Аліна Івасюк,
4курс, спец. Менеджмент, д.ф.н.
Наук.кер.-Боднарук О.О.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ.
м. Чернівці
СТАН ОХОРОНИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ СЬОГОДНІ
Одним з пріоритетів діяльності держави є забезпечення права громадянина на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки та гігієни. Так, відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України серед основних трудових прав закріплено право кожного на належні, безпечні та здорові умови праці [1,с. 141].
Необхідність системного вирішення питань у сфері охорони праці об'єктивно детер¬мінується загальним низьким рівнем безпеки праці в Україні. Особливо небезпечні умови праці проявляються у сфері безпеки праці високим рівнем виробничого травматизму і професійної захворюваності, незадовільними умовами праці та санітарним станом підприємств, внаслідок чого держава втрачає кваліфікованих працівників, а натомість отримує десятки тисяч осіб, які потребують повноцінного соціального захисту.
Проблема аналізу стану охорони праці традиційно привертає увагу фахівців. Окремі її аспекти аналізувалися в дослідженнях М. Г. Александрова, А. А. Абрамової, М. Й. Бару, Я. І. Безуглої, Н. Б. Болотіної, П. А. Бущенка, В. С Венедіктова, Г. С. Гончарової В. Я. Гоца, В. В. Жернакова, І. В. Зуба, П. О. Ізуїти, [2,с.17]. Р. І. Кондратьева, Л. І. Лазор П. Д. Пилипенка, С М. Прилипка, В. І. Прокопенка та ін. [3,с.31].
Питання поліпшення умов праці стають дедалі актуальнішим і широко обговорюються на загальнодержавному, обласному та районному рівнях. У зв’язку з цим на виконання прийнятих рішень до Кабінету Міністрів України і Комітету Верховної Ради України було подано розроблений проект управлінням з питань охорони праці та здоровя Федерації профспілок України щодо суттєвого покращення стану охорони праці в Україні.
Адже, аналізуючи ситуацію сьогодення, за останні 5 років на виробництві загинуло майже 5 тисяч працівників і понад 85 тисяч – травмовано. Майже
до 30 відсотків зросла питома вага працівників, зайнятих у шкідливих для здоров’я умовах праці в результаті чого постійно збільшується кількість нововиявлених професійних захворюв (6-7 тисяч на рік).
У 2009 році в Україні сталося 14633 нещасних випадків на виробництві, в результаті яких постраждало 15028 працівників, в тому числі 595 загинули.
Реальним виробничим умовам притаманна, як правило, наявність певних шкідливостей та небезпек, наслідком яких є профзахворювання та травматизм. Травматизм на виробництві не випадково почали прирівнювати до національного лиха. Він завдає не лише багато горя і страждань конкретним людям, їхнім рідним та близьким, а й безпосередньо впливає на економіку країни, бо ці особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу. Тому кількість травмованих на виробництві в Україні, порівняно з країнами Західної і навіть Східної Європи, завжди залишається високою.
Результати перевірок, проведених профспілковими організаціями протягом акції «Рік боротьби з прихованим травматизмом», лише за один рік виявили 683 випадки травмування на виробництві, прихованих від розслідування й обліку, в тому числі навіть шість випадків зі смертельним наслідком.
У 2009 році питома вага нещасних випадків із смертельним наслідком, не пов’язаних з виробництвом, склала 57,7% загального їх числа.
Прагнення зробити розбудову підприємств дешевою призвело до економії коштів саме на охорону праці, а поступове підпорядкування медичної служби адміністрації підприємств призвело до приховування професійних захворювань та травматизму. [4,с.19].
Тому таке стрімке зростання рівня професійної захворюваності не може пояснюватися лише погіршенням умов праці. За цим явищем стоїть можливість «регресійного позову» по професійному захворюванню, що з’явилася після появи нового законодавства про пільги. Фактом стали масові звернення пенсіонерів за встановленням зв’язку нинішніх порушень стану здоров’я із шкідливими умовами праці в минулому.
Високі показники неповністю відображають справжній рівень професійної захворюваності порівняно з розвинутими країнами. Наприклад, у США щорічно реєструється від 125 до 350 тисяч профзахворювань, а в Канаді — від 77 до 112 тисяч.
Якщо раніше основними чинниками, що перешкоджали виявленню профзахворювань, були соціально-політичні, то зараз стали економічні. Так у 2009 році в Україні виявлено 5972 нових випадків професійних захворювань – 4,8 на 10 тис. працюючих), найвищі рівні профзахворюваності відмічені у Луганській – 11,5, Донецькій – 8,1 та Дніпропетровській – 6,3 областях.
Домінуючими причинами формування несприятливих умов праці залишаються недосконалі технології, машини і механізми, їхня несправність, невикористання засобів захисту, порушення правил техніки безпеки, режимів праці і відпочинку. Крім цього, роботодавці масово порушують вимоги статті 8 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпеченості працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.
Серед працівників більшості підприємств України відмічаються високі непрацездатності (які перевищують сотні млн. грн. щорічно), а також безповоротні втрати робочого часу, що перевищують млрд. людино-днів.
Вкрай негативно впливає на стан здоров’я працюючих відсутність ефективної системи медичної і професійної реабілітації працюючих (згортання промислової медицини, недоліки у проведенні регулярних профілактичних медичних оглядів і загальної диспансеризації працюючих, закриття більшості санаторіїв-профілакторіїв підприємств), що призводить до зниження їх продуктивності праці та професійної непридатності, стримує інноваційний та інвестиційний розвиток провідних галузей економіки.
Зазначені особливості захворюваності працівників переконливо вказують на те, що серед населення України працездатного віку спостерігаються руйнівні тенденції, які призводять до значного ослаблення трудового потенціалу . Це проявляється зменшенням питомої ваги населення молодших вікових груп, як
резерву трудового потенціалу, зменшенням загальної чисельності працездатного населення (у 2008 році порівняно з 2001 роком – на 2,5 млн. осіб), а також зменшенням чисельності економічно активного населення (протягом зазначеного періоду - на 33,1%)
За нинішніх темпів погіршення здоров’я працівників, поруч з негативними наслідками демографічної кризи в Україні вже в 2015-2020 роках потреба в трудових ресурсах провідних галузей промисловості може бути задоволена лише на 40-45 %, що загрожує кадровим колапсом підприємствам металургійної, хімічної, вугільної, гірничо-збагачувальної промисловості
Наведені матеріали свідчать, що через масштабну захворюваність з тимчасовою втратою працездатності та вихід хворих і постраждалих від нещасних випадків на виробництві на первинну інвалідність економіка країни щорічно безповоротно втрачає кваліфікований трудовий потенціал, мільярди коштів держбюджету та фондів соціального страхування.
Така ситуація складалася протягом багатьох років і сприяли її розвиткові відношення держави і власників підприємств усіх форм власності до питань охорони праці і здоров’я. Це і рівень фінансування зазначеної сфери діяльності, який жодного року з моменту прийняття Закону України « Про охорону праці» не відповідав його вимогам, і повна розбалансованість системи управління охороною праці на всіх рівнях державної влади, яка стала наслідком масового скорочення структурних підрозділів і служб охорони праці, і відсутність загальнодержавної та більшості галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, фактична бездіяльність Рад з безпеки життєдіяльності населення усіх рівнів
Зазначені недоліки у реалізації державної політики в галузі охорони праці явно свідчать про термінову та нагальну необхідність проведення масштабних
реформ у правових, економічних та соціальних пріоритетах державної політики.
Федерація профспілок України вважає вкрай необхідним розробку та реалізацію в державі такої політики у сфері охорони праці, яка б забезпечила встановлення нормативів і параметрів безпеки, визнаних міжнародною громадськістю, та необхідних обсягів фінансування для забезпечення гідних умов праці на кожному робочому місці. [3, с.35].
Слід знати, що цілковито безпечних та нешкідливих умов праці немає. Але разом з тим, потрібно намагатися створити максимально безпечні умови праці. Тому саме в листопаді минулого року було і направлено
відповідне звернення ФПУ до Президента України, який доручив Уряду здійснити заходи щодо докорінного реформування зазначеної сфери діяльності. Кабінет Міністрів України підтримав пропозицію ФПУ щодо необхідності розробки довгострокової Національної Стратегії безпеки праці.
ФПУ і членські організації взяли активну участь у підготовці та проведено в кінці минулого року парламентських слухань про стан промислової безпеки та охорони праці. Значна частина пропозицій профспілок знайшла своє відображення у відповідних парламентських рекомендаціях.
У найближчі 5 років профспілки мають зосередити увагу на вирішенні у сфері охорони праці і здоров’я таких першочергових завдань:
– розробку довгострокової Національної Стратегії безпеки праці, а також Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2011-2015 рр., Загальнодержавної програми збереження трудових ресурсів на період до 2017 року, забезпечення заходів з їх реалізації необхідним фінансуванням; удосконалення законодавчої і нормативно правової бази з умов і охорони праці та гармонізацію її з Європейським законодавством;
– ратифікацію Верховною Радою України Конвенцій МОП у галузі гігієни праці та медичного обслуговування працюючих, зокрема, Конвенції № 121 «Допомоги у випадках виробничого травматизму» 1964 р., Конвенції № 155
«Про безпеку, гігієну праці та виробниче середовище» 1981 р., Конвенції № 176 «Про безпеку та гігієну праці в шахтах» 1995 р. та Конвенції № 187 «Основи, що сприяють безпеці та гігієні праці», 2006 р.;
– вдосконалення виявлення і профілактики професійних захворювань шляхом відновлення системи промислової медицини, регулярних профілактичних медичних оглядів та виконання медичних рекомендацій;
– виконання вимог законодавства з охорони праці, зокрема реалізацію у повному обсязі положень регіональних і галузевих програм, колективних договорів та угод, усунення недоліків у проведенні атестації робочих місць;
– обов’язкового проведення періодичних профілактичних медичних оглядів та виконання медичних рекомендацій заключних актів медоглядів щодо оздоровлення працівників, попередження виникнення у них професійних захворювань;
– регулярне підвищення кваліфікації керівників усіх ланок підприємств, організацій та установ з питань забезпечення виконання вимог законодавства з охорони праці, організацію навчання і підготовки працівників з питань охорони праці,
– використання в повному обсязі прав профспілок щодо захисту соціальних прав трудящих, активну участь профспілкових активістів усіх рівнів у громадському контролі за охороною праці.
Література
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - № 30. - С. 141.
2. Ізуїта П. О. Правове регулювання охорони праці в умовах ринкової економіки . – X. : Нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 17.
3. Охорона праці. Аналіз стану охорони праці в Україні // -2011- №3. – с. 31-35
4. Основи законодавства України про охорону здоров'я :// Відомості Верховної Ради України. - 1993. № 4. - С. 19.
