Данилюк Яна,
Наук. кер. – Городницька Л.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
М. Чернівці
Сучасні концепції природного права, правової і соціальної держави
Розвиток державно-правової думки другої половини ХХ – ХХ ст.. у Західній Європі характеризується плюралізмом державно-правових концепцій, серед яких теорії юридичного і соціологічного позитивізму, психологічна теорія права, органічна теорія держави, теорія відродженого природного права, правової держави, доктрини технократії, а також антидемократичні політико-правові вчення.
Юридична наука стверджує, що природно-правовою можна вважати будь-яку доктрину, в основі якої лежить теза про існування незалежних від держави норм і принципів, що втілюють розум, справедливість, об’єктивний порядок цінностей, мудрість Бога, які мають пряму дію і є директивними для законодавця. Існує кілька варіантів природного права: теологічний варіант природного права – це звернення до Бога; світський варіант – це звернення до природи взагалі і природи людини зокрема.
За теорією природного права право природне і право позитивне протиставляються. В природному праві визначається примат суб’активного права над об’єктивним, тобто права людини визначають примат права влади, а не навпаки; механізм позитивного права діє навпаки: влада визначає об’єм суб’єктивних прав людей, встановлюючи закон. Свої права індивід отримує від держави, в їх природа є патерналістською.[2, с. 769]
У сучасних умовах набула поширення теорія «відродженого природного права». В теорії домінують інтереси особистості, які є критерієм правової норми, але аж ніяк воля держави чи суспільства.
В залежності від пояснення джерел формування природного права існує кілька доктрин: неотомізм – природне право, одержане індивідом від Бога; неогегельянство – природне право, що виникає з гармонії об’єктивного розуму і самої ідеї права; неокантіанство - природне право, що виникає з чистої ідеї і є безумовним велінням розуму; феноменологічна доктрина – природне право, що виникає з правових цінностей; екзистенціоналістська доктрина – обґрунтовує виникнення природного права із самого існування абстрактної людини. Реальне буття права вбачається не в комплексі норм, а в правовому переживанні конкретної ситуації. Творити право покликане, зокрема, правосуддя, яке виходить із конкретної ситуації, а не з наперед установлених норм; герменевтична доктрина стверджує, що сутність права полягає у справедливості, яка передбачає формальну рівність людей, обмеження свавілля і утвердження суспільної безпеки. Для досягнення такого стану створюються позитивні норми відповідно до свого часу і місця[2, с. 768]
Теоретичні уявлення про невідчужувані, невід’ємні природні права людини стали відправним пунктом формування концепції правової держави, яку взято на озброєння конституційною теорією та державно-правовою практикою майже всіх держав сучасної Європи. Підмурком концепції правової держави є конституційна гарантія принципу верховенства права. Варто наголосити, що ні в якому разі тут принцип верховенства права не ототожнюється з принципом верховенства закону. На це варто звернути увагу, бо, таким чином, правовою державою можна вважати і будь-який олігархічний чи диктаторський режим.
Вперше принцип верховенства права був сформульований Джеймсоном Горрінгтоном ще в 1656 р. В запропонованій ним Конституції буржуазної дворянської республіки принцип верховенства права розглядався як «імперія законів, а не людей».
Термін «правова держава» вперше вжили німецькі вчені-юристи К.Велькер і І. Фрайхен фон Аретін. Створення юридично завершеного поняття «правова держава» пов’язують з ім’ям Р.Моль дав визначення правової держави. Згідно iз його вченням правова держава – це держава конституційна, яка функціонує на підставі закріплення в конструкції прав і свобод громадян та на збагачення судового захисту індивіда. [1, с. 195]
Поняття «соціальна держава» вжив у 1929 р. Х. Хеллер. Засновником теорії соціальної держави вважається М. Адлер. Соціальна держава – це вільна демократична правова держава, в якій забезпечується гідне людини життя як в матеріальному аспекті, так і в аспекті соціального захисту; громадянам гарантується особиста свобода; цивілізованими методами досягається соціальна злагода, компромісним шляхом вирішуються соціальні конфлікти. Однією з основних ознак соціальної держави є органічний зв’язок держави з правом. В основі такого зв’язку лежить принцип - права громадян не є дарунком держави, а мають своє власне обґрунтування. Bони об’єктивно існують від народження людини і є невідчужуваним. В такій державі відносини індивіда й держави здійснюються на засадaх поєднання прав і обов’язків та взаємної відповідальності.
У другій половині ХХ ст.. як реакція на тоталітарні режими, адміністративно-командні методи управління, порушення прав людини актуалізується ідея правової держави. Державно-правова думка поєднала поняття «правова держава», сформувавши ідею правової соціальної держави є два важливі конституційні принципи : принцип верховенства права як провідного в правовій державі і принцип соціальної справедливості як провідного в соціальній державі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права / О.Ф. Скакун. ̶ Харків.: Консум, 2001. 291с.
2. Сейбан Дж. Історія політичної думки / Дж. Сейбан, Т.Торсон – К. 1997. – 814с.
