1 курс, спец. «Фінанси і кредит», д.ф.н., Науковий керівник – Бойда С.В., Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА КРИЗА БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ: ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УНИКНЕННЯ
Фінансово-економічна криза 2008 року, що охопила більшість країн світу, спричинила ряд змін і у банківській системі України. До сьогоднішнього дня проявляються наслідки цієї кризи, що в свою чергу свідчить про необхідність її глибокого дослідження з метою уникнення подібних ситуацій в майбутньому. Дослідженню вказаної проблеми присвячені праці Бобиля В., Борейко В., Дробязко А., Малиновської В., Наумова О.. Метою даної роботи є оцінка сучасного механізму протидії банківського сектору України фінансово-економічній нестабільності на основі досвіду 2008-2009 рр.. Банківська система України, виходячи з реальної ситуації, яка склалася в 2008 році, показала власну неспроможність миттєво погасити свої зобов’язання перед суспільством, що представило перед нею майже 80-відсоткові вимоги за депозитами і спричинило втрату комерційними банками репутації серед вкладників. В період кризи населення активно забирало кошти з банків, цим самим ще більше поглиблюючи її. Це явище дістало назву втрати вартості ресурсної бази банками. У структурі коштів суб’єктів господарювання, які є потужними кредиторами, переважали кошти до запитання. Тобто існував брак національного довгострокового капіталу, що є вадою української фінансової системи. Крім вилучення депозитів і відтоку грошових коштів зарубіжних інвестицій відбувалося зменшення притоку іноземної валюти через зменшення попиту на українські товари на світових ринках. Внаслідок зростання відсоткових ставок при кредитуванні, кредити подорожчали і розпочався бум неповернення, що спричинило новий етап розвитку банківської кризи. Банки почали дедалі більше перетворюватися на установи, що обслуговують не реальну економіку, а спекулятивні потоки. Ще однією причиною кризи стало накопичення, а потім розпорошення проблемних кредитів у фінансовій системі. За даними НБУ обсяг проблемних кредитів за 2008 рік становив 2,1% від суми всіх виданих кредитів. [5, с. 262] Крім того, майже у всіх великих українських банків спостерігалася невідповідність по строках між залученими ресурсами і виданими кредитами. У 2009 році багато банків закінчили фінансовий рік зі значними збитками. Спостерігався високий рівень волатильності валютних курсів у поєднанні з рецесією (падіння ВВП у 2009 р. на рівні 15,1%) [5, с. 261] та ростом зовнішнього боргу (за станом нa 01.01.2009 р. збільшився за 2008 рік на 7,0 млрд. доларів США). [6] 60-відсоткова девальвація національної валюти спричинила посилення імпорту, зменшення експорту, паніку в населення. 4 листопада 2008 р. Кабінет Міністрів України видав постанову про участь держави у формування і/або збільшенні статутного капіталу банків, після чого почалась націоналізація «проблемних» банків. Зростання облікової ставки НБУ протягом 2008-2009 років та її спад у кінці 2010 р. (до 7,75 %), що дозволило відновити ліквідність банківської системи, проте скоротило обсяги іноземного інвестування і, таким чином, можна стверджувати, що НБУ взяв курс на скорочення темпів інфляції. [6] Якщо говорити про стан банківської системи в післякризовому періоді, то у 2010-2011 рр. однією з найбільших проблем банківського сектору є заборгованість за бюджетними кредитами. Сьогодні НБУ та влада країни намагаються подолати проблеми у банківському секторі, у тому числі спричинені кризою 2008-2009 рр., але, на жаль, окремі групи інтересів чинять опір їх діям. З іншого боку, деякі дії НБУ як регулятора грошово-кредитних відносин в країні вважають некоректними і недосконалими. [4, с. 5] Отже, на основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що фінансово-економічна криза банківського сектору 2008-2009 рр. потягла за собою ряд проблем, для вирішення яких необхідні узгодженість в діях керівництва держави та прийняття ефективних рішень, серед яких: • запобігання можливого відпливу капіталу з країни; • посилення ролі державних банків; • створення «Бюро кредитних історій» як одного з підрозділів НБУ з метою ведення контролю кредитів; • мінімізація коридору коливань гривні та встановлення обмеження і контролю на відсоткову ставку; • розробка програми покриття бюджетного дефіциту за рахунок переважно внутрішніх запозичень населення; • виконання усіх умов програми stand-by; • боротьба з оборотом тіньового капіталу; Здійснення цих заходів дозволить уникнути кризи банківського сектору України в майбутньому. Список використаних джерел: 1. Арбузов С. Перспективи валютного ринку – абсолютно стабільні /С. Арбузов// Офіційний сайт НБУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bank.gov.ua/Publication/others/zn_31_02062011.pdf . 2. Бобиль В. Механізм стабілізації банківської системи України в період фінансової кризи /В. Бобиль// Банківська справа. – 2009. – № 5. – С. 39-44. 3. Борейко В. Банківська система України в умовах економічної кризи у другій половині 2008 року /В. Борейко// Вісник ДДФА: Економічні науки. – 2009. – № 2 (22). – С. 39-44. 4. Дробязко А. Якою банківська система України виходить із кризи 2008-2009 років? /А. Дробязко// Вісник НБУ. – 2011. – № 2 (180). – С. 4-8. 5. Малиновська І. Банківський сектор України в умовах економічної кризи: проблеми та перспективи розвитку /І. Малиновська// Науково-методологічні засади і механізми виходу України та інших європейських держав з фінансово-економічної кризи: Матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції молодих учених та студентів. – Чернівці: БДФА, 2010. – С. 261-264. 6. Офіційний сайт НБУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/
