Аліна Пантелик,
4курс, спец. «Менеджмент», д.ф.н.,
Наук. кер. – Іванович О. С.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В ОПЕРАЦІЙНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ
Найважливішим резервом підвищення ефективності всього суспільного виробництва є підвищення якості прийняття рішень, що досягається шляхом удосконалення процесі прийняття рішень.
Метою даної роботи є дослідження процесу прийняття управлінських рішень в операційному менеджменті.
Важливість проблем, пов’язаних із прийняттям управлінських рішень, залучає до них увагу широке коло учених і практичних працівників. Зокрема, проблеми прийняття рішень в операційному менеджменті досліджували Б. М. Білого, І. О. Бланка, Д. О. Дербенцева, Г. О. Кравченко, Л. І. Кравченка, Л. О. Лігоненко, Г. В. Митрофанова, Л. П. Наговіциної, М. С. Порядкова, В. А. Фесюка, О. А. Чижевської.
В загальному менеджменті часто використовують словосполучення «управлінське рішення». Управлінське рішення – це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування і вибору альтернативи з маси варіантів щодо досягнення конкретної мети системи менеджменту.
Щодо операційного менеджменту, то ухвалення управлінського рішення тут визначається, як процес вибору розумної альтернативи щодо вирішення виниклої проблеми, а результати реалізації служать об’єктивною оцінкою професіоналізму керівника і власне керівника [1, с. 268].
Тобто, управлінське рішення являє собою свідомий вибір серед наявних варіантів чи альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. Даний процес містить у собі багато різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі, альтернативи і рішення [2, с.147].
Будь-яке рішення є процесом, який складається з визначених компонентів. Для того, щоб знайти правильний вихід з тієї чи іншої проблеми менеджери користають певним алгоритмом дій.
Щодо послідовності процесу прийняття рішень в операційному менеджменті, то першим етапом є визначення проблеми і встановлення вагомих чинників, що формулюють її; другим – вибір критерію рішення та формулювання цілей; третім – формалізація процесу (об’єкта): побудова моделі; четвертим – визначення можливих альтернатив; п’ятим – визначення функцій корисності альтернатив; шостим – вибір найліпшої альтернативи та останнім сьомим етапом є упровадження, тобто реалізація рішення [1, с. 271].
Відповідно до А.І. Пригожина, всі управлінські рішення в організації можуть бути розділені на:
- жорстко обумовлені (детерміновані);
- слабко залежні від суб’єкта рішення.
До перших відносять стандартизоване рішення. Цей тип практично не залежить від якостей і орієнтації керівника До другого ж типу відносять ініціативні рішення, де якості керівника накладають серйозний відбиток на характер прийняття рішень.
Також велике місце приділяється проблемі надійності інформації, організації комунікації, перешкодам, що виникають у ході передачі інформації [3, с. 201].
Одним з важливих факторів, що в пливають на якість управлінських рішень, є число ярусів в організації, збільшення яких веде до перекручування інформації при підготовці рішення, перекручуванні розпоряджень, що йдуть від суб’єкта управління, збільшує неповороткість організації.
Не меншого значення набула проблема раціональності прийняття рішень. Тобто, все частіше при підготовці рішень відзначається роль інтуїції керівника.
Однією з найважливіших проблем, які виникають у процесі прийняття рішень – це саме виконання прийнятих рішень. Третина всіх управлінських рішень не досягають своїх цілей через невисоку виконавську культуру. Для підняття цієї культури потрібно удосконалювати дисципліну на організації, включати рядових співробітників у розробку рішення, мотивувати діяльність працівників, виховувати «фірмовий патріотизм», стимулювати самоврядування.
Історія знає багато прикладів, що прийняття того чи іншого рішення рятувало фірму від «загибелі», але водночас, один неправильний крок може зруйнувати все, що творилось багато років.
Отже, процес прийняття рішень на організації вимагає висококваліфікованої роботи зокрема менеджера, але й загалом цілого колективу. Кожен менеджер повинен усвідомлювати всю важливість своєї справи. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що менеджер розпоряджається долею підприємства.
Список використаних джерел:
1. Сумець О.М. Основи операційного менеджменту: Підручник/Для студентів економ. Спец. – Під ред.. проф.. О. Л. Яременка. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 416с.
2. Омельяненко Т.В., Задорожна Н.В. Операційни менеджмент: Навч.-метод. Посіб. Для сам ост. Вивч. Диск. – К.: КНЕУ, 2003. -236с.
3. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 366 с.
