Четвер, 28.03.2024, 13:45
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Остафі Г., Перспективи використання сучасних способів... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Товарознавство та експертиза продовольчих та непродовольчих товарів » Остафі Г., Перспективи використання сучасних способів...
Остафі Г., Перспективи використання сучасних способів...
conf-cvДата: Пятниця, 04.05.2012, 17:18 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Галина Остафі,



Старший викладач – Гончарова О. М.,
Чернівецькийторговельно-економічнийінститут КНТЕУ,
м. Чернівці




Перспективи використання сучасних способів та режимів зберігання зерна в умовах вітчизняного ринку



Харчування – один із основних факторів, що впливає на стан здоров’я людини. Збалансований за основними харчовими речовинами раціон забезпечує нормальну життєдіяльність організму, створює необхідні умови для адекватної адаптації до навколишнього середовища, сприяє профілактиці захворювань, збільшенню тривалості життя, підвищенню працездатності людини. За рахунок використання у харчуванні зернових продуктів покривається до 40 % потреби у білках, 60 % – вуглеводах, 30 % – у мінеральних речовинах, 40 % – у вітамінах групи В та 50 % – енергетичної потреби людини. У деяких країнах близько 70 % білка, що споживається населенням, припадає на білки зернових культур. В Україні на долю зернових продуктів випадає майже 40-45 % загального раціону населення. Втрати продуктів при зберіганні є наслідком їх фізичних і фізіологічних властивостей. Знання природи продукту, процесів, які в ньому відбуваються, розроблених для нього режимів зберігання дають змогу звести втрати до мінімуму. В Україні щорічно вирощується близько 30 - 40 мільйонів тон зерна. Через недостатньо розвинену матеріально-технічну базу з переробки й зберігання врожаю щорічні втрати сягають 8 мільйонів тон на суму майже 1 мільярд доларів США. Гостроти проблема недостатку сховищ для зерна набула особливо у надврожайному 2008 році: з 54 міліардів тон зерна половина врожаю постраждала. Актуальність теми даної статті полягає в тому, що незрідка зерно виявляється зниженої якості, а насіння має схожість 3-го класу і нижче внаслідок порушення технології післязбиральної обробки та зберігання.
Дослідження систем зберігання зерна висвітлюються у наукових працях зарубіжних та вітчизняних вчених. Серед них слід зазначити таких, як: В.А. Колтунов, І.М. Задорожний, Л.В. Сердюк, М.Р. Мардар, П.Ф. Сокол, В.І. Іванченко, Б. І. Лесик та інші.
Більшість вітчизняних вчених схиляється до думки, що найефективніше зерно зберігати традиційними методами – в сухому, охолодженому та герметичному станах. На думку кандидата економічних наук Сумського національного аграрного університету В. Позняка найефективніше зберігати зерно за новітніми зарубіжними методами в спеціальних поліетиленових так званих «мішках-рукавах», які успішно функціонують вже чимало років в країнах Південної Америки, Австралії, Індії та Аргентині.
Тому в сучасних умовах аграрного зберігання важливо комплексно поєднувати різні способи та методи зберігання зерна залежно від кінцевих практичних цілей та потреб окремих аграрно-промислових господарств. Відповідно, метою нашого дослідження є тереотичне обґрунтування, аналіз існуючих на сьогодні методів зберігання зерна та пропозиції їх застосування.
Правильне використання взаємозв'язків між способами та режимами зберігання зерна, взаємодії між зерновою масою і навколишнім середовищем забезпечує найбільшу технологічну та економічну ефективність. На стан і збереження зерна впливають такі чинники, як вологість, температура зернової маси і доступ повітря до зернової маси, що і покладено в основу режимів зберігання.
В Україні застосовують переважно три режими зберігання зернових мас:
1. В сухому стані, тобто з вологістю до критичної;
2. В охолодженому стані (коли температура зерна знижена до меж, при яких значно гальмуються життєві функції компонентів зернової маси);
3. Без доступу повітря (в герметичному стані).
Окрім того, застосовуються допоміжні прийоми, спрямовані на підвищення стійкості зернових мас при зберіганні. До таких прийомів відносять: очищення зерна від домішок перед закладкою на зберігання, активне вентилювання, хімічне консервування, боротьбу зі шкідниками хлібних запасів, дотримання комплексу оперативних заходів та інші. При виборі режиму зберігання враховують такі умови, як кліматичні умови місцевості, типи зерносховищ і їх місткість, технічні можливості господарства для приведення партій зерна в стійкий стан, цільове призначення партій, якість зерна, економічна доцільність застосування того чи іншого режиму.
Режим зберігання в сухому стані - основний засіб підтримання високої життєздатності насіння в партіях посівного матеріалу всіх культур і якості зерна продовольчого призначення протягом усього терміну зберігання. Даний режим найбільш прийнятний для довгострокового зберігання зерна. Систематичне спостереження за станом таких партії, їх своєчасне охолодження і достатня ізоляція від зовнішніх впливів (різких коливань температури зовнішнього повітря та його підвищеної вологості) дозволяють зберігати зерно з мінімальними втратами кілька років. Цей режим базується на принципі ксероанабіозу. Зневоднення будь-якої партії зерна і насіння до вологості нижче критичної приводить всі живі компоненти, за винятком комах-шкідників, в анабіотичний стан. За цих умов виключається підвищений газообмін в зерні та насінні, розвиток мікроорганізмів і кліщів. Зернові маси, добре підготовлені до зберігання (очищені від домішок, знезаражені і охолоджені), в складах зберігають без переміщення чотири-п'ять років і в силосах елеваторів два-три роки. Партії сухого зерна ycпішно перевозять залізничним, річковим і морським транспортом на далекі відстані. Зерно підвищеної вологості транспортують на невеликі відстані протягом дуже короткого часу. У нашій країні, як і в інших країнах світу, режим зберігання зерна в сухому стані має найбільше поширення. Цей режим забезпечує потрібні умови для підтримання високої життєздатності насіння протягом усього періоду зберігання, при цьому відмінно зберігаються технологічні й хлібопекарські властивості продовольчого зерна. До критичної відмітки вологість зерна доводять з допомогою сушарки (теплової, повітряної, сонячної, хімічної). Особливе значення для зберігання сухого зерна має температура. Численними дослідженнями встановлено, що сухе насіння краще зберігає схожість та інші властивості за знижених температур (від 4 до 10°С). Зберігання зерна в охолодженому стані є одним із засобів, що забезпечує його збереженість. Навіть у разі зберігання сухого зерна його охолодження дає помітний додатковий ефект і збільшує ступінь консервації сухої зернової маси.
Охолодження зерна різко гальмує інтенсивність усіх біологічних процесів у зерновій масі, пригнічує життєдіяльність мікроорганізмів, призводить до загибелі шкідників та комах. Для охолодження зерна (насіння) використовують природне атмосферне повітря, досягаючи при цьому повного консервування маси на весь період зберігання. Зниження температури на кожні 5 °С приблизно вдвічі збільшує тривалість стійкого зберігання зерна, однак надійне консервування забезпечується тільки за достатньо ефективного охолодження. При охолодженні зернової маси першого ступеню температура всіх шарів насипу нижча 10 °С, другого – нижча 0 °С. Найсприятливіша температура для зберігання зерна є від 0 до 5 °С. Не рекомендується охолоджувати насіння до низької мінусової температури, оскільки в партіях з підвищеною вологістю спостерігається зниження схожості. Температура -10 – - 20°C згубно діє на зерно злакових при його вологості понад 18 – 20 %. Значне охолодження зернових мас зумовлює великий перепад температур у весняний період, що призводить до самозігрівання у верхньому шарі насипу. Основне значення режиму зберігання зерна в охолодженому стані полягає в тимчасовому консервуванні вологого й сирого зерна на току на певний період (до початку сушіння). Це найважливіший захід для запобігання псування зерна і насіння в перший період їх зберігання на току. Сухе й охолоджене зерно зберігаються найдовше, оскільки режим зберігання зернової маси в охолодженому стані порівняно із тривалим зберіганням сухого зерна є допоміжним. В початковий період зберігання свіжозібраного зерна консервування охолодженням є основним технологічним заходом його захисту від псування. В якості основного даний метод застосовують при зберіганні зерна технічного призначення (пивоварного тощо).
Відсутність кисню в міжзернових просторах і над зерновою масою зумовлює значне зниження інтенсивності її дихання, внаслідок чого зерно основної культури й інші живі компоненти переходять в анаеробне дихання і поступово гинуть. У результаті анаеробного дихання зерна виділення теплоти зменшується майже в 30 разів, тому виключається розвиток процесу самозігрівання, оскільки за такого режиму втрачається життєздатність сирого зерна. При цьому консервується зерно будь-якої вихідної вологості і завдяки цьому можна починати збиральні роботи приблизно на тиждень раніше загальноприйнятих строків. На зберігання зерно можна закладати без проведення його післязбиральної обробки. При зберіганні зернової маси у безкисневому середовищі з вологістю, близькою до критичної, добре зберігаються всі її технологічні якості. З підвищенням вологості продовольчі якості зерна дещо знижуються: темніють оболонки, виникають спиртовий і кислий запахи, збільшується кислотне число олії, тому зберігати партії посівного матеріалу без доступу повітря можна тільки при вологості, значно нижчій за критичну. Обов'язковою умовою надійного консервування зерна за такого режиму зберігання є забезпечення достатньо повної герметизації сховищ. Якщо в повітрі міжзернових проміжків вміст кисню перевищує 0,5 %, можливий розвиток плісеневих грибів та псування зерна. Анаеробні умови при зберіганні зернових мас створюють одним із трьох способів: 1) природним нагромадженням вуглекислого газу і втратою кисню під час дихання живих компонентів, внаслідок чого відбувається самоконсервування зернової маси; 2) введенням у зернову масу газів (вуглекислого, азоту та деяких інших), які витісняють повітря з міжзернового простору; 3) створенням у зерновій масі вакууму. Найбільш поширеним способом є консервування зернових мас сумішшю інертних газів, які утворюються в результаті спалювання зріджених газів у генераторах. Попередньо охолоджену газову суміш, що при цьому утворюється (85,6 % азоту, 13,6 % вуглекислого газу і 0,6 % кисню), вводять у зернову масу, забезпечуючи цим її зберігання.
Науковий дослідник В. Позняк вважає, що на даному етапі розвитку різних систем зберігання зернових мас, що застосовуються в зарубіжних країнах, враховуючи їх новітні підходи до зберігання зерна, найдоцільніше зберігати зерно в спеціальних так званих «мішках – рукавах». У замкнутому середовищі, яким є поліетиленовий рукав, у процесі дихання живих організмів поступово збільшується концентрація вуглекислого газу. В умовах низького вмісту кисню припиняють свою активність всі хвороботворні і шкідливі організми, тому зерно має можливість зберігатися довгий час без погіршення якості. Рукави, довжина яких складає 60 м, виконані з п’яти шарів поліетилену, кожен з яких має свої певні властивості. Це необхідно для того, аби зерно своєю вагою не порвало плівку, а також аби мішок розтягувався рівномірно. Поліетилен через певний час під впливом ультрафіолетових променів руйнується. Зерно ж можна в разі потреби перекласти в інший мішок і зберігати надалі. Тривалі експерименти, що проводилися як в Аргентині, так і в інших країнах світу, показали, що впродовж зберігання у мішку не відбувається жодних змін стосовно вологості закладеного зерна. При цьому деякі дослідники говорять про те, що можна закладати й вологий урожай. Проте для наших широт це не найкращий варіант, оскільки в цьому разі термін зберігання буде коротшим. Тому українські фахівці радять все ж таки спочатку підсушити зерно до прийнятих у стандарті норм. Зберігання зерна в мішках обходиться дешевше, ніж у спеціальних сховищах[1].
На противагу В. Позняку кандидат біологічних наук І. Лаврик стверджує, що вологість і вага насіння, що зберігається в мішках, змінюються істотніше, ніж при зберіганні насипом, що пояснюється більшою питомою поверхнею, через яку здійснюється вологообмін між зерном і повітрям. Наприклад, у сухого насіння таке зволоження сягає 1,5%. З огляду на явище термовологопровідності, коли волога із зони з підвищеною температурою переміщується в менш нагріті ділянки насипу, де й може конденсуватися, не можна допускати великого перепаду температур у зерновій масі[2].
Отже, аналізуючи вище зазначене, можна дійти до таких висновків: щоб уникнути вагомих втрат при зберіганні зерна, потрібно враховувати всі необхідні умови та режими зберігання зерна, досвід зарубіжних країн світу, дотримуватись всіх необхідних норм та правил зберігання зерна. Зберігання зерна в оходженому стані є одним із засобів, що забезпечує його збереженість. Навіть у разі зберігання сухого зерна його охолодження дає помітний додатковий ефект і збільшує ступінь консервації сухої зернової маси.
Список використаних джерел:
1. Агропромисловий комплекс України [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.propozitsiya.com/?page=146&itemid=3073
2. Агропромисловий комплекс України [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.propozitsiya.com/?page=149&itemid=981&number=29:
3. Колтунов В. А. [Текст] : Технологія зберігання продовольчих товарів. – К: КНТЕУ , 2003. – 538 с.

 
Форум » Матеріали конференції 25.04.2012 » Товарознавство та експертиза продовольчих та непродовольчих товарів » Остафі Г., Перспективи використання сучасних способів...
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: