Тетяна Іліка,
5 курс, спец. «Міжнародна економіка», з.ф.н.,
Наук. кер. – Козменко А.В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛІЗИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Одним з нетрадиційних для народного господарства нашої країни методів оновлення матеріально технічної бази і модифікації основних фундацій суб'єктів різних форм власності є лізинг. В міжнародній діяльності місце лізингового бізнесу визначається перш за все самими об'єктами лізингу, що є найважливішими елементами активної частини основних фундацій підприємств, – машини, устаткування, транспортні та інші засоби [2, с.86-87].
Лізинг — слово англійського походження, похідне від дієслова to lease — брати і здавати майно в тимчасове користування. Лізинг – це інвестування тимчасово вільних або привернутих фінансових коштів, при якому лізингодавець зобов'язується набути у власність обумовлене договором майно у певного продавця і надати це майно лізингоотримувачу за платню в тимчасове користування з правом подальшого викупу. Міжнародний лізинг — договір між орендарем і орендодавцем, що знаходиться в різних країнах [1, с.78].
Будь-які не споживані речі можуть бути предметом лізингу, у тому числі підприємства і інші майнові комплекси, будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби і інше рухоме і нерухоме майно, яке може використовуватися для підприємницької діяльності. Предметом лізингових угод не можуть бути земельні ділянки і інші природні об'єкти, а також майно, яке законом заборонене для вільного обігу.
Види лізингових угод не мають чіткої класифікації, її і не може бути, оскільки за різними критеріями класифікації одна й та сама угода може бути «зарахована» до різних категорій, а самі такі категорії взаємно перетинаються та «накладаються» одна на одну.
У свою чергу, лізингова операція є сукупністю договорів, необхідних для реалізації договору лізингу між лізингодавцем, лізингоодержувачем і продавцем (постачальником) предмету лізингу [6].
Порядок оформлення лізингу:
1. Користувач (після вступу до лізингових відносин лізингоотримувач) повідомляє лізингову компанію, яке устаткування йому необхідно.
2. Лізингова компанія, переконавшись в ліквідності проекту, купує це устаткування у фірма-виготовлювача, або іншого юридичного, або фізичної особи, що продає майно, що є об'єктом лізингу.
3. Лізингова компанія (лізингодавець), ставши власником устаткування, передає його в тимчасове користування з правом подальшого викупу (визначається договором) лізингоотримувач, одержуючи замість лізингові платежі [1, с.79].
Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що укладається суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.
Оскільки система міжнародного лізингу складна і багатопланова, то класифікують його за декількома критеріями:
1. За терміном дії оренди.
2. За окупністю.
3. За суттю експортно-імпортних операцій.
4. За формою надання оренди.
1. За терміном дії оренди міжнародний лізинг поділяють на:
рейтинг (короткостроковий лізинг на термін від однієї години до одного місяця);
гайринг (середньостроковий лізинг на термін від одного місяця до одного року);
лізинг (довгостроковий лізинг на термін понад один рік).
2. За окупністю:
фінансовий лізинг (характеризується тривалим терміном контракту (від 5 до 10 років) і амортизацією всій або більшої частини вартості устаткування). Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування покупки. Після закінчення терміну дії фінансового лізингового контракту орендар може повернути об'єкт оренди, продовжити угоду або укласти нове, а також купити об'єкт лізингу по залишковій вартості (звичайно вона носить чисто символічний характер);
оперативний лізинг (передача в користування майна багаторазового використовування на термін за часом коротше за його економічний термін служби. Він характеризується невеликою тривалістю контракту (до 3 - 5 років) і неповною амортизацією устаткування за час оренди. Після закінчення терміну устаткування може стати об'єктом нового лізингового контракту або повертається орендодавцю. Звичайно в оперативний лізинг здається будівельна техніка (крани, екскаватори і т. д.), транспорт, ЕОМ і т. д.).
3. За суттю експортно-імпортних операцій:
експортний лізинг (передбачає, що виробник і лізингова компанія знаходяться в одній країні, а фірма-орендар – в іншій, тобто за кордоном);
імпортний лізинг (передбачає, що виробник знаходиться в різних країнах);
транзитний лізинг (передбачає, що всі три суб’єкти міжнародного лізингу знаходяться в різних країнах).
4. За формою надання оренди:
звичайний трьохсуб’єктний (лізинг, при якому лізингова компанія купує об’єкт лізингу у фірми-виробника і віддає в оренду фірмі орендарю);
зворотний лізинг (при якому фірма-виробник одночасно є і орендарем, тобто лізингова компанія віддає куплений об’єкт в оренду тій самій компанії, в якої купила);
лізинг постачальника (передбачає ситуацію, при якій виробник продає об’єкт лізингу лізинговій компанії, бере його в оренду і віддає в суборенду іншому орендареві);
розподільний лізинг (передбачає кількох орендарів, тобто лізингова компанія розділяє об’єкт лізингу на двох і більше орендарів).
Фактори розвитку міжнародного лізингу:
скорочення обсягу ліквідних коштів через труднощі, які постійно виникають на грошовому ринку;
загострення конкуренції, що вимагає оптимізації інвестицій;
зменшення прибутків підприємств, що обмежує їхні можливості при виділенні достатніх коштів для бажаного розширення виробництва;
сприяння розвитку лізингових операцій із боку урядових органів і фінансового світу загалом із метою стимулювання економічного зростання і, насамперед, збільшення інвестицій.
Загальна цінність міжнародного лізингу полягає в тому, що в такий спосіб споживачеві полегшується доступ до високих технологій; вдається оперативно замінити старе обладнання на нове, прогресивніше; спрямовувати зекономлені кошти на інші цілі, що в кінцевому результаті приводить до оптимального розвитку світової економіки [6, с.252-254].
Якщо на лізингову компанію не вистачає власних засобів для здійснення лізингових операцій, то вона може привертати їх. Така операція отримала назву лізингу з додатковим залученням засобів. Підраховано, що понад 85% всіх лізингових операцій є лізингом із залученням засобів. Орендодавець бере довгострокову позику у одного або декількох кредиторів на суму до 80% вартості здаються в оренду активів (без права регресу на орендаря), причому орендні платежі і устаткування служить забезпеченням позики [4, с.142].
Підприємства нашої країни не можуть поки що здійснювати операції по експорту фінансового лізингу, а це стимулювало б розвиток виробництва, і Україна за допомогою цього могла б зайняти своє місце в міжнародному розподілі праці, що в свою чергу сприяло б ефективному інтегруванню України у світове господарство. Зрозуміло, що через низьку конкурентоспроможність наших товарів підприємствам України важко знайти імпортерів фінансового лізингу нашої продукції у високорозвинених європейських країнах, але ми могли б поширювати експорт фінансового лізингу в країни СНД та деякі азіатські та африканські країни на взаємовигідних умовах, про що свідчить досвід минулих років. Тобто, необхідно поширювати географічну структуру міжнародного фінансового лізингу, бо зараз підприємства нашої країни в цій сфері співпрацюють лише з чотирма європейськими країнами.
Отже, з огляду на нинішню економічну ситуацію в Україні, зокрема на стан фінансового сектору, не можна не визнати, що потреба в лізингу стоїть дуже гостро. Адже активне впровадження лізингових операцій сприятиме оновленню основних фондів завдяки збільшенню доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування інвестицій. Крім цього, розвиток лізингу стимулюватиме підвищення ефективності кредитної політики банків у результаті створення конкурентного середовища між джерелами фінансування [3].
Розвиток лізингу в Україні допоможе розвитку малого та середнього бізнесу. Це, у свою чергу, призведе до багатьох позитивних змін в економіці. Зокрема, до лізингових операцій залучаться великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших товариств. Відбудеться стовідсоткове кредитування, яке не вимагатиме негайного початку платежів. Контракт з лізингу буде набагато простіше отримуватися, ніж позика. Отримання необхідного обладнання в лізинг стане вигіднішим, ніж за контрактом купівлі-продажу. Також виникне можливість отримати додаткові інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вираженні, а в машинах та устаткуванні. Через лізинг можна буде оперативно реконструювати виробництво та направляти зекономлені кошти на інші потреби [5].
1. Биковченко Л. М. Економічна сутність лізингу // Фінанси України. – 2001. – №11. – С. 75-77.
2. Златкін Б. Лізинг як метод кредитування // Економіка України. – 1997. – №4. – С. 86-88.
3. Капроні Р. Лізинг в Україні / Капроні Р., Кисіль С., Рязанова Н. та ін. – МФК, 2007. – 142 с.
4. Киселев. А.П. Теория и практика современного бизнеса. – К.: Издательство ЛИБРА, 1995. – С.142-144.
5. Програма розвитку лізингу в Україні на період 2008-2010 роки // Лізинг в Україні. – 2008. – №3. – 24 с.
6. Школа І. М., Козменко В. М., Бабінська О. В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред. І. М. Школи. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2007. – 544 с.
