Надія Гринюк, Агуня Тураджикян,
5 курс, спец. «Менеджмент орг.. і адмін.»,
Наук. кер. – Головачук Т.І.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ПРИВАБЛИВІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЗАЛУЧЕНЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
В умовах ринкової трансформації економіки України загальний обсяг залучених інвестицій, не завжди характеризується рівномірним розподілом, спостерігається диференційоване накопичення іноземних активів в окремих регіонах.
В зв’язку з цим виникає необхідність аналізу сучасного стану залучення іноземних інвестицій в регіони України, причини диференціації та розробки шляхів вирішення даної проблеми.
Актуальність проблеми. В умовах сучасної ринкової економічної трансформації України можна спостерігати нерівномірний розподіл залучених інвестицій, часто можна спостерігати накопичення іноземних інвестицій в одних регіонах, і їхня відсутність в інших регіонах. У зв’язку з цим виникає потреба в аналізі сучасного стану залучення іноземних інвестицій в регіони України, причини диференціації та розробки шляхів вирішення даної проблеми.
Необхідність у залученні інвестицій виникає у зв’язку з дефіцитністю у регіонів і підприємств зокрема власних фінансових ресурсів, адже інвестиції являються передумовою забезпечення економічного зростання. Для залучення певних інвестиційних ресурсів підприємство повинно бути інвестиційно привабливим. У цій гонці за інвестиціями перемогу отримує найбільш інвестиційно-привабливий об’єкт. Отже, основним завданням для досягнення успіху в конкурентній боротьбі – є максимальне підвищення інвестиційної привабливості, що визначає актуальність питання управління інвестиційною привабливістю підприємства.
Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Питання інвестиційної привабливості підприємства розглядаються у працях багатьох вчених-економістів. Так, Самігулліна Ю. Р. проводить аналіз визначень інвестиційної привабливості; Малова Т. Л., Селіверстова Л. С. пропонують комплексний підхід до визначення інвестиційної привабливості; Момот Т. В. пропонує напрямки удосконалення оцінювання інвестиційної привабливості; С.М. Макух вивчає вплив прямих іноземних інвестицій на формування регіональної диференціації доходів і витрат населення України; Онищенко С. В., Климова Г. В. систематизують методи оцінки та напрями підвищення інвестиційної привабливості підприємства. Однак сутність управління інвестиційною привабливістю підприємства й досі залишається не розкритою, і тому потребує дослідження.
Метою даної статті є розгляд сутності інвестиційної привабливості підприємства та напрямки іноземних інвестицій в регіонах України.
Виклад основного матеріалу.
В сучасній економічній науці немає єдиного підходу до визначення суті поняття «інвестиційна привабливість підприємства». Дослідники англо-американської економічної школи, а саме Ю.Брігхем, Л.Гапенскі, Т.Коупленд, Марковиць, Ф.Дж. Фабоцци, У. Шарп [1, c. 82] зводять інвестиційну привабливість підприємства до максимізації добробуту акціонерів, який проявляється у зростанні ціни акції. Тобто, увесь фінансовий менеджмент як система фінансового управління компанією має вирішувати завдання зростання її інвестиційної привабливості. Ми вважаємо, що дослідники згаданої школи сприймають інвестиційну привабливість, ототожнюючи її з корисністю для власників.
Руснак Н.О. і Руснак В.А. зводять визначення інвестиційної привабливості об'єктів в основному до евристичних методів, пов'язаних з аранжуванням досліджуваних об'єктів на підставі оцінки спеціалістів. Звідси, інвестиційна привабливість стосується порівняння кількох об'єктів метою визначення кращого, середнього, гіршого [7, с. 56]. Аналогічну думку має Гайдуцький А.П, розуміючи під інвестиційною привабливістю підприємства сукупність характеристик, що дозволяє потенційному інвестору оцінити, наскільки той або інший об'єкт інвестицій привабливіше інших для вкладення наявних коштів [1, с.83].
Нападовська І.В вважає, що інвестиційна привабливість - це системна сукупність потенційних можливостей укладання коштів з метою отримання економічних вигід у майбутньому як наслідок результатів минулої господарської діяльності потенційного об’єкта інвестування, суб’єктивно оцінювана інвестором [5, с. 57]. Такий підхід не містить співставлення цілей інвестора з можливостями їх без ризикової реалізації, а також не враховує ступінь готовності інвестора прийняти на себе цей ризик.
Задорожна Я. Є., Дядечко Л.П. вважають, що інвестиційну привабливість слід визначити як комплекс різноманітних факторів, перелік і вага яких може змінюватись в залежності від: цілей інвесторів; виробничо-технічних особливостей підприємства, у яке інвестуються кошти; економічного розвитку підприємства у минулому, на теперішній час, а також очікуваного у майбутньому економічного розвитку [3, c. 33]. Цей підхід, на нашу думку, враховує дуже важливий момент – вимоги інвесторів, забезпечення яких є важливою умовою високої оцінки інвестиційної привабливості.
На думку Коюди В.О, Лепейко Т.І, Коюди О.П., інвестиційна привабливість підприємства – це сукупність характеристик його фінансово-господарської та управлінської діяльності, перспектив розвитку та можливостей залучення інвестиційних ресурсів [4, с. 166]. Такий підхід передбачає однозначну можливість формалізації оціночних методів, що залишає поза увагою психологічний аспект даної проблеми.
У зв’язку з цим, Чорна Л.О. пропонує розглядати сутність поняття «інвестиційна привабливість підприємства» як взаємозв’язок 2 характеристик: з боку економічного змісту(інвестиції) і з боку психологічної форми (привабливість). Виходячи з вищевикладеного, під інвестиційною привабливістю підприємства, на думку вченого, слід розуміти сукупність економіко-психологічних характеристик фінансово-господарської діяльності підприємства, які відповідають вимогам інвестора та забезпечують досягнення ефекту від вкладень при відповідному рівні ризику [8, с. 5].
Наведений перелік визначень поняття «інвестиційна привабливість підприємства» свідчить не лише про різноманітність підходів до розкриття його змісту, але і про незавершеність дослідження цієї проблеми.
Різкий спад інвестиційної діяльності останніми роками відбувається на фоні стійкого погіршення умов і результатів виробничої діяльності підприємств. Скорочення грошових надходжень підприємств і централізованих капітальних вкладень, невідповідні відновлюваним потребам амортизаційні відрахування також негативно вплинули на інвестиційну привабливість підприємств.
Залежно від виду коштів існують такі методи фінансування інвестиційної діяльності, як самофінансування, акціонування, боргове фінансування, фінансування за рахунок дотацій, змішане фінансування.
Дані табл. 1 свідчать про зміни інвестицій в основний капітал.
Таблиця 1
Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування в Україні, %[2]
2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010
Відсотків до загального обсягу
Усього 100 100 100 100 100 100 100 100 100
у тому числі за рахунок
коштів державного бюджету 5,0 7,0 10,5 5,5 5,5 5,6 5,0 4,4 6,3
коштів місцевих бюджетів 3,7 4,1 4,7 4,2 4,3 3,9 4,2 2,7 2,9
власних коштів підприємств
та організацій 65,8 61,4 61,7 57,4 57,8 56,5 56,7 63,3 55,7
кредитів банків та інших позик 5,3 8,2 7,6 14,8 15,5 16,6 17,3 14,2 13,7
коштів іноземних інвесторів 5,6 5,5 3,6 5,0 3,7 3,5 3,3 4,5 2,3
коштів населення на будівництво
власних квартир … … … … 5,6 5,2 4,1 3,2 3,1
коштів населення на індивідуальне житлове будівництво 4,2 3,6 3,4 3,3 4,1 4,5 5,0 3,6 10,7
інших джерел фінансування 10,4 10,2 8,5 9,8 3,5 4,2 4,4 4,1 5,3
Досвід свідчить, що залучення й ефективне використання іноземних інвестицій. Надходження іноземного капіталу в України значною мірою стримуються відсутністю сприятливого інвестиційного клімату. Для іноземних інвесторів доцільно створити режим найбільшого сприяння. У цьому важливу роль відіграватиме законодавство щодо спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку [4, с. 84].
Протягом всього часу існування найбільш інвестиційно-привабливими для іноземних інвесторів залишаються підприємства оптової торгівлі і посередництва в торгівлі і підприємства харчової промисловості та переробка сільськогосподарських продуктів, вкладення у які швидко окупаються. Іноземні підприємці, що вкладають кошти у харчову промисловість і перероблення сільськогосподарських продуктів, віддають перевагу виробництву імпортозаміщуючої продукції, для якої характерна швидка окупність капіталу й можливість швидкого захоплення ринку приймаючої країни. У підприємства цього виду діяльності переважно вкладають кошти інвестори з країн ЄС, основними з яких є Великобританія, Нідерланди, Німеччина, Данія, Швеція.
Інвестиційний клімат, який склався в Україні за останні роки оцінюється, як негативний. Основна причина існуючої ситуації називають відсутність за останні роки економічних і регуляторних перетворень, які послідовно реалізуються в державі [4, с. 66].
Структура надходжень капітальних вкладень в економіку України наведена на рис.1.
Отже, інвестори віддають перевагу промисловості та житловому господарстві перед сільським господарством і транспортом. Питома вага надходжень у промисловість становить 38%, у сільське господарство та транспорт і зв'язок по 6% та 16% відповідно. У структурі капітальних вкладень в основні галузі економіки друге місце посідає житлове господарство - 17%.
Розглядаючи макрорівень, інвестор зважає на той факт, що основними критеріями інвестиційної привабливості галузі є [6, c.122]:
1) рівень прибутковості;
2) рівень інвестиційних ризиків;
3) рівень перспективності розвитку галузей і підгалузей.
Рис.1. Структура капітальних вкладень в основні галузі економіки України у 2009 році.
Важливим для визначення інвестиційної привабливості є не тільки кон'юнктура ринку, але й політична ситуація і особливості економічно-соціального розвитку, які суттєво впливають на інвестиційну активність і формують її особливості. Для сучасного стану України в цілому характерні політична та економічна нестабільність, відсутність гарантій із поверненням коштів. Ці та інші фактори формують специфіку інвестиційних пропозицій на ринку та визначають перспективу реалізації малих і середніх інвестиційних проектів, що мають строк окупності не більше двох років, що пояснюється:
• малі та середні проекти дають можливість не ризикувати великими сумами в сучасних умовах нестабільності;
• таких проектів створять фундамент і можливість розширення діяльності на українському ринкові, з поліпшенням ситуації;
• реалізація за світовими цінами на зовнішньому ринку призведе до скорочення витрат на виробництво та підвищення показників рентабельності.
Висновки. З метою збільшення інвестиційної привабливості та активізації інвестиційних процесів потрібно оптимізувати державну інвестиційну політику, яка полягає у створенні сприятливих умов для ефективної діяльності, лібералізації інвестиційного режиму та ґрунтуватися на ретельному врахуванні мотивів пріоритетів інвесторів.
В цих умовах, доцільно впроваджувати малі та середні інвестиційні проекти у діяльність підприємств на базі прогресивної технологічної ідеї.
Список використаних джерел
1. Гайдуцький А.П. Методологічні аспекти інвестиційної привабливості економіки // Регіональна економіка. - 2004.- №4, С.81-86.
2. Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс] // www.ukrstat.gov.ua
3. Задорожна Я.Є., Дядечко Л.П. Підвищення інвестиційної привабливості підприємництва як напрямок залучення інвестиційних ресурсів// Інвестиції:практика та досвід №2.- 2007.- С.32-35.
4. Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П. Основи інвестиційного менеджменту: Навчальний посібник .- К.: Кондор, 2008.- 340с.
5. Нападовська І.В. Теоретичні та методичні аспекти дослідження інвестиційної привабливості України // Вісник ДонДует №4(28).- 2005.- С.55-61.
6. Носова О.В. Інвестиційна привабливість підприємства //Стратегічні пріоритети №1(2). – 2007 р. – С.120-126.
7. Руснак Н.О, Руснак В.А.Конкурентна свідомість // Конкуренція. - 2003.- №1.-с.56-57.
8. Чорна Л.О. Результативна стратегія досягнення інвестиційної привабливості підприємства // Інвестиції: практика та досвід №24, 2008.- С.4-6.
