Христина Манюк,
Наук. кер. – Кузьміна В.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
КОНЦЕПЦІЯ ЛОГІСТИКИ ТУРИЗМУ
Логістика туризму – це новий сучасний напрямок логістики, який передбачає оптимізацію туристичних (людських), матеріальних та інформаційних потоків, пов'язаних із наданням туристичних послуг прикладаючи логістичні засади до її організації та управління. Логістика туризму передбачає надавати якісні туристичні послуги, та підвищувати якість туристичного продукту до рівня світових стандартів за умови оптимізації використання матеріальних та інформаційних потоків, зниження загальних витрат на здійснення туристичного супроводу, обслуговування та сервісу.
До базових понять логістики туризму як складової логістики послуг належать: логістичний потенціал рекреаційно-туристичних ресурсів (ЛП РТР), логістичний потенціал матеріально-технічної бази туризму (ЛП МБТ), логістичний потенціал вхідного туристичного потоку в регіон (країну) (ЛП ТП).
Для ЛП РТР характерні такі показники, як місткість ландшафту та місткість рекреаційних ресурсів. Місткість ландшафту - це показник здатності ландшафту забезпечити умови для нормальної життєдіяльності певної кількості живих організмів. Місткість рекреаційних ресурсів – важливий норматив навантаження туристичних потоків у системі природних комплексів.
До складу ЛП МБТ входять такі показники: місткість туристичної території – це обсяг бази ночівлі або підприємств громадського харчування та супутньої бази, що визначає максимальну чисельність туристів, які одночасно можуть користуватися окремими об’єктами, не зумовлюючи при цьому зменшення кількості та рівня туристичних послуг. Місткість розміщення – показник здатності готелю здійснювати розширене відтворення на базі наявних ресурсів шляхом їх інтенсивнішого використання без додаткових капіталовкладень.
Головними показником ЛП ТП є обсяг (величина) туристичного потоку, тобто чисельність туристів, які подорожують в ті або інші регіони протягом певного часу. Дослідження туристопотоку дає змогу визначити величину та сезонні коливання туристичної міграції; виявити найпопулярні туристичні регіони ; аналізувати соціально-демографічний склад туристів, прогнозувати розвиток туризму [1, с. 52-54].
Питаннями становлення логістики як науки приділяли увагу наступні вчені: А.Г. Кальченко, Є.В. Крикавський, О.М. Тридід Л,Б, Миротин, О.А. Митько, Ю.М. Неруш, В.І. Сергєєв, В.Г. Банько та інші. Смирнов І.Г. першим розкрив теоретичні основи та науково-практичні концепції логістики туризму як складової логістики послуг. Мацола В.І. (територіальні та регіональні проблеми розвитку туризму, проблеми підвищення якості туристичних послуг та туристичної інфраструктури) [3].
Виходячи з концептуальних положень логістики, визначимо основні функції логістики в туризмі:
1. Оперативний аналіз, контроль і управління процесами формування і просування і реалізація тур продукту, а також стратегічного планування і прогнозування діяльності тур організацій;
2. Оперативна передача (прийом) необхідного аналізу і якості інформації в заданий час і в потрібне місце;
3. Оперативний контроль за переміщенням туристів і тур продукту;
4. Інтеграція окремо функціонуючих інформаційних систем туристичної інфраструктури (локальні, регіональні, трансконтинентальні мережі) у єдину логістичну інформаційну систему;
5. На основі аналізу і прогнозування розвитку негативних тенденцій у туристській сфері – розрахунок і організація фінансового буфера на випадок настання економічного форс-мажору;
6. Забезпечення проведення селекторних нарад, відео конференцій, симпозіумів і т. д працівників і представників туристських організацій у місцевому регіональному та глобальному масштабах.
Важливість і перспективність функцій, які виконуються логістикою в туризмі, підтверджується прогнозами вчених на XXI ст., згідно з якими ледве не половина обслуговуючого персоналу адміністративних, комерційних та інших служб: готелів, мотелів, кемпінгів, турбаз і т.д. буде задіяно в індустрію інформатики і туризму.
Відповідно функціям до основних, практично вирішуваних логістичних задач в туризмі варто віднести раціоналізацію тобто: формування, просування і реалізацію тур продукту, способів перевезення туристів і екскурсантів, організацію оперативно - інформаційного обліку між постачальниками і споживачами тур продукту, планування, прогнозування і контроль фінансових потоків [2, с. 124].
Слід зазначити також що найширше логістику викладають у США, повніше, ніж будь-де, використовують в Німеччині, а найбільші вигоди з цієї наукиотримують в Японії.
Впровадженню логістики в широкому масштабі в Україні заважає цілий ряд чинників, основними з яких є:
• Пережитки технократичного мислення керівників більшості підприємств, фірм та інших господарюючих суб’єктів, які вважають, що головне - виготовити, а інше – як вийде;
• Низька в цілому по країні договірна дисципліна і відсутність чітких законодавчих визначень таких базових понять, як, наприклад, турфірма, туристський сервіс, якість обслуговування та ін.;
• Могутній тиск зовнішньоекономічних чинників на стійкість курсу гривні, стабілізацію цін та ін.;
• Наявність ситуацій, коли за порушеннями договірних зобов’язань по реалізації туристського продукту не визначено відповідальну особу або організацію не виконанням або неналежне виконання договірних зобов’язань;
• Закритість українського бізнесу від іноземних інвестицій, підприємців [2, с. 95].
Упровадження і використання логістичних технологій у туристичній індустрії дозволять: створити єдину систему обліку і контролю за формуванням і рухом туристичного продукту, а також скоротити тимчасові інтервали формування, просування і реалізації туристичного продукту, автоматизувати процеси обліку і контролю фінансового і інформаційного потоків, скоротити чисельність обслуговування персоналу, зменшити об’єм циркулюючої документації та ін.
При цьому слід особливо підкреслити, що процес впровадження логістичних принципів управління не спричиняє за собою ніяких нововедень і не суперечить внутрішній економічній політиці підприємства, туристської фірми та іншого господарюючого суб’єкта, а лише доповнює їх, виводячи підприємство, фірму тощо, на вищий рівень, що забезпечує поліпшення фінансових справ і мікроклімат в колективі.
До допоміжних потоків, що обслуговують головний туристопотік, в логістиці туризму належить: інформаційний, фінансовий, матеріальний (товарний) і кадровий. Інформаційний потік – це сукупність повідомлень, які циркулюють як у середині логістичних систем туризму, так і між ними та зовнішнім бізнес – середовищем, і потрібні для управління та контролю логістичних систем. Для інформаційних потоків загалом, і в туризмі зокрема, характерні такі показники, як джерело виникнення, напрямок руху, швидкість обробки інформації, інтенсивність потоку. Фінансовий потік у логістиці туризму розглядають як керований рух фінансових засобів, що функціонують у логістичних системах туризму, а також між ними та зовнішнім бізнес-середовищем. Головним джерелом фінансування логістичних систем туризму є кошти туристів, якими вони насамперед оплачують поїздку. Метою матеріального (товарного) потоку в логістиці туризму є забезпечення потреби як туристів, так і організацій в необхідних продовольчих і непродовольчих товарах (торговельні заклади, які приймають, та установи громадського харчування), різноманітному устаткуванні (офісне – для турфірм, холодильне – для ресторанів, побутове – для готелів тощо), змінних матеріалах (готелі, ресторани) тощо [2, с. 46-50].
Критично розглянувши організацію логістики в туризмі ми можемо зробити висновок, що логістична концепція для цієї галузі є нагальною. Якісне застосовування логістики в туризмі дозволить підвищити прибутковість від цієї галузі, а також скоротити тимчасові інтервали формування, просування і реалізації туристичного продукту, автоматизувати процеси обліку і контролю фінансового і інформаційного потоків, скоротити чисельність обслуговування персоналу, зменшити обсяг циркулюючої документації та ін.
Література:
1. Смирнов І.Г. Логістика туризму : Навчальний посібник. (2009, 444 с.).
2. Банько В.Г. Туристська логістика : Навчальний посібник. – К. : Дакор, КНТ, 2008 – 204 с.
3. Мацола В. Рекреаційно-оздоровчо-туристичний комплекс (питання теорії, методології, практики) // Інститут регіональних досліджень НАН України. –Львів, 1998.— 278 с.
