У статті аналізується використання в Україні доктрини сучасного монетаризму. Обґрунтовується доцільність використання кейнсіанських підходів, як основи системи управління національної економіки в перехідний період.
Починаючи з часів незалежності, Україна надавала перевагу монетариській теорії управління ринковими відносинами, що привело її до ситуації коли безробіття та зниження виробничих потужностей спричинило до зростання кризової ситуації і зниження життєвого рівня населення. Саме з цих міркувань варто розглянути доцільність використання кейнсіанського підходу в основі державного управління економікою.
Над концепцією державного управління, заснованому на сучасному монетаризмі, працювали такі вчені як А.Мороз, М.Геєць, М.Савлук, А.Гальчинський, Б.Панасюк. Варто зазначити, що вибір монетаризму був обумовлений його значним успіхом в подоланні інфляції у ряді закордонних країн. Проте в Україні теоретичні та практичні напрацювання, цієї теорії, не дали бажаного результату, саме тому постало питання в дослідженні кейнсіанства, як альтернативи, та використання його в сучасній стратегії розвитку України.
Концепція монетаристів передбачає, що кількість грошей в обігу є визначальним фактором формування господарської кон'юнктури, що існує прямий зв'язок між зміною маси грошей в обігу та величиною валового й національного продуктів. Монетаристи вважають, що держава не повинна втручатися в господарське життя країни за винятком підтримки стабільного приросту грошової маси з ростом ВВП. [4].
Політика монетаризму не зовсім підійшла Україні, адже вона притаманна і найголовніше вигідна лише країнам з розвинутими ринковими відносинами. Негативні прояви монетариської теорії для України полягають насамперед у надзвичайно низькому рівні монетизації ВВП, що в 1992 році склав 12%, у 2005 році – 44%, а сьогодні ледве сягає 60%. Низький рівень монетизації зумовлений низьким контролем з боку НБУ грошової маси здебільшого з метою її зниження, щоб не допустити інфляції. В наслідок такої політики в Україні мали місце постійні платіжні кризи, ріст дебіторської та кредиторської заборгованості, падіння прибутковості підприємств тощо. Економіка хронічно недотримувала необхідних грошових ресурсів для подальшого розвитку[2].
На сучасному етапі розвитку монетариська модель є невдалою для України, адже українська економіка залишається недорозвинутою, технологічно відсталою, і потребує значних інвестицій у виробничу сферу для оновлення матеріальної бази. Нинішня економічна ситуація ускладнилась тим, що збільшення попиту та купівельної спроможності зорієнтованих на придбання вітчизняних товарів на внутрішньому ринку формально відкриває новий ринок збуту для іноземних виробників, продукція яких є якіснішою та дешевшою. Сьогодні Україна має багато проблем у зовнішньоекономічній діяльності, яка тривалий час стимулювала імпорт. Про це яскраво свідчить торговельний баланс нашої країни, який на 2008 рік мав від’ємне зовнішньоторговельне сальдо у розмірі 18 мільярдів доларів США.
Кейнсіанська теорія довела необхідність активного втручання держави у функціонування ринкового господарства не макрорівні. Таке втручання найкращим чином здійснюється при проведенні дискреційної (макроекономічної) політики — політики, яка здійснюється урядом в залежності від стану економічної кон'юнктури. На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості, економічної рівноваги, збалансованості тощо.
Кейнсіанці стверджують, що політика збільшення грошової маси значно впливає на виробництво і зайнятість та слабо позначається на рівні цін. Ринкова економіка через внутрішню нестабільність далеко не повністю використовує свій виробничий потенціал. Тому при неповному використанні економічних можливостей можна отримати значний приріст реального обсягу виробництва і зайнятості з невеликими інфляційними витратами, вважають кейнсіанці. Якщо в економіці досягнеться повна зайнятість, то кейнсіанці готові погодитися, що сукупна пропозиція – це класична лінія і стабілізаційна політика розширення грошової маси спричинить інфляцію попиту.
Саме криза в Америці, що була в тридцятих роках, призвела до появи теорії Д.Кейнса, а вона почалась як і у нас - з падіння виробництва і, перейшовши в аграрний сектор, через декілька років вилилась в кредитну та фінансову кризу[2].
«Новий курс» Ф.Рузвельта був підтриманий всіма верствами населення. Цец курс був побудований на ідеях кейнсіанства, що передбачало широке втручання держави в ринкові відносини:
1) 9 березня 1933 року - затверджений закон про реформування банківської системи, що передбачав рефінансування банків та запобігав масовому вилученню вкладів;
2) 21 березня 1933 року - наказ про допомогу безробітним та фінансову допомогу штатам для надання прямої матеріальної підтримки голодуючим;
3) 12 травня 1933 року - прийнятий закон про рефінансування аграрного сектору;
4) 16 червня 1933 року - прийнятий закон про відновлення національної промисловості, що передбачав реорганізацію промисловості, поклав край конкуренції за рахунок робітників, скоротив безробіття, забезпечив повніше завантаження виробничих потужностей, підвищив купівельну спроможність населення при активній участі держави[3].
Хоча всі ці реформи й забезпечували значний економічний прогрес в країні наростала соціальна нестабільність, що вилилась в широкомасштабні акції протесту. Саме тому 19 червня 1935 року - прийнятий закон про прогресивний податок на великий капітал та закон про трудові відносини.
Україні необхідно скористатися розробками кейнсіанської теорії розвитку економіки, поки всі негативні кризової ситуації не проявились у повному обсязі та не посилили суспільну напруженість, як свого часу в США. Для України зараз основними питаннями є створення конкурентоспроможного виробництва та нових робочих місць для збільшення пропозиції, що в свою чергу має призвести до зростання економічного рівня країни.
Механізм ринкової конкуренції за нових умов економічного розвитку не може самотужки, без втручання держави, забезпечити ефективне використання головних чинників виробництва й відповідну рівновагу процесу розширеного відтворення. Історична практика підтвердила, що ринкові саморегулятори здатні зробити багато, але вони не здатні повністю забезпечити ефективний економічний розвиток. Тому предметом подальших економічних досліджень мають стати оптимальні шляхи адаптації й застосування позитивних напрацювань кейнсіанської моделі регулювання для подолання сучасної економічної кризи в Україні.
Список використаних джерел:
1. Иванян Э. А. История США: Пособие для вузов / Э. А. Иванян - М.: Дрофа, 2004. - 393 – 420с.
2. Королькова Е. «Новый курс» Ф. Д. Рузвельта: предпосылки, логика, результаты / Е. Королькова Вопросы экономики. – 1992, №11. - 72 – 81с.
3. Панасюк Б. Мистецтво державного регулювання / Б.Панасюк Урядовий кур’єр. – 2008, №101 – с. 21
4. Уткин А. И. Рузвельт / А. И. Уткин. – М.: Издательская корпорация «Логос», 2000. - 544 с.