Наук. кер. – Городницька Л. В. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
СПОСОБИ ПЕРІОДИЗАЦІЇ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ
На нинішньому етапі політичного й соціально-економічного розвитку України необхідно підвищувати рівень державно-правової свідомості як частини самосвідомості народу. Без глибокого осмислення минулого, яким би складним і суперечливим воно не було, неможливо творити нову державу. Історія держави і права України є саме такою наукою, яка вивчає витоки українського державо- і правотворення, на ґрунті узагальнення й аналізу досвіду минулого, яка допомагає збагнути сутність нової системи права в державі, де має утвердитися верховенство закону. Проблемою періодизації історії творення і розвитку держави і права України займалися чимало науковців, серед головних можна назвати: В. Я. Тацій, А. Й. Рогожин, П. П. Музиченко, В. М. Іванов та інші. Метою даного дослідження є огляд способів та методів періодизації історії держави і права України цими науковцями, їх порівняння. Історія держави і права України — це наука, яка вивчає еволюцію української державної традиції в цілому, розвиток механізмів державної влади в Україні, зародження та функціонування правової системи в цілому і окремих галузей права України. [3, с. 8] Історія держави і права України вивчає факти і виявляє закономірності історичного розвитку. Її перш за все цікавлять юридичні факти і політичні явища. Періодизація курсу має важливе значення для опанування предметом історії держави і права України. В сучасній історико-правовій науці представлені різні підходи до періодизації. Автори академічного курсу “Історія держави і права України” за редакцією академіка НАН України В. Я. Тація питання періодизації вирішують з урахуванням теорії суспільно-економічних формацій. Принципове значення при цьому вони надають відокремленню рабовласницьких, феодальних, капіталістичних і соціалістичних державно-правових утворень. Під час періодизації враховуються і найважливіші зміни у сфері державно-правової надбудови [4]. У першому томі розглядається історія держави і права від часу появи найдавніших рабовласницьких державних утворень на території сучасної України у Північному Причорномор'ї і Приазов'ї і завершується часом, коли була відбулася Лютнева демократична революція 1917 р. У межах цього етапу історії держави і права України досить чітко виділяються такі дві частини: перша — історія держави і права України від появи перших державних утворень на її території й до кінця XVIII ст., та друга частина — державний лад і право України у XIX — на початку XX ст.. Другий том містить матеріал, що характеризує етап історії держави і права України після лютого 1917 р., в якому теж виділяють дві частини: перша — українська національна державність утворення УНР, гетьманату, Директорії і ЗУНР і друга — від утворення УСРС і до сьогодення [4]. Професор П. П. Музиченко в навчальному посібнику “Історія держави і права України” здійснив спробу взяти за основу періодизації цивілізаційну теорію. Згідно з нею певний період історичного розвитку визначається не стільки об’єктивно-матеріальними, скільки ідейно-духовними, культурологічними факторами, пов’язаними з уявленнями про світ, соціальними цінностями, стереотипами поведінки. Ця періодизація має такий вигляд: державність та право Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, в литовсько-руську добу, українські землі під владою Речі Посполитої, в роки Визвольної війни, українська державність в другу пол. XVII-XVIII ст., під імперською окупацією, відродження Української держави, Українська Гетьманська держава, Українська Народна Республіка часів Директорії, Західноукраїнська Народна Республіка, формування радянської державності в Україні, соціалістична державність і право в України в період панування тоталітарного режиму, в роки другої світової війни, в перші повоєнні роки і в період десталінізації, в період неототалітарного режиму, перебудови та на сучасному етапі [2, c. 17-20]. Періодизація курсу “Історія держави і права України” В. М. Івановом базується на основі принципів історизму, системності й розвитку. Принцип історизму вимагає виявлення характеру закономірностей, виникнення і розвитку держави і права; закономірностей переходу від одного якісно визначеного ступеню їхнього розвитку до наступного. Принцип системності орієнтує дослідника на розкриття цілісності об'єкта, на вияв його багатогранних зв'язків. Принцип розвитку орієнтує історико-правове пізнання на осягнення становлення державності та права, сходження його від елементарних форм організації до більш складних і розгалужених [2, c. 12-13]. Рабовласницьких державницьких утворень у Північному Причорномор’ї та Приазов’ї, доба давньоруської державності й права, Литовсько-польський період, національно-визвольна війна 1648–1654 рр., належність до Російської й Австро-Угорської імперій, доба відродження української національної державності, період становлення й розвитку України як радянської республіки, сучасна Україна [1, c. 6-7]. Таким чином, розглянуто періодизацію курсу “Історія держави і права України” трьома різними авторами, які в її основу брали різні принципи і методи, що дозволяє охопити всі історичні події, факти й тенденції, що справили визначний вплив на державний лад і право України. В. Я. Тацій описує детально кожну зміну форми правління і їхні правові основи. П. П. Музиченко спирається на ідейно-духовні та культурологічні фактори змін в суспільстві. А В. М. Іванов використовує головні принципи історичного дослідження. Ці періодизації є значною мірою умовними, але в їх рамках вдається розглянути головні державно-правові зміни і тенденції. Список використаної літератури 1. Іванов М. В. Історія держави і права України [Навчальний посібник] / М. В. Іванов. — К. : МАУП, 2002. — 264 с. 2. Музиченко П. П. Історія держави і права України [Навчальний посібник] / П. П. Музиченко. — К. : Т-во "Знання", 2003. - 429 с. 3. Орленко В. І. Історія держави і права України [Посібник для підготовки до іспитів] / В. І. Орленко, В. В. Орленко. — К. : Видавець ПАЛИВОДА А. В., 2008. - 164 с. 4. Тацій В. Я. Історія держави і права України [Електронний ресурс] / В. Я. Тацій, А. Й. Рогожин, В. Д. Гончаренко. Режим доступу : http://vuzlib.net/beta3/html/1/7637/
