Марія Гнатик ,
Наук. кер. – Чичун В.А.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ХАРАКТЕРНІ ЯКОСТІ ЛІДЕРА В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Проблема лідерства та ефективного їх використання в менеджменті приділяється особлива увага. Якості лідера – найважливіший фактор, що визначає ділові успіхи й невдачі в конкурентній економіці. Саме лідерські якості є визначальною силою або слабістю установ та організацій.
Теорії лідерства прагнуть з’ясувати, які характеристики лідерства виявляються найбільш ефективними та чому. Дослідники цієї проблеми справедливо підкреслюють, що для успішного виконання своїх функцій керівник-менеджер має бути і лідером. Приймаючи рішення, менеджер повинен бути впевнений у їх реалізації. З цією метою він вдається до адміністрування, в основі якого – суто формальні важелі впливу, і застосовує свої лідерські якості, що посилює його керівні позиції, зміцнює формальний статус. Вплив лідерських рис у керівника формує певний стиль керівництва, який може бути більш або менш ефективним у різних управлінських ситуаціях.
Природа лідерства може бути краще зрозуміла, якщо порівняти її власне з управлінням. Бути менеджером і бути лідером в організації – це не одне й те ж. Менеджер в своєму впливі на роботу підлеглих і побудові стосунків з ними перш за все використовує і покладається на посадову основу влади. Лідерство ж, як специфічний тип стосунків управління, базується більш на процесі соціального діяння, а точніше взаємодії в організації. У менеджера, що цілком віддає себе роботі, є всі необхідні задатки для того, щоб стати лідером колективу, тобто поєднати в собі формальне та неформальне лідерство. Оточуючи, як вважають психологи, сприймають лідера за чотирма основними моделями: 1) «один із нас»; 2) «кращий із нас – зразок для наслідування»; 3) «втілення чеснот»; 4) «виправдання всіх очікувань». Відповідно до даних моделей і будують своє відношення підлеглі до менеджера-лідера, дозволяючи йому поширювати свій вплив на колектив і кожного окремо працівника.
Лідер – це особистість, яка користуєть¬ся великим авторитетом і повагою у зв’язку зі своїми осо¬бистими видатними людськими, інтелектуальними або фаховими якостями [3, c. 434 – 439]. Однією з особливостей справжнього лідера є допомога працівникам у реалізації їхніх задумів. Цей процес не зо¬всім альтруїстичний, оскільки лідери завжди настирливі в досягненні кращого для себе, для своєї організації та працівників. Лідерство – досягнення мети через діяльність людей [1, с.388–423]. Воно полягає в підтримці та натхненні працівників і груп людей на те, щоб вони досягали успіху оптимальним шляхом. Ефективні лідери концентруються на невеликій кількості основних проблем, при цьому вони мають чітке уявлення про те, що вони намагаються зробити, і можуть примусити людей добровільно їх вирішувати. Лідерство в організації характеризується домінуванням одного з трьох компонентів взаємодії – ділового, емоційного та інформаційного. Ділове лідерство характерне для організацій, які вирішують виробничі завдання, в основі яких лежать такі якості, як висока компетентність, уміння краще за інших вирішувати організаційні завдання, діловий авторитет, найбільший досвід у цій галузі діяльності. Емоційне лідерство виникає в неформальних соціальних групах на основі людських симпатій. Емоційний лідер викликає у людей довіру, випромінює доброту, вселяє впевненість, знімає психологічну напруженість, створює атмосферу психологічного комфорту. Інформаційне лідерство визначається тим, що його суб’єкт багато чого знає, може пояснити і допомогти знайти потрібну інформацію.
У сучасних умовах лідерство дає змогу підняти бачення людини на вищому рівні. Процес лідерства дає змогу вдосконалити структуру організації, взаємин у колективі та досягти максимальних результатів у діяльності організації.
На думку професора Дж. Менкенса, коли йдеться про прогнозування діяльності компанії, тоді інтелект та знання лідера мають більше значення, ніж його особисті якості. Він стверджує, що лідерський інтелект можна розвинути, якщо постійно стикатися із новими незвичними для компанії проблемами та завданнями [2, с. 9–14].
Відомий письменник Марк Твен радив уникати людей, які не вірять в себе. Справжній керівник повинен вірити в себе, свою справу, бути рішучим, сміливим, цілеспрямованим та демонструвати ці якості підлеглим. Ефективному стилю лідерства притаманний високий рівень особистої культури, знання та дотримання норм міжособистісного спілкування і правил службової етики.
Отже, кожна епоха бізнесу диктує свої вимоги та правила, в даному випадку – це ті вимоги яким повинен відповідати лідер. Сьогодні лідер – це не просто формальний керівник, від одночасно є і наставником, і стратегом, і тренером. Для цього менеджеру потрібно організовувати свою працю, не зупинятися на досягнутому, раціонально витрачати свій час, сили, а також займатись самовдосконаленням і розвитком особистості.
Список використаних джерел:
1. Ґріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. ред. В.Яцупа, Д. Олесневич. – Львів: БаК, 2001.– с.388–423
2. Платонов Ю. Структура и условия лідерства/ Ю.Платонов // Менеджмент и менеджер. – № 2. – 2008. – с. 9–14.
3. Хміль Ф. І. Основи менеджменту/ Ф.І. Хміль// Підручник. – К.: Академвидав, 2003. – c. 434–439.
