Сніжана Гелка, Олеся Семенчук
Наук. кер. – Хотинь Л.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
Роль стандартизації у підвищенні якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції
У підвищенні якості продукції, процесів та послуг на вітчизняному ринку особливо важливу роль відіграє стандартизація. В нашій країні правові та організаційні засади стандартизації спрямовані на забезпечення єдиної технічної політики в цій сфері та регулюються Законом України «Про стандартизацію». На сучасному ринку стандартизація товарів, процесів та послуг відіграє важливу роль тому, що вона забезпечує їх якість та конкурентоспроможність.
Метою дослідження є вивчення ролі використання стандартизації як важливого механізму у підвищенні якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції.
Основним завданням дослідження є проведення аналізу сутності та механізму вітчизняної стандартизації та її ефективного впливу на конкурентоспроможність.
Дослідженням питання про роль стандартизації у підвищенні якості та конкурентоспроможності продукції в своїх наукових працях займалися такі вчені: Андрійчук В.Г., Кожушко Г., Ткаченко В., Шпак С., Віткін Л., Голінка І. та інші науковці. Вчені звертають увагу саме про влив та роль стандартизації на підвищення саме якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, послуг та процесів.
Стандартизація – це діяльність, направлена на розробку і встановлення вимог, норм, правил, характеристик як обов'язкових для виконання, так і таких, що рекомендуються, що забезпечує право споживача на придбання товарів належної якості за прийнятну ціну, а також право на безпеку і комфортність праці.
Під конкурентоспроможністю продукції розуміють рівень економічних, технічних та експлуатаційних характеристик продукції, що дозволяє отримати переваги у порівнянні з іншою аналогічною продукцією на ринку. Конкурентоспроможність є інтегральною характеристикою продукції, що обумовлює можливість її збуту [1, c. 247].
На конкурентоспроможність продукції впливають її якість, ціна, вартість експлуатації, зручність технічного обслуговування, імідж виробника, його здатність дотримувати договірні терміни постачання й інші чинники. Пріоритетність чинників конкурентоспроможності залежить від рівня соціально-економічного розвитку суспільства, характеристик ринків, на яких реалізується продукція, потреб конкретних споживачів.
Згідно з ДСТУ ISO 9000 якість – це ступінь, до якого сукупність власних характеристик продукції чи послуг задовольняє сформульовані потреби або очікування, що можуть бути загальнозрозумілими або обов’язковими. Відповідно до стандарту ISO 8402 вимоги до якості – це відображення певних потреб або їх переведення в набір кількісно чи якісно визначених вимог до характеристик об’єкта, щоб надати можливість їх реалізації та перевірки. Із даних визначень якості випливає, що основним суб’єктом, який визначає якість, є споживач. З іншої сторони, оцінка його якості ґрунтується на поінформованості щодо характеристик продукції та їх підтвердженні випробуваннями, можливості об’єктивного співставлення з іншою аналогічною продукцією [2, c. 8].
Розглядаючи питання конкурентоспроможності та якості варто наголосити на таких суттєвих характеристиках сучасного ринку:
– глобалізація ринку;
– динамічність змін вимог ринку та незначний життєвий цикл продукції чи послуги;
– формування нових ринків та регіональних ринків з більш високими вимогами;
– розвиток ринку високотехнологічної продукції та послуг;
– застосування комунікаційних технологій, оновлення інформації щодо продукції та послуг;
– зменшення долі суспільного сектора та стрімке зростання приватного;
– переважання пропозиції над попитом;
– забезпечення вимог екологізації виробництва та безпеки;
– формування потреб сталого розвитку суспільства.
За таких умов позиціювання продукції та послуг на ринку і визначення їх конкурентоспроможності розгортається у тріаді: якість – ціна (вартість) – час, тобто, треба вирішувати триєдине завдання – вводити продукцію в ринковий обіг високої якості за прийнятною ціною у певний період часу та на відповідному сегменті ринку. У більш вузькому змісті, чим зазначене вище досягти конкурентоспроможності це – задовольнити вимоги та очікування споживачів краще, ніж конкуренти, скорочувати термін виконання замовлень з тим, щоб бути мобільнішим за конкурентів, знижувати витрати, щоб запропонувати кращу ціну, ніж конкуренти.
На ринку діють одночасно, по-перше, виробники та постачальники продукції і послуг, які власне і створюють конкуренцію, по-друге, споживачі, які задовольняють свої потреби, по-третє, держава, яка вирішує соціально-економічні завдання та створює певні правила та норми діяльності на ринку, застосовуючи законодавче і нормативно-правове регулювання та розвиваючи добровільні механізми узгодження інтересів сторін і спонукаючи учасників ринку до їх застосування [3, c. 11].
Таким найбільш дієвим і загальновизнаним світовою спільнотою, урядовими інституціями та бізнесовими колами механізмом є стандартизація на засадах консенсусу та узгодженості на різних рівнях стандартизації (міжнародному, регіональному, національному та підприємства). Найкращим чином ілюструють ринкову корисну роль стандартизації її переваги, викладені у багатьох основоположних документах міжнародних і національних систем стандартизації:
– досягнення якості продукції, процесів та послуг шляхом визначення характеристик, які встановлюють їх здатність задовільнити певні потреби, тобто їх відповідність призначеності;
– забезпечення поліпшення якості життя, безпеки та захисту довкілля;
– досягнення економії людських ресурсів, матеріалів і енергії під час виробництва та обміну продукцією;
– забезпечення прозорих та однозначних відносин між усіма зацікавленими сторонами у формі, придатній для використання як посилання чи відтворення (включення) в чинні документи;
– сприяння міжнародній торгівлі шляхом усунення бар’єрів у торгівлі, спричинених відмінностями національних систем;
– забезпечення промислової ефективності шляхом управління розмаїттям, уніфікацією та типізацією.
Очевидно, що кожна із цих переваг безпосередньо пов’язана із створенням конкурентоспроможної, а одночасно і якісної продукції чи послуги. На досягнення таких цілей спрямовується і міжнародна практика дослідження потреби у стандарті, яка передбачає отримання позитивних відповідей на такі питання:
1). необхідність стандарту з технічної, економічної точки зору та основним заінтересованим сторонам;
2). реальність розробки стандарту;
3). прогнозування термінів розробки та передбачуваних виконавців;
4). встановлення положень, які будуть у передбачуваному стандарті та як вони співвідносяться з чинними стандартами (адже стандарт повинен встановлювати більш прогресивні вимоги, відображати досягнутий науково-технічний рівень та задовольняти потреби ринку).
У підсумку в розроблюваному стандарті повинні бути встановлені положення, придатні для практичного застосування, об’єктивно обґрунтовані та які можуть бути перевірені випробуваннями чи дослідженнями [4, c. 3].
Отже, стандартизація – незамінний засіб забезпечення сумісності, взаємозамінності, уніфікації, типізації, надійності техніки й інформаційних мереж, норм безпеки й екологічних вимог, єдності характеристик і властивостей, якості продукції, робіт, процесів і послуг. Розвиток стандартизації нерозривно зв’язаний з удосконаленням управління якістю виробництва, зокрема, впровадження систем управління якістю, систем екологічного управління та інтегрованих систем управління.
Вплив стандартизації на підвищення конкурентоспроможності та якості продукції реалізується в основному через комплексну розробку стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні вироби, оснащення, проектування і готову продукцію; встановлення в стандартах технологічних вимог до найважливіших процесів і показників якості, а також єдиних методів випробувань і засобів контролю та оцінки відповідності.
Стандарти полегшують вибір оптимального розмірного ряду та вибір найкращих зразків, забезпечують організацію спеціалізованих виробництв, зменшують затрати на проектування і виробництво та скорочують строки впровадження продукції у виробництво.
У стандартах також встановлюється однозначна термінологія, системи одиниць, позначень, вимоги до метрологічного забезпечення, маркування, пакування, транспортування, експлуатаційних документів (інструкцій) та інформації для споживачів, необхідні для оцінювання та вибору ними продукції.
Очевидно, наявність стандартів істотно полегшує та спрямовує діяльність виробника продукції, щодо забезпечення її ринкової відповідності за критеріями конкурентоспроможності та якості.
Отже, удосконалення національної системи стандартизації України у теперішній час спрямоване на підвищення якості вітчизняної продукції та досягнення її конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках і забезпечення на цій основі стійкого розвитку економіки країни й інтеграції її у світову економіку.
Список використаних джерел:
1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: навч. посібник / В. Г. Андрійчук – К.: КНЕУ, – 2002. – С. 624.
2. Салухіна Н.Г. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг: підручник. / Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 336 с.
3. Віткін Л. Європейська стандартизація. Погляд у майбутнє / Л. Віткін., О. Сирото // Стандартизація, сертифікація, якість – 2010. – № 3 – С. 8 – 9.
4. Голінка І. Розвиток стандартизації на міжнародному, регіональному та національних рівнях / І. Голінка // Стандартизація, сертифікація, якість – 2009. – № 1 – С. 11 – 14.
5. Кожушко Г. Проблеми стандартизації / Г. Кожушко // Стандартизація, сертифікація, якість – 2011. – № 2 – С. 3 – 5.
