Наук.кер. Столяр Л.Г., Чернівецький торговельно-економічний інститут, м. Чернівці
Особливості оподаткування прибутку підприємства в контексті впровадження Податкового кодексу України
Податок на прибуток підприємств є одним з найважливіших із групи прямих податків у податковій системі України який сплачується підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій [3]. Великий теоретичний внесок у розвиток сучасних наукових підходів щодо оптимальної системи оподаткування прибутку зробили такі всесвітньовідомі вчені як: А. Смітт, В. Петті, Д. Рікардо, А. Пігу, А. Самуельсон та інші. Свої дослідження щодо наближення податкового і бухгалтерського обліку в контексті оптимального врахування інтересів всіх суб’єктів оподаткування присвятили вітчизняні економісти: В. Опарін, А. Соколовська, А. Даниленко, В. Андрущенко, В. Вишневський та інші. З 1 квітня 2011 року вступив у дію розділ ІІІ «Податок на прибуток підприємства» Податкового кодексу України [1], який прийшов на зміну Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» [2]. Тому є актуальною необхідність більш детально розглянути трансформаційний процес податку на прибуток пов’язаний із прийняттям Податкового кодексу. Обчислення оподатковуваного прибутку відповідно до Закону про прибуток здійснювався виключенням із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку і нарахованих амортизаційних відрахувань. Згідно Податкового кодексу для розрахунку прибутку як об’єкта оподаткування використовується формулу: Прибуток = Доходи - Собівартість - Інші витрати. Податковий Кодекс України вже не містить поняття «валові доходи» і «валові витрати», замість них існують поняття «доходи» і «витрати». При визначенні об’єкта оподаткування не використовується термін «амортизаційні відрахування», амортизація тепер асоціюється зі складовою витрат, а не як окрема категорія податкового обліку. В Податковому кодексі поділ на групи здійснюється не лише основних засобів, а й інші необоротних активів, які розподілені на 16 груп (ст. 145) замість 4, що існували раніше. Такий розподіл відповідає вимогам Національних стандартів бухгалтерського обліку і, відповідно, нарахування амортизації також буде здійснюватися за правилами бухгалтерського обліку, кожного місяця (а не щоквартально). Як і у Законі про прибуток передбачено два головних критерії визначення основних засобів: це вартість та термін корисного використання. Однак якщо очікуваний строк корисного використання (експлуатації) основних засобів більше одного року (згідно П(с)БО№7), то в Податковому Кодексі вже чітко зазначено мінімально допустимі строки корисного використання для кожної групи окремо. Вартість основних засобів збільшилась із 1 000 грн. (Закон про прибуток) до 2 500 грн.(Податковий кодекс), а в П(С)БО взагалі відсутня така норма. Формування доходів і витрат приближене до порядку формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку. Доходи та витрати враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Як наслідок, попередня (авансова) оплата товарів (послуг) не визнається витратами (доходами) і не впливає на податкові зобов’язання платника. З квітня платникам податку на прибуток буде заборонено включати у склад своїх витрат, витрати по придбанню товарів, робіт або послуг у підприємця – платника єдиного податку. Зміни відбулися і зі ставкою на податок. В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємства» вона дорівнювала 25%. Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу ставка податку на прибуток підприємств з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно – 23%. Надалі ставка податку на прибуток поступово знижується: з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно – 21%; з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19%; з 1 січня 2014 року – 16%. Прибуток від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, установлених пунктом 156.2 статті 156 розділу ІІІ Кодексу оподатковують за ставкою 0 відсотків. Доходи нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, установлених статтею 160 розділу ІІІ Кодексу, оподатковуватимуть за ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків (стаття 151 та пункт 10 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу). Отже, реалізація вищезазначених шляхів трансформації оподаткування прибутку підприємств повинна сприяти ефективному розвитку суспільства, не порушуючи балансу між підприємствами і державою, а також максимально уникнути поділу економіки України на офіційну та тіньову. Та лише з плином часу, з постійним внесенням поправок та доповнень до Податкового кодексу можна буде говорити про його позитивний чи негативний вплив на приватну власність. Cписок використаних джерел: 1. Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=2755-17 2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/334/94-вр/page3 3. Бакун Ю.Г. «Особливості податку на прибуток згідно Податкового кодексу України» / Ю.Г. Бакун // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/15_APSN_2011/Economics/7_87917.doc.htm
