Науковий керівник: Москальов А. А. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
«Еволюція та сучасний стан факторингових операцій в Україні»
У даній статті розглянуто динаміку здійснення факторингових операцій в Україні за період від 2006 до 2011 року. Проаналізовано кількість та обсяг здійснюваних таких операцій та чинники, що на них впливають. Висвітлено в яких галузях переважає такий вид фінансових послуг. Подано прогноз та перспективи розвитку цих операцій в Україні. Фінансовий ринок України перебуває на стадії становлення, що супроводжується запровадженням нових видів фінансових послуг. Післякризові економічні реалії роблять все більш популярними фінансові продукти, альтернативні класичному заставному банківському кредитуванню. Одним з таких продуктів у міру зростання як роздрібного, так і зовнішньоторговельного товарообігу стає факторинг. Адже зі зростанням економіки та ділової активності підприємств зростає і їх потреба в оборотних коштах, необхідних для фінансування поточної діяльності, що потребує залучення додаткового капіталу. Факторинг потрібен компанії, яка хоче забезпечити зростання продажів своїх товарів, використовуючи обігові кошти, що надаються фактором. Якщо обсяг продажу клієнта зростає, то це забезпечить і збільшення обсягу фінансування з боку фактора. Таким чином актуальність даної роботи зумовлена станом розрахунків та наявних боргових зобов’язань. Факторингові компанії ставлять на оперативність фінансування, а також працюють з тими, від кого відмовляються банківські установи. Проблема надання таких фінансових послуг в Україні пов’язана з такими чинниками, як відсутність протягом тривалого часу унормованої законодавчої бази для здійснення такої діяльності; висока вартість надання цих послуг порівняно з банківським кредитом; необхідність значних за розмірами фінансових активів у інститутів, що займатимуться наданням факторингових послуг [5, с. 98]. Серед українських учених, що досліджували факторинг, історію його виникнення та економічну сутність, потрібно виділити Ю. Попова, О. Остафіля, Є. Склепового, Н.Внукова, А.Савченко, А.Ткаченко та ін. Варто також відзначити таких іноземних учених, які розглядали питання факторингу: У. Томас, М. Форман, Дж. Гилберт, Ф. Селінджер, М. Бікерс, Ф. Салінберг, А. Івасенко, Є. Голікова , П. Роуза, Є. Доллана та ін. Метою статті є дослідження еволюції та сучасного стану факторингових операцій в Україні, для чого потрібно розглянути поняття «факторинг» та його здійснення відповідно до законодавчої бази України; охарактеризувати динаміку здійснення факторингових операцій в Україні в період з 2006 до 2011 р; розглянути основних учасників на ринку факторингових послуг. У нашій країні проведення факторингових операцій регламентується такими нормативними документами: Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Господарським кодексом України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Досліджуючи еволюцію та сучасний стан факторингу стає зрозумілим , що в законодавчій базі до 09.09. 2010 р. існувала неузгодженість щодо визначення цього поняття . Законом України «Про банки і банківську діяльність» факторинг визначався як придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів. За цим визначенням факторинг є купівлею-продажем грошових вимог, що належить первісному кредитору за поставлені товари чи надані послуги. Згідно з Цивільним кодексом України: «За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Господарським кодексом України зазначалося, що факторинг є банківською операцією. Закон України “ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ” факторинг відносив до фінансової послуги, тому державне регулювання факторингових компаній здійснювалося Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Проте ці суперечності остаточно усунено прийняттям Закону України «Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій» від 09.09.2010 р., за яким факторинг керується Цивільним кодексом України, Господарським Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Oсновним регулятором факторингу на даному етапі є Цивільний кодекс України у якому йдеть про наступне: «За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)» [6; 7, с. 142]. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором – банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо, відповідно до умов договору факторингу, фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором [8]. Незважаючи на суперечності у регулюванні факторингу, цей вид фінансових послуг розвивався в Україні. Протягом 2006 року фінансовими компаніями укладено 717 договорів факторингу на загальну суму 141,0 млн. грн. Через два рокм, станом на 01.01.09 до Держреєстру внесено інформацію про 47 фінансових компаній, які мають право надавати послуги з факторингу, проте протягом 2008 року реально ці послуги надавали 14 фінансових компаній. Вони уклали 5 748 договорів факторингу (у порівнянні з 2006 р. більще у 8 раз) загальним обсягом 1,4 млрд.грн. Хоча у другому півріччі 2008 року в економіці України починається економічна криза вона не вплинула на результати діяльності факторингових компаній за цей період. Станом на 31.12.09 до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 64 фінансові компанії, які мають право надавати послуги з факторингу. Протягом 2009 року фінансові компанії уклали 2 600 договорів факторингу загальним обсягом 1,6 млрд. грн. Протягом звітного періоду більшість договорів факторингу було укладено з юридичними особами, показник їх кількості зменшився, проте загальний обсяг збільшився на 0,2 млрд. грн. Діючими на кінець 2009 року залишалося 743 договори факторингу. Станом на 31.12.10 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 78 фінансових компаній, які мають право надавати послуги факторингу. Протягом 2010 року фінансові компанії уклали 4 301 договір загальним обсягом 6,4 млрд. грн. Діючими на кінець ІV кварталу 2010 року залишалося 1 986 угод факторингу. За останніми опублікованими даними на 30.09.2011 в Державному реєстрі фінансових установ була ь інформація про 99 фінансові компанії, які мають право надавати послуги факторингу. Протягом трьох кварталів 2011 року ринок купівлі проблемних боргів юридичних осіб фінансовими компаніями характеризувався значним зростанням кількості укладених договорів факторингу при незначному збільшенні їх вартості. За 9 місяців 2011 року фінансові компанії уклали 8 046 угод, що в 2,9 рази більше в порівнянні з показником на відповідну дату 2010 року. Вартість договорів факторингу становила 3,9 млрд. грн., що на 0,5% менше в порівнянні з показником на відповідну дату 2010 року [4]. Важливим показником, який характеризує факторингові послуги, є джерела фінансування зазначених послуг. Характеризуючи структуру джерел фінансування факторингових операцій за 2009 рік питома вага власних коштів становила 16,9% від загальної суми фінансування факторингу, а частка банківських кредитів – 55,6%, позичкові кошти юридичних осіб –20,4%,інші джерела 7,1%. У 2010 р. відбулася зміна і основну частку займали позичкові кошти юридичних осіб – 54,9%, банківські кредити зменшились до 14,1%, власні кошти становили 30,2%, інші джерела 0,8%. Обсяг позичкових коштів юридичних осіб станом на 30.09.2011 зменшився в порівнянні з показником на відповідну дату 2010 року і займав 55,1% від загальної суми. Обсяг банківських кредитів станом на 30.09.2011 зменшився і становив 21,4%. Питома вага власних коштів мала такий показник – 23,2%, а інших джерел – 0,3%. Також було досліджено розподіл укладених фінансовими компаніями договорів за основними галузями. Характеризуючи розподіл факторингових операцій в IV кварталі 2008 року, маємо превалювання укладання договорів факторингу в інших галузях – 91,1% та незначну частку в таких галузях, як будівництво, хімічна та харчова промисловість. Очевидно, що фінансова криза впливає на перерозподіл факторингових договорів за основними галузями. Щодо розподілу факторингових операцій станом на 31.12.09, маємо найбільший показник в інших галузях – 61%, меншу частку в харчовій промисловості – 30% та незначну частку в будівництві – 8% і хімічній промисловості – 1%. Протягом 2009 року договори факторингу не мали місце в таких галузях, як легка промисловість, машинобудування, металургія, транспорт та інші. Зміна структури факторингових послуг за основними галузями пов’язана з переорієнтацією напрямків виробництва та наданням послуг населенню. Станом на 31.12.10 серед укладених фінансовими компаніями договорів факторингу за галузями найменшу питому вагу мають машинобудування – 3% та харчова промисловість – 1%, дещо більшу частку займає сфера послуг – 24%, а найбільшу – 72% охоплюють інші галузі. За 9 місяців 2011 рр. можна побачити, що частка послуг наданих у сфері металургії різко зменшилась, у 2010 р. вона становила 29,2 %, а в 2011 р. 3 %. Щодо галузі послуг, то на 2011 р. вона займала 16%, а в попередньому році 1%. Показники по інших галузях 2010 р. такі: легка промисловість 0,5%, машинобудування 11,5%, харчова промисловість 1,2%, інші галузі 56,6%. За підсумками перших трьох кварталів 2011 р. на машинобудування припадає 7%, будівництво 0,04%, легку промисловість 1%, харчову промисловість 2%, інші 71%. Приріст обсягу факторингових послуг за період 2010-2011 рр. від’ємний і, на мою думку, це пов’язано з тим, що суб’єктів на цьому ринку стало більше, але угоди укладаються на менші суми, так як видно, що такий учасник як металургія перестав користуватися цими послугами. На сьогодні основними операторами національного ринку факторингових послуг є «Укрсоцбанк», «Укрексімбанк», «Сведбанк» , «Райффайзен Банк Аваль», фінансова компанія «Арма Факторинг». Досить привабливими є програми факторингу, що представлені у банках «ОТП банк», «ВАБ Банк», «Контракт». Першу п'ятірку лідерів формують Укрексімбанк, Укрсоцбанк, Сведбанк, «Райффайзен Банк Аваль» та Індексбанк. На їх частку доводиться 87% від загального обсягу операцій (при цьому у найбільшого оператора - Укрексімбанку - майже половина). На жаль, аналіз звітності операторів цього ринку показує, що насправді основний вид їхньої діяльності - робота з проданими або переданими на їхні баланси проблемними банківськими кредитами. А частка реальних факторингових операцій у портфелях цих компаній дуже незначна. Звертає на себе увагу і вартість залучення ресурсів, отримана в результаті випуску облігацій. Вона склала 18-23%, що означає, що для кінцевого клієнта послуга обійдеться ну ніяк не дешевше 25-30% річних. При цьому класичні банківські кредити сьогодні знизилися у вартості до 20% і нижче [7, с. 148]. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) збільшив до 15 млн. дол. США ліміт фінансування факторингових операцій АТ «Укрексімбанку» у рамках Програми сприяння торгівлі. Чергове підвищення ліміту є результатом позитивної оцінки з боку ЄБРР ефективної діяльності державного банку на ринку факторингових послуг. «Факторинг є гнучким фінансовим інструментом, і в умовах відновлення економіки все більше компаній використовують його як альтернативу традиційному кредитуванню, – зазначила член Правління АТ «Укрексімбанк» Вікторія Руда. – Протягом 2011 року попит на послугу стабільно зростав, що дозволило банку наростити обсяги фінансування до докризового рівня та утримати позицію лідера на ринку внутрішнього факторингу». У 2012 році Україну очікують цінові війни і становлення ринку факторингу. Посилення конкуренції відбудеться за рахунок виходу на український ринок великих російських гравців: ВТБ і "Альфа банку". Згідно з прогнозом Зоряни Цебровської, генерального директора ТОВ "АУЗ Факторинг", вже представлені в Україні фінансові групи "ВТБ банк" і "Альфа банк" обіцяють стати основними драйверами розвитку українського ринку факторингу."Обидві структури мають великий ресурс і, судячи з темпів зростання, можна припустити, що ці гравці запропонують факторингові послуги в Україні в 2012 році", - каже Цебровська. Вихід російських гравців і посилення конкуренції призведе до незначного зниження вартості факторингу в Україні на 10 - 20% від існуючих тарифів. Однак ставки факторів не знизяться до ставок за заставними кредитами у банків [1, с. 60]. Таким чином у даній статті було розглянуто законодавче регулювання факторингових операцій та динаміку використання цих послуг починаючи з 2006 р. аж до 2011р. Протягом періоду до 2010 р. у регулюванні факторингу існували суперечності, які створювали бар’єри для входу нових учасників на даний ринок. Проте 09.09.2010 р. Президентом був виданий закон, який остаточно вирішив цю проблему. Впродовж останніх років в Україні спостерігається значне зростання як обсягів факторингових операцій та кількості факторингових компаній, так і популярності цього виду послуг серед підприємців. Якщо обсяг виконаних операцій факторингу на початку досліджуваного періоду порівняти з обсягом на кінець цього періоду , то ми отримаємо такі результати: загальний обсяг за перших три квартали 2011 р. переважає над загальним обсягом факторингових операцій здійснюваних протягом 2006 р. у 27 раз. Факторингові операції вигідні для юридичних осіб у зв’язку з появою можливості зменшити витрати на адміністрування проблемних боргових зобов’язань та наростити свої активи, а тому за прогнозами на 2012 р. маємо зростання обсягу факторингових операцій та можливе зниження вартості цих послуг, що пов’язано з виходом на даний ринок російських компаній. Адже саме дорожнеча факторингу в порівнянні з більш традиційними банківськими послугами - заставними кредитами є тією обставиною, що нерідко відлякує потенційних клієнтів.
Використана література 1. Базилевич В. Д. Факторинг як ефективний інструмент підтримки бізнесу. [Текст] / В. Д. Базилевич // Банківська справа. – 2011. – №3. – С. 60 – 75 2. Галушка Є. О. Банківські операції: посібник [Текст] / Є. О. Галушка. – Чернівці : Наші книги, 2010. – 336 с. 3. Господарський Кодекс України // ВР України вiд 16.01.2003 р. № 436-IV – с. 350. – http://zakon.rada.gov.ua 4. Державна комісія з регулювання фінансових послуг України – http://www.dfp.gov.ua/ 5. Єш С. М. Фінансовий ринок : навчальний посібник [Текст] / С. М. Єш. – К.: Центр учбової літератури , 2009. – 528 с. 6. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо факторингу» //ВР України від 09.09.2010 № 2510-VI – с. 20. – http://zakon.rada.gov.ua 7. Науменкова С. В. Ринок фінансових послуг: посібник [Текст]/ С. В. Науменкова, С. В. Міщенко. – К.:Знання, 2010. – 532 с. 8. Цивільний кодекс України // ВР України вiд 16.01.2003 р. № 436-IV – с. 356. – http://zakon.rada.gov.ua
