Антоніна Попович, Катерина Мохната
5 курс, спец. «Менеджмент організацій та адміністрування», д.ф.н.,
Наук. Кер. – Головачук Т. І.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
НЕОБХІДНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МЕХАНІЗМУ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ
У даній статті визначено сутність фінансових ризиків, їх основні причини виникнення, розглянуто складові механізму нейтралізації фінансових ризиків.
Актуальність проблеми. Зміна економічної ситуації в країні та кон’юнктури фінансового ринку призводить до зростання впливу фінансових ризиків на результативність фінансової діяльності підприємства.
Значні трансформаційні зміни, що відбуваються останніми роками в умовах ринкових відносин в Україні, надають надзвичайної актуальності питанням нейтралізації та мінімізації фінансових ризиків для підвищення ефективності функціонування економічної системи підприємства.
Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Від можливих втрат у ринковому середовищі ніхто не застрахований, тому про необхідність управління фінансовими ризиками наголошують зарубіжні та вітчизняні вчені. Фінансові ризики були предметом досліджень низки вчених у галузі фінансового менеджменту. Зокрема, Гнип Н. О. проводила аналіз сутності фінансових ризиків, джерел та способів їхнього фінансування, досліджувала структуру ризик-плану та методи нейтралізації фінансових ризиків. Ігнатенко А. В, Кабанов В. Г., Харченко О. І виділили основні засоби у системі внутрішніх механізми нейтралізації фінансових ризиків українських підприємств в умовах глобалізації. Квасницька Р. С., Кордонець І. М. запропонували підходи до вдосконалення процесу управління фінансовими ризиками та конкретизували заходи щодо їх нейтралізації. Однак у сучасних ринкових умовах відбуваються зміни чи не щодня, тому механізм використання фінансових ризиків, його удосконалення є актуальною темою.
Метою наукової статті є визначення основних методів нейтралізації фінансових ризиків для забезпечення підприємству стабільності на ринку.
Виклад основного матеріалу. Для початку необхідним є визначити значення терміну «фінансовий ризик». Дані ризики необхідно розглядати з різних позицій: по-перше, як небезпеку потенційно можливої, вірогідної втрати фінансових ресурсів, по-друге, як небезпеку недоотримання очікуваних доходів, порівняно з варіантом фінансового потенціалу підприємства, розрахованого на раціональне використання всіх ресурсів у цій сфері діяльності; по-третє, як імовірність отримання додаткового обсягу прибутку, пов'язаного з ризиком. Отже, фінансові ризики значною мірою належать до групи спекулятивних ризиків, які в результаті виникнення можуть як призвести до втрат, так і сприяти виграшу [1, с. 7].
Особливістю фінансового ризику є імовірність настання збитку в результаті проведення яких-небудь операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, що випливає з природи цих операцій [2, с. 102].
Основними причинами виникнення вищезгаданого ризику є:
- відсутність послідовного довгострокового планування, що гальмує виробничо-господарські процеси підприємств;
- неліквідність запасів і готової продукції, що зменшує обсяг його обігових коштів;
- відсутність кваліфікованого персоналу середнього рівня управління.
- високий рівень корупції;
- негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи для економіки країни, висока інфляція;
- низький рівень інноваційної активності підприємств, тощо [3, с. 137].
Об'єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних і методичних досліджень пов'язана, насамперед, з необхідністю визначення засад формування механізмів нейтралізації ризиків підприємства, вдосконалення оцінки ефективності прийняття фінансових рішень з урахуванням ймовірності розвитку ризикових подій [2, с. 104].
Перевагою механізму нейтралізації фінансових ризиків є високий ступінь альтернативності прийнятих управлінських рішень, які залежать від здійснення фінансової діяльності і фінансових можливостей підприємства [4, с. 23].
Даний механізм заснований на використанні сукупності методів і прийомів зменшення можливих фінансових втрат та передбачає внутрішнє страхування (самострахування) та зовнішнє – як звернення до страхових компаній, які мають відповідні страхові продукти.
До основних форм внутрішнього страхування фінансових ризиків на підприємстві відноситься:
1. система заходів, пов’язаних зі зниженням виникнення фінансових ризиків: хеджування; мінімізація фінансових ризиків; диверсифікація фінансових ризиків; лімітування фінансових ризиків; утримання ризику; уникнення ризику.
2. система заходів, спрямована на подолання негативних наслідків фінансових ризиків: забезпечення компенсації втрат за рахунок «премії за ризик»; забезпечення компенсації втрат за рахунок системи штрафних санкцій; забезпечення подолання негативних наслідків за рахунок резервування частини фінансових ресурсів
Група заходів для внутрішнього страхування фінансових ризиків покликана забезпечити нейтралізацію їхніх негативних наслідків у процесі економічного розвитку підприємства [3, с. 139].
Перевагою використання внутрішніх механізмів нейтралізації фінансо¬вих ризиків є високий ступінь альтернативності ухвалених управлінських рі¬шень, незалежних від інших суб'єктів господарювання. Вони вра¬ховують конкретні умови здійснення фінансової діяльності підприємства та його фінансових можливостей, дозволяють врахувати вплив внутрішніх чин¬ників на рівень фінансових ризиків у процесі нейтралізації їхніх негативних наслідків [1, с. 8].
На сьогоднішній день система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання таких основних методів:
1. Уникнення ризику. Цей напрям нейтралізації фінансових ризиків є найрадикальнішим. Він полягає в розробці таких заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику.
До таких заходів належить відмова:
- від здійснення фінансових операцій, рівень ризику за якими надмірно високий;
- від використання у великих обсягах позичкового капіталу;
- від надмірного використання обігових активів у низьколіквідних формах;
- від використання тимчасово вільних грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях.
2. Лімітування концентрації ризику. Механізм лімітування концентрації фінансових ризиків використовується звичайно для тих видів, які виходять за межі дозволеного рівня, тобто для фінансових операцій, які здійснюються в зоні критичного або катастрофічного ризику. Система фінансових нормативів, які забезпечують лімітування концентрації ризиків, може включати: граничний розмір (питома вага) позикових засобів, які використовуються в господарській діяльності; мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі; максимальний розмір товарного (комерційного) або споживчого кредиту, що надається одному покупцю; максимальний розмір депозитного внеску, що розміщується в одному банку; максимальний розмір вкладення засобів у цінні папери одного емітента; максимальний період відвернення засобів у дебіторську заборгованість.
3. Механізм диверсифікації ризику використовується, насамперед, для нейтралізації негативних фінансових наслідків несистематичних (специфічних) видів ризиків. Принцип дії механізму диверсифікації заснований на розподілі ризиків.
4. Хеджування. Цей термін використовується у фінансовому менеджменті в широкому і вузькому прикладних значеннях. У широкому тлумаченні термін "хеджування" характеризує процес використання будь-яких механізмів зменшення ризику можливих фінансових втрат - як внутрішніх (здійснюваних самим підприємством), так і зовнішніх (передання ризиків іншим господарським суб'єктам - страхувальникам). У вузькому прикладному значенні термін "хеджування" характеризує внутрішній механізм нейтралізації фінансових ризиків, оснований на використанні відповідних видів фінансових інструментів.
Хеджування фінансових ризиків шляхом здійснення відповідних операцій із виробничими цінними паперами є високоефективним механізмом зменшення можливих фінансових втрат із настанням ризикової події. Проте воно вимагає певних витрат на виплату комісійної винагороди брокерам, премій за опціонами тощо.
5. Механізм трансферту (мінімізації) фінансових ризиків передбачає їх передачу партнерам під час окремих фінансових операцій. При цьому господарським партнерам передається та частина фінансових ризиків підприємства, для якої вони мають більше можливостей нейтралізації їхніх негативних наслідків та ефективні способи внутрішнього страхового захисту.
6. Механізм самострахування фінансових ризиків заснований на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів, що дозволяє подолати негативні фінансові наслідки від тих фінансових операцій, де дані ризики не пов’язані з діями контрагентів. Основними формами цього напряму нейтралізації фінансових ризиків є: формування резервного (страхового) фонду підприємства, цільових резервних фондів, резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів, що доводяться різним центрам відповідальності, системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів для окремих елементів оборотних активів підприємства, нерозподілений залишок прибутку, одержаного у звітному періоді.
7. Страхування. Метод "страхування" передбачає передання ризиків від їхнього носія - підприємства страховій компанії та забезпечення компенсації збитків за рахунок коштів страхових фондів компанії.
8. Серед інших методів внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків, які використовуються підприємством, можуть бути: забезпечення вимоги контрагента з фінансової операції додаткового рівня премії за ризик, отримання від контрагентів певних гарантій, скорочення переліку форс-мажорних обставин у контрактах з контрагентами, забезпечення компенсації можливих фінансових втрат від ризиків за рахунок системи штрафних санкцій [4, с. 24].
Для удосконалення методики управління фінансовими ризиками на підприємствах України потрібно здійснювати постійний моніторинг інформаційного простору на можливість появи новаторських методів оцінки, аналізу і нейтралізації ризиків, ретельно слідкувати за виконанням політики управління [5, с. 313].
Висновки. Отже, щоб вижити у конкурентному ринковому середовищі, підприємствам необхідно приймати нетрадиційні та сміливі рішення. Однак, це також підвищує рівень економічного і фінансового ризику. За таких умов підприємства мають своєчасно ідентифікувати і правильно оцінювати рівень ризику, ефективно управляти ним з метою обмеження його негативного впливу та мінімізації обсягів фінансових втрат.
Список використаних джерел:
1. Гнип Н. О. Система планування і нейтралізації ризиків у механізмі управління фінансовим потенціалом підприємства / Н. Гнип // Теорія та практика державного управління. – 2008. - № 2. – С. 7-10
2. Диба М.І. Основні джерела фінансових ризиків / М. І. Диба // Фінанси підприємств. – 2009. - №5. – С. 101-111
3. Ігнатенко А. В., Кабанов В.Г., Харченко О.І. Механізми нейтралізації фінансових ризиків українських підприємств в умовах глобалізації / А. В. Ігнатенко, В. Г. Кабанов, О. І. Харченко // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №5. – С.136-144
4. Троцька А.О. Суть та особливості управління фінансовими ризиками / А. О. Троцька // Економіка підприємства. – 2010. - № 6. – С. 23-24
5. Чехова І. В. Управління ризиками в банківській діяльності / І. В. Чехова // Держави та регіони. - 2006. - №6. – С. 312-314
