Наук. кер. - Кучер Д. Б., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ЛІДЕРСТВО ЯК ОСНОВА УСПІШНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ МЕНЕДЖЕРА
Організації, що досягають успіху у сучасних умовах відрізняються від неконкурентоздатних компаній тим, що мають більш динамічне та ефективне керівництво. Проте сьо¬го¬д¬ні все більшої актуальності набувають слова Дж. Пітера Лоуренса: "Багатьох нବзи¬вають керівниками тільки тому, що вони очолюють команди або знаходяться на верхівці адміністративної піраміди. Але перебування нагорі визначає лише види¬мість керування, а не його сутність"[1]. В той час як справжніх керівників відріз¬няє наявність специфічної властивості – здатність підібрати для кожної конкретної си¬ту¬а¬ції щонайкращий механізм впливу на підлеглих, здатність до ефективного лі¬де¬р¬ства. Ось чому розгляд проблеми лідерства в контексті управління сучасними організаціями у ХХІ ст. набуває все більшої актуальності. Саме тому метою даної роботи є дослідити та проаналізувати особливості лідерства в сучасних організаціях, виокремити актуальні питання та сформулювати власне бачення даної проблеми. Проблема лідерства активно досліджувалася в працях таких науковців як Р. Лайкерт, Майоров Д., Колесник М., К. Левін, Дж. Моутон, Р.Вотермен, та ін. В теорії менеджменту менеджерами називають спеціалістів, що, використовуючи різноманітні методи і тактику управління, сприяють досягненню організацією певних цілей. Варто зауважити, що відповідно до простого американського визначення процесу управління «менеджер робить будь-що руками інших». В той же час одне з основних завдань менеджера - створити спонукальні стимули для людини, при яких у неї виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації. Таким чином, центральною фігурою в системі менеджменту будь-якої організації є менеджер-керівник, який керує власне організацією, якимсь конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Проте у сучасних умовах нестримного розвитку конкуренції та комунікацій запорукою ефективної організації праці менеджера є лідерство. Для досягнення успіху в організації своєї праці менеджер насамперед повинен опанувати мистецтво впливу на людей, яким є лідерство. Менеджер-лідер зуміє вивести керовану ним організацію на високий рівень роботи в сфері підприємницької діяльності, зможе залучити людей і зацікавити їх у спільному досягненні поставлених цілей організації. У менеджера, що цілком віддає себе роботі, є всі необхідні задатки для того, щоб стати лідером колективу, котрий посіжнує в собі офіційне визнання керівництва і неофіційне - підлеглих. Навколишні, як вважають психологи, сприймають лідера за чотирма основними моделями і відповідно до чого дозволяють лідеру поширювати свій вплив на колектив і кожного окремо: 1) "Один із нас"; 2) "Кращий із нас - зразок для наслідування"; 3) "Втілення чеснот"; 4) "Виправдання всіх очікувань" [2]. Таким чином, лідерство в контексті праці менеджера є мистецтвом його впливу на підлеглих всередині організації. Люди слідують за лідером насамперед тому, що він в змозі зазначити потрібний напрямок діяльності. Влада лідера грунтується на гарному знанні підлеглих, умінні поставити себе на їхнє місце, аналізувати ситуацію, визначати найближчі і віддалені наслідки своїх дій, прагненні до самовдосконалення, здатності вселяти в підлеглих упевненість, розумінні необхідності робити ті або інші вчинки. Лідер прекрасно відчуває і розуміє психологічні особливості партнерів, конкурентів, начальства, вміло їх використовує в офіційних і неофіційних контактах. Переконуючи інших, він проявляє гнучкість та вміння йти на компроміс. Проте менеджер організації часто не виглядає лідером, він швидше схо¬жий на адміністратора, а лідерство це не стільки уміння керувати, скільки зда¬т¬¬ність вести за собою. За словами бізнес-аналітика Тома Пітерса, лідерство – це, перш за все, відповідальність за розвиток і зростання свого колективу і компа¬нії, це вплив на людей, завдяки якому вони досягають резу¬льта¬тів, демонст¬ру¬ю¬чи при цьому стандарти й якість роботи вище середнього рів¬ня [2]. Безперечно, на даному етапі розвитку еконо¬мі¬ки лідерство в організації підсилює керівні дії менеджера у таких сферах, як виз¬нବ¬¬чення цілей, координація зусиль підлеглих, оцінка результатів їхньої роботи, мо¬тивування діяльності, забезпечення групової синергії, відстоювання інтересів гру¬пи за її межами, ви¬значення перспектив її розвитку тощо [2]. Саме тому для того, щоб оцінити зна¬чен¬¬ня лідерства в сучасних організа¬ціях та практичну його доцільність, варто про¬ана¬лізувати думки провідних топ-менеджерів українських компаній. Так, В. За¬га¬рія – найкращий менеджер українського юридичного ринку ЮФ «Спен¬сер і Кବу¬ф¬манн» вважає, що лідерові в діловій органі¬за¬ції повинне бути власти¬ве ми¬с¬тец¬тво бути рівним, бути керівником, мистецтво ро¬з¬в'язувати кон¬ф¬лікти та об¬ро¬бляти інформа¬цію, приймати нестандартні управлін¬ські рішення, розпо¬ді¬ляти ресурси та мистецтво самоаналізу. Він повинен прагнути само¬ствер¬джуватися і ро¬бити самодостатньою свою команду [3]. Ж. Крючкова – топ-менеджер компанії «ЯНСЕН» стверджує, що лідери нового покоління – це компетентні люди, справжні професіонали, які володіють твор¬чим потенціалом, харизмою, гнучкі, і постійно вдосконалюють самі себе. А І. Ли¬то¬вченко – топ-менеджер компанії «Київстар» у своїй діяльності дотримує¬ться тієї позиції, що ідея лідера виходить за рамки сьогоднішнього дня і полягає в тому, щоб забезпечити довгостроковий розвиток організації і колективу, створити справжню команду, здатну пройти випробування часом і змінами [3]. В сучасному бізнесі ХХІ ст. лідерство уже не розглядається як одноосіб¬ний вплив і успіх та результативність одного, даний процес переріс у командне явище. Так, за словами К. Клименка – лідера українського ринку пива, «сучасний лідер повинен розуміти, що для нього дуже важливо сформувати свою команду, тре¬ба вмі¬ти не тільки знайти розумних людей, а й уміти з ними працювати, стави¬ти перед ни¬ми завдання і сприймати те, що вони радять. І лише після цього ухвалюва¬ти своє рішення» [3]. Таким чином, бути лідером - це мистецтво мислення, вміння стратегіч¬¬нго й тактичного ухвалення рішень, планування, делегування повноважень. Про¬те для того, щоб робота команди була ефективною, її учасники повинні допов¬нювати та надихати один одного. Основним завданням менеджера-лідера є сформувати команду, в яку входять: кре¬а¬тори – це люди, здатні генеру¬ва¬ти нові і не¬звичайні ідеї; пору¬ш¬ни¬ки спо¬кою – здат¬ні прямо ставити гострі питання і вказувати на не¬до¬ліки тих чи інших варіан¬тів; зберігачі – противники будь-яких змін, які прагнуть зберегти стабільність в організації; двигуни – люди, які завжди пам’ятають про першочергові та страте¬гічні цілі команди; те¬хно¬логи – вміють методично організовува¬ти робо¬чі процеси, перетворювати нове завдання в набір стандартних, рутин¬них операцій; ми¬ротворці – допомагають колегам згладжувати конфлікти і підтримувати ро¬бочі стосунки. І нарешті, капітан – він повинен правильно сформувати команду і допо¬мог¬ти іншим членам виконати свої ролі максимально ефективно [4]. Таким чином, на основі проведеного дослідження, можна узагальнено стверджувати, що нині лідер — це не просто формальний керівник, він одно¬часно стратег, тре¬нер і наставник. Лідер не повинен брати участь у кожному рі¬шен¬ні, прийня¬тому командою. Він вірить у її компетентність: у те, що його підле¬г¬лі мають відпо¬відний рівень знань, щоб приймати оптимальні рішення. Менеджер формує команди професіоналів, які повною мірою усвідомлюють цілі своєї робо¬ти, відчуття причетності до справи, а, отже, відповідальності за спільний успіх. Список використаних джерел: 1. Поняття і сутність лідерства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://econom.kharkov.ua/index.php?id=241&lang=u&idd=230 2. Колесник М. Конец эпохи традиционного менеджмента//Управление компанией. – 2011. – №2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.management.web-standart.net/issues/2011/2/1723/ 3. Найкращі топ-менеджери України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rbn.cc/#news....rajiny- 4. Майоров Д. «Семь человек которые должны быть в вашей команде»// Антикризисный менеджмент.− 2010. − №3.- с. 3-5.
