить формування їх обсягу та складу, яке має здійснюватись на оптимальній основі. Загальна система методичних принципів такої оптимізації має включати: забезпечення зв'язку мети і задач оптимізації формування матеріальних запасів автотранспортних підприємств із головною метою та задачами загального управління ними; комплексний підхід до оптимізації формування запасів підприємства із забезпеченням вимог бухгалтерського обліку, операційного, фінансового та логістичного менеджменту; вибір в якості головного методичного інструментарію формування товарних запасів підприємства, їх нормування по відношенню до планового обсягу надання послуг; варіантність підходів до визначення оптимального розміру норм і нормативів матеріальних запасів підприємства в діапазоні від мінімальних до максимальних значень; прогресивність методичного апарату нормування запасів; диференційний підхід до обрання конкретних методів оптимізації матеріальних запасів з урахуванням ролі і особливостей окремих їх видів; відображення результатів оптимізації формування запасів у поточних та оперативних планах розвитку підприємства. Система управління запасами реалізує організаційну структуру і поточну політику безперервної роботи підприємства. Система управління виробничими запасами проектується з метою безперервного забезпечення виробничої діяльності всіма потрібними ресурсами. У теорії управління запасами розроблені дві основні системи управління: система управління з фіксованою величиною запасу та система управління з фіксованим інтервалом часу між замовленнями. Порівняння розглянутих систем управління показує, що кожна з них має як певні позитивні сторони, так і недоліки [1, с.198]. На думку Юрченко В.П. в діяльності підприємств можна виділити низку проблем, які пов'язані з управлінням запасами. До них належать: - збереження платоспроможності підприємства, яке полягає в управлінні запасами й потоками фінансових джерел; - управління обігом оборотних коштів, зокрема управління рівнем і оборотом фінансових коштів відносно запасів; - управління запасами, в тому числі рішенням щодо їх зберігання і використання в процесі виробництва; - відсутність чіткої інформації про витрати на придбання й зберігання запасів; - розподіл витрат, що впливають на вартість запасу і на визначення фінансового результату, а також на прийняття управлінських рішень; - збереження оптимального розміру запасу; - проблеми, що виникають у створенні і збереженні, часто вирішуються по принципу пошуку винного в іншій структурі замість виявлення їхніх істинних причин; - будь-яка функціональна ланка кожної організаційної структури розробляє свою власну політику запасів, що не завжди узгоджується на більш високому рівні; - виробництво, як правило, забезпечується надлишками виробничих запасів; - не у всіх підприємствах є комп’ютеризований облік ведення і управління запасами [9]. Практика доводить, що процес управління запасами є доволі трудомісткою діяльністю. Тому не дивно, що на багатьох підприємствах спостерігаються певні недоліки, а на деяких - і запущеність в процесі управління запасами, що веде до великих їх втрат. Все це зайвий раз підтверджує, що до цього часу залишаються не вирішеними багато важливих питань, пов’язаних з управлінням і використанням запасів. Саме тому можна виділити наступні напрямки вдосконалення управління виробничими запасами на підприємствах: підвищення оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств, яке забезпечується запровадженням інформаційних технологій обробки економічної інформації; удосконалення системи автоматизації обліково–аналітичних робіт в управлінні виробничими запасами та обґрунтування раціональних методів проведення інвентаризації виробничих запасів, оскільки успішне функціонування підприємств залежить, перш за все, не тільки від вдосконалення внутрішньогосподарської діяльності взагалі, а і від того, наскільки розвинута система автоматизації їхньої діяльності; узгодження механізмів бухгалтерського і податкового обліку виробничих запасів; обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на освоєння нової техніки і технології виробництва; чітка організація обліково–контрольних процедур руху запасів підприємств (застосування прийомів обліку за центрами відповідальності, заходів контролю та оперативного регулювання процесів утворення запасів) [7]. Поліпшення використання матеріальних ресурсів - одне з важливіших завдань промислових підприємств. Чим краще використовуються сировина, паливо, допоміжні матеріали, тим менше їх витрачається для вироблення певної кількості продукції, тим самим створюється можливість збільшити об'єм виробництва промислової продукції. Витратою матеріальних ресурсів є їх виробниче споживання. Посилення конкурентних відносин на сучасних ринках за рахунок як національних, так й іноземних виробників змушує вітчизняних підприємств впроваджувати якісно нові ефективні системи управління, приймати радикально оновлені стратегії тощо. Однією з таких ефективних стратегій в умовах інтегрованого ланцюга поставок є концепція ефективного обслуговування споживача. Ефективний ланцюг поставок, який уможливлює доставку клієнту відповідного продукту в обумовлені ним час та місце, при оптимальних витратах є основною умовою успіху в бізнесі. Також на підприємстві облік відпуску матеріалів у виробництво ведеться за методом ФІФО (перші надійшли — перші вибули). Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів (п. 20 П(С)БО 9, п. 2.19 Методрекомендацій № 2). Недолік методу ФІФО в тому, що його застосування дозволяє зовнішнім чинникам економічного життя держави впливати на показник валового прибутку кожного окремо взятого підприємства [10]. Вважаємо, що для раціонального управління запасами на українських підприємствах доцільно: 1. Визначити раціональну величину виробничих та товарних запасів шляхом умілого маневрування ними. 2. Впроваджувати нові прогресивні системи управління виробничими запасами. 3. Вдосконалювати процес нормування шляхом встановлення науково обгрунтованих норм та нормативів, застосовувати індивідуальні норми для підприємств. 4. Покращувати організацію постачання, в тому числі шляхом встановлення чітких договірних умов постачання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту тощо. 5. Правильно організовувати інфраструктуру господарства, що передбачає раціональне використання запасів та контроль за їх витрачанням. 6. Уміло підбирати та розставляти кадри з питань матеріально–технічного забезпечення. 7. Вдосконалювати первинні документи з руху матеріальних цінностей [2, с. 184]. Отже, запаси є вагомою частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Раціональне управління запасами передбачає створення такого їх рівня, який би забезпечував безперебійність виробничого процесу при мінімальних витратах на їх вміст. Тобто поповнення запасів повинне здійснюватися до тих пір, поки ефект зниження риски переривання виробничого і торгівельного процесу через відсутність запасів перевищує витрати на вміст додаткової одиниці запасу. Отже, шляхи покращення управління запасами були запропоновані у цьому підрозділі, а саме концепція ефективного обслуговування споживача (ЕСR), яка може призвести до зростання обсягів продажу, підвищення ефективності керівництва, зменшення запасів, підвищення рентабельності активів та задоволення потреб споживачів. Список використаної літератури 1. Рижіков Ю.І. Теорія черг і управління запасами [Текст] / Ю.І. Рижіков. - Санкт-Петербург: Видавничий дім «Пітер». — 2001. — 284с. 2. Рожок В.Д. Комплексна задача оптимізації запасів продукції та термінів поставок їх споживачам. // Актуальні проблеми економіки [Текст] / В.Д. Рожок, Г.В. Євсєєва. – 2007. - № 1. – С. 182-185. 3. Скригун Н.М. Оптимізація виробничих запасів як один із напрямків управління витратами // Економіст / [Текст] Н.М. Скригун, С.П. Цимбалюк. – 2003. - № 2. – С. 39-44. 4. Чаюн І.О., Бондар І.Ю. Управління матеріально-технічним забезпеченням підприємства: Навчальний посібник [Текст] / І.О. Чаюн, І.Ю. Бондар. – К.: Київ. нац. торг-екон. ун-т, 2002. – 111 с. 5. Шрайбфедер Джон. Ефективне управління запасами [Текст] / Д. Шрайбфедер. — М.: Альпина бизнес букс. — 2006. — 389с. 6. Карпенко О.А. Логістичний підхід до управління запасами підприємств [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. nbuv. gov. ua/ 2009_6/ 09koamse.pdf 7. Самородова Н.М. Теоретичні і практичні підходи до системи аналізу та управління виробничими запасами підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. nbuv. gov. ua/ 2011_1/ _p88-p90.pdf 8. Станчевський В.К. Управління виробничими запасами підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. nbuv.gov.ua/ portal/ 2010_2/ files/EC210_42.pdf\ 9. Юрченко В. П. Теоретичні підходи до системи аналізу та управління виробничими запасами підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. nbuv. gov.ua/ portal/ soc_gum/ Uproz/ 2010_2/u1002yur.pdf 10. Дебет-Кредит: Украинский бухгалтерский портал [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dtkt.com.ua/index.php?lang=ukr
