Ірина Єремичук,
3 курс,спец."Фінанси",д.ф.н.,
Наук. кер.- Вудвуд.В.В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м.Чернівці
ЗНАЧЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ, РЕЗЕРВИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ ТА ВПЛИВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
В статті розглянуто підходи до визначення сутності продуктивності праці, її значення для ефективного функціонування підприємства. Проаналізовано фактори та підходи до підвищення продуктивності праці в сучасних умовах.
Ключові слова: продуктивність праці, ефективність, трудові ресурси, робоча сила, заробітна плата, резерви підвищення продуктивності праці.
Однією з головних та найважливіших загальногосподарських та галузевих функцій в умовах вітчизняних ринкових реалій є раціональне використання трудових ресурсів на всіх рівнях національної економіки, що сприятиме виготовленню конкурентоспроможної продукції, поліпшенню економічної діяльності і зростанню прибутків працівників. Реалізація цих завдань є неможливою без підвищення продуктивності та ефективності праці.
Сьогодні ефективне використання персоналу на підприємстві здебільшого залежить від розроблених систем та чинників, спрямованих на підвищення продуктивності праці, яка являє собою співвідношення основних результатів діяльності підприємства до затрат праці персоналу на її здійснення.
На даний момент показник продуктивності праці в Україні відтиснутий такими фінансовими інструментами, як прибуток, рентабельність, заробітна плата тощо. Відсутність явної залежності між прибутком і продуктивністю, особливо в короткостроковому періоді, привели до незатребуваності цього показника в практичній діяльності. Так, зміна продуктивності праці й прибутки не завжди йдуть в одному напрямку. Прибуток може бути отриманий за рахунок цінового фактору й при зниженні продуктивності праці, а висока продуктивність не завжди супроводжується зростаючим прибутком, якщо товар, зроблений навіть умілою працею, не користується попитом. Тому, питання значення продуктивності праці та необхідності її підвищення для забезпечення ефективного функціонування господарюючих суб’єктів набуває особливої актуальності на сьогодні.
Питання виявлення резервів росту продуктивності праці досить широко досліджені в працях таких зарубіжних вчених-економістів: А.Є. Аврутіна, Ю.Д. Борисова, В.М. Зарубіна, Я.М. Купермана, К. Маркса, А. Сміта, А.А. Френкеля та ін., а також у працях вітчизняних науковців, а саме: Н.М. Бондар, І.В. Голодець, Є.Й. Заблоцького, Б.М. Литвина, Б.А. Писаренко, І.А. Попова, А. Ревенко, Н.Г. Чумаченка, С.І. Шкарабана, Юхименко П.І. та ін. Проте, незважаючи на значний обсяг проведених попередніх досліджень, ряд теоретичних і практичних питань донині залишаються вирішені частково або є дискусійними.
Основна мета даної статті – дослідити сутність, зміст продуктивності праці як економічної категорії , резерви її підвищення та вплив на ефективність діяльності підприємства.
Головною продуктивною силою суспільства є працююча людина. Праця була і залишається головним джерелом матеріального та духовного достатку, умовою життя і розвитку суспільства.
Основною проблемою економічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному розумінні називається ефективністю. На думку Писаренко Б.А. узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та ви¬трат, у даному випадку – результатів праці та витрат праці [2, с.113].
Значний вклад у дослідження категорії продуктивності праці здійснив основоположник класичної школи Адам Сміт. Основні його ідеї викладені у праці „Дослідження про природу і причини багатства народів”. На думку
А. Сміта зростання продуктивності праці внаслідок її спеціалізації зумовлюється:
1) збільшенням вправності робітника;
2) збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого;
3) винаходом і застосуванням механізмів, які полегшують працю і дають змогу одному робітникові виконувати працю кількох [5, с.583].
Загалом, продуктивність праці є важливим трудовим показником. Від її рівня і динаміки залежить чисельність працівників, рівень і фонд оплати праці, обсяг випуску продукції тощо.
Продуктивність праці є динамічним показником, тобто постійно змінюється під дією різної кількості чинників. Вся сукупність факторів по різному впливає на зміну рівня та динаміки показника продуктивності праці, крім того, впливають різноманітні об’єктивні та суб’єктивні причини.
Вперше сформував і систематизував основні засади класифікації факторів зростання продуктивності праці К. Маркс. Він вважав, що зростання продуктивності праці зумовлене багатьма обставинами, а саме: середнім ступенем кваліфікації робітника, рівнем розвитку науки і техніки, поділу та кооперації праці, ефективністю засобів виробництва, природними умовами [5, с. 585].
На відміну від факторів, резерви підвищення продуктивності праці являють собою можливості економії робочого часу у виробництві на основі трудових зусиль колективу підприємства. Підвищення продуктивності праці досягається або збільшенням виробництва продукції при тих же затратах робочого часу, або зниженням затрат робочого часу на одиницю продукції (трудомісткості).
Вітчизняний науковець Писаренко Б.А. розглядає резерви підвищення продуктивності праці як невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої) за рахунок дії тих чи інших чинників (удосконалення техніки, технології, поліпшення організації праці тощо). Резерви тісно пов’язані з чинниками зростання продуктивності праці. Якщо той чи інший чинник розглядати як можливість, то використання пов’язаного з ним резерву – це процес перетворення можливості у дійсність. Кожній групі чинників зростання продуктивності праці відповідає аналогічна група резервів, а саме резерви кращого використання матеріально-технічних засобів виробництва і робочої сили та резерви кращого поєднання їх у трудовому процесі [2, с.116].
Питання підвищення продуктивності праці потребує системного підходу, тобто кардинальних змін, суттєвого вдосконалення факторів, що обумовлюють продуктивність. Потрібно розробляти пошук резервів підвищення ефективності праці шляхом мобілізації її факторів: інтенсифікації виробництва, освоєння ресурсо- та енергоощадних технологій, удосконалення організації праці та механізму розрахунку. Для вирішення цього питання можна користуватися такими важелями, як мотиваційні, техніко-організаційні та моральні фактори підвищення продуктивності праці, що суттєво впливає на результати виробничої діяльності.
За класифікаційною схемою І.А. Попова чинники впливу на продуктивність праці виділені в чотири основні групи: технічний прогрес та інтенсифікація виробництва; природні; організаційно-господарські та соціально-економічні [3, с.118].
Крім того, за рівнем керованості окремі науковці виділяють наступні групи факторів: ті, якими може керувати суб’єкт господарювання (умови праці, мотивація, організація, управління, інновації тощо); ті, що знаходяться поза сферою керування суб’єкта господарювання (ринкові відносини, політична ситуація, інфраструктура, конкуренція, соціальні цінності тощо).
Схожа класифікація факторів продуктивності праці в економічній літературі зустрічається у Н.М. Бондар:
– зовнішні – такі, що об’єктивно перебувають за межами впливу підприємства (наприклад, вимоги чинного законодавства в галузі праці, ринкова інфраструктура, макроструктурні зрушення в економіці країни тощо);
– внутрішні – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (наприклад, характер продукції, технологія виробництва, рівень кваліфікації персоналу, безперебійність постачання ресурсів тощо) [1, с. 400].
Для повноти у класифікацію чинників продуктивності праці за змістом доцільно виділити соціально-психологічні фактори, до яких слід віднести наступне: лідерські якості керівника, управління групами, конформізм, ефективне управління конфліктними ситуаціями, психологічний підбір та підготовка кадрів тощо.
Узагальнюючи, можна побудувати наступну класифікацію чинників підвищення продуктивності праці.
Фактори підвищення продуктивності праці
Класифікаційна ознака Види
1.За змістом Природні
Соціально-економічні
Організаційно-економічні
Матеріально-технічні
Соціально-психологічні
Організаційно-господарські
2. За рівнем керованості Зовнішні
Внутрішні
3. За рівнем планування Рівень держави
Рівень галузі
Рівень підприємства
4. За рівнем аналізу планування показників Структурні зміни у виробництві
Підвищення технічного рівня виробництва
Удосконалення організації виробництва й праці
Зміна обсягів виробництва продукції
Ведення у дію та освоєння нових об’єктів
5.Соціально-психологічні фактори Лідерські якості керівника
Управління групами
Конформізм
Психологічний підбір
Підготовка кадрів
Узагальнюючими показниками, які характеризують рівень продуктивності праці на підприємстві, є прибуток та витрати. Саме аналіз цих показників може дати повну картину продуктивності праці і ефективность діяльності підприємства.
Аналіз сутності категорії продуктивність праці та методичних підходів до її визначення засвідчує, що роль праці та її продуктивності займає важливе місце в розвитку соціально-економічного життя суспільства, оскільки дана категорія являється найбільш загальним та універсальним показником, що відображає ефективність використання людських ресурсів.
В умовах посиленої конкуренції на ринках товарів, послуг і праці великого значення набуває питання підвищення продуктивності праці на підприємствах. Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науково-технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому доцільно в кожний конкретний період використовувати саме ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат.
Отже, продуктивність – це показник результативності та ефективності виробництва, що характеризує випуск продукції в розрахунку на одиницю використаних ресурсів та факторів виробництва. За рахунок факторів та резервів підвищення продуктивності праці можна викликати зростання економічної ефективності підприємства.
Список використаних джерел
1. Бондар Н.М. Економіка підприємства: навч. посіб. / Н.М. Бондар. – К.: Видавництво А.С.К., 2007. – с. 400
2. Писаренко Б.А. Регламентна система управління продуктивністю праці / Б.А. Писаренко, Н.Б. Проценко // Вісн. економ. науки України. – 2010. – №2. – с.113-116
3. Попова І.А. Систематизація чинників, що впливають на рівень продуктивності праці й заробітної плати / І.А. Попова // Економіка та право. – 2010. – №1. – с. 118-119
4. Ревенко А. Забута продуктивність праці / А. Ревенко // Дзеркало Тижня. – 2008.
5. Юхименко П.І. Історія економічних вчень: навч. посіб. / П.І. Юхименко, П.М. Леоненко. – К.: Знання-Прес, 2008. – с. 583 -585
