Гавюк К., 3 курс,
Наук. кер. – Микитюк М. В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут
м. Чернівці
Аналіз та проблеми розвитку туризму в Україні
На сьогодні туризм визначають як „феномен ХХІ ст.”, що став невід’ємною складовою життя більшості людей світу і одним з провідних напрямів соціально-економічної діяльності. Про глобальність туризму та пріоритетність у світовій економіці свідчать як динаміка світових туристичних потоків (4-5% зростання на рік) протягом останніх років, так і доходи від туризму, що складають 6,5% світового експорту і 18% міжнародної торгівлі послугами.Розвиток туризму, ріст об'єму туристичних послуг збільшує кількість робочих місць. Туризм являється активним джерелом надходжень іноземної валюти.
Туристична галузь є потужною ланкою економічного розвитку як окремих країн, так і в світі загалом..
В сучасних умовах туризм являє собою одну з найбільш розвинутих галузей світового господарства, форм зовнішньоекономічної діяльності. А в деяких зарубіжних країнах туризм являється одною з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 15-35%. [6]
Туризм – це екскурсії, походи і подорожі в яких відпочинок поєднується з пізнавальними і освітніми цілями.
Туризм − різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Це галузь економіки, яка останнім часом розвивається досить швидкими темпами, випереджаючи за темпами розвитку навіть нафтовидобуток та автомобілебудування. Світова наука передбачає активний розвиток цієї галузі і в майбутньому.
У наукових дослідженнях знайшли своє відображення такі проблеми й особливості розвитку туризму як: передумови виникнення, принципи функціонування підприємств рекреаційно-туристичного комплексу, класифікація їх форм і видів, організація діяльності у ринкових умовах, методологія розробки і реалізації державної та реґіональної туристичної політики, особливості обліку та аналізу результатів роботи, планування фінансово-господарської діяльності, світовий досвід організації туризму. [5]
Питання, стану туризму та дослідженням проблем його розитку, висвітлюються у працях багатьох науковців. Слід зазначити роботи А. О. Александрової, О. В. Вавілової, М. Е. Немоляєвої, Г. А. Паниряна, М.Е. Немоляєвої, Л.Ф. Хадоркова. Велику кількість напрацювань у цій галузі сформувало і багато українських вчених, серед яких: О. О. Бейдик, Л. П. Дядечко, В. К. Федорченко, Т. А. Дьорова.
Метою роботи є аналіз та пошуки шляхів розв’язання проблем в галузі туризму. А також аналіз та прогнозування подальшого розвитку туризму в Україні.
Туризм поєднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти та тісно поєднується з багатьма галузями економіки, завдяки чому проявляється його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів. Туризм розширює торгівлю, транспортні перевезення, спонукає до розбудови нових доріг, туристичних баз, розвитку ринкових відносин, а також міжнародного співробітництва, завдяки чому країни стають світовими лідерами серед інших. В умовах зростаючої глобалізації та інтеграції туристична галузь займає значну частину в економіці та поповнює ВВП країн. Попит на туристичні послуги формується в основному в європейських країнах (92,7%), де основним туристичним блоком виступає ЄС, а на другому місці знаходиться Східна Азія та Тихоокеанський і Американський регіони.
На теперішній час український туризм функціонує в умовах жорсткої світової конкуренції. Будучи важливою складовою економіки нашої держави як фактор, що не лише залучає до вироблення туристичного продукту більшість галузей вітчизняної економіки, а й стимулює їх розвиток, туристична сфера вимагає ґрунтовних науково-методичних досліджень, зокрема аналізу нинішнього стану розвитку, вирішення різноманітних проблем державного регулювання, прогнозування та запобігання можливим ризикам та загрозам. Теперішній стан туризму в Україні потребує негайного вдосконалення механізмів державної туристичної політики. Розглядаючи досвід іноземних країн, можна констатувати, що динамічний розвиток туристичної сфери напряму залежить від сприйняття на рівні держави важливості туризму та використовуваних важелів державної підтримки. За рекомендаціями всесвітньої туристичної організації сучасний стан розвитку туризму в першу чергу потребує державної підтримки, а вже потім приватного сектора. Сприяння розвитку туристичної сфери повинно здійснюватися з урахуванням його місця в економіці країни. Але на теперішньому етапі розвитку вітчизняного туризму йому приділяється недостатньо уваги з боку держави. Сучасна державна політика не сприймає туризм як істотну і потужну складову національної економіки, тому й фінансування туризму обмежується незначними асигнуваннями, нездатними істотно впливати на існуючі процеси в туризмі. В той же самий час, розглядаючи темпи росту міжнародного туристичного ринку, а також обсяги вітчизняної туристичної сфери, можна констатувати, що туризм повинен стати об’єктом постійної уваги з боку державних органів.
Останнім часом привабливість країни для туристів багато в чому визначається природним середовищем. Це зумовлює необхідність підвищення уваги з боку держави до контролю за використанням природних ресурсів, безпеки промисловості для навколишнього середовища, інспектування екологічного стану.
Розвиток галузі туризму в нашій державі має важливе значення, оскільки Україна має всі можливості для цього, проте вона використовує свої унікальні туристичні послуги лише на 10% [4]
З метою усе більш широкого охоплення споживачів з різноманітними
можливостями і потребами, в Україні прогнозується подальша диференціація пропозиції туристського продукту, а також продовження процесу концентрації капіталів, створення великих інтернаціональних компаній і корпорацій, збереження тенденції інтеграційних процесів в індустрії туризму.
Україна має особливе географічне розташування та рельєф, сприятливий клімат та природо-ресурсний потенціал, що дають можливості розвивати туризм як в середині країни, так і між країнами.
Однак існує багато проблем та перешкод для її розвитку. Найважливішою проблемою є те, що туристично-рекреаційний потенціал регіону мало відомий закордонному споживачеві.
На дану ситуацію впливають ряд внутрішніх чинників: низький рівень обслуговування; технологічна відсталість галузі; низький рівень комунікації в туристичній інфраструктурі; відсутність цілісної системи державного управління туризму у регіонах; низький обсяг капіталовкладень; практично відсутні інноваційні проекти та наукові дослідження щодо розвитку туризму.
Головними зовнішніми чинниками, що стримують розвиток туризму в Україні є недосконалість нормативно-правового поля, зокрема, правил і умов перетину кордонів іноземцями, і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму через несприятливий інвестиційний клімат.
На основі проведеного аналізу можна зробити висновки, що одним із перших кроків у системі державного регулювання туристичної сфери повинно бути вироблення ефективної державної туристичної політики, яка б стимулювала збільшення туристичних потоків та подальший розвиток вітчизняного туризму. [5]
Для подолання даної перешкоди необхідно: розробити національну систему, як бронювання так і резервування усіх туристичних послуг;
створити веб-сайт з туристичними пропозиціями, проведення регулярних рекламних каманій у ЗМІ з метою представлення України та регіону у світовому туристично-рекламному просторі.
Подолавши ці проблеми та маючи вигідне геополітичне розташування, володіння значним туристсько-рекреаційним потенціалом: а саме сприятливими кліматичними умовами, переважно рівнинним ландшафтом, багатством флори і фауни, розвиненою мережею транспортних сполучень, культурно-історичними пам'ятками, широкою індустрією подорожей та туризму, наша держава має вагомі об'єктивні передумови, щоб увійти до найрозвиненіших у туристичному відношенні країн світу.
Список використаних джерел:
1. Візерський С. Туристичні можливості України як спосіб залучення інвестицій у готельне господарство // Економіка та Держава. - 2009. -№10.- С. 134-136.
2. Криховецький І. Туризм як економічна, соціальна галузь та джерело матеріального і духовного розвитку суспільства // Регіональна економіка. - 2010. - №1.- С.72.
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки».
4. Прейгер Д., Малярчук І. Розвиток іноземного туризму в Україні // Економіка України. - 2009. - №8.- С. 37-40.
5. Соловйов Д. І. Аналіз тенденцій розвитку туристичної сфери України та науково-методичні напрями вдосконалення її державного регулювання // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2010. - № 1(9). – С.70.
6. Цибух В. Туризм в Україні // Економіст.– 2000. - №6. – C. 34-36.
