В ХХІ столітті туристична галузь стала потужною ланкою економічного розвитку як окремих країн, так і в світі загалом. Пріоритети розвитку туристичної сфери охоплюють такі можливості, як: підвищення якості життя громадян, зменшення плинності кадрів, значне поповнення бюджетів різних рівнів, захист та ефективне використання природних багатств і сприяє укріпленню авторитета країни на міжнародному рівні.
Туризм поєднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти та тісно поєднується з багатьма галузями економіки, завдяки чому проявляється його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів. Попит на туристичні послуги формується в основному в європейських країнах (92,7%), де основним туристичним блоком виступає ЄС, а на другому місці знаходиться Східна Азія та Тихоокеанський і Американський регіони. Щодо України, то вона використовує свої унікальні туристичні послуги лише на 10% [2].
Метою роботи є аналіз сучасного стану та перспектив розвитку туризму України відносно інших країн на міжнародному рівні.
В умовах зростаючої глобалізації та інтеграції туристична галузь займає значну частину в економіці та поповнює ВВП країн. Україна має особливе географічне розташування та рельєф, сприятливий клімат та природо-ресурсний потенціал, що дають можливості розвивати туризм як в середині країни, так і між країнами. Туризм розширює торгівлю, транспортні перевезення, спонукає до розбудови нових доріг, туристичних баз, розвитку ринкових відносин, а також міжнародного співробітництва, завдяки чому країни стають світовими лідерами серед інших.
Значного розвитку туризм, як одна із форм міжнародного співробітництва, досягає у жовтні 1998 року у Ванкувері на І Всесвітній конференції «Туризм як впливова сила збереження миру», де вперше прозвучав заклик до пропаганди і поширення мирного туризму як гаранта миру та безпеки, що впливає на громадян різних країн, їхню економіку, культуру, традиції. На нього припадає 10% виробленого у світі ВВП, 35% світової торгівлі послугами; ним акумульовано 10% світових капіталовкладень [3]. Очікується, що зайнятість у туристичній сфері світового господарства до 2014 року сягне 8,6% працездатного населення Землі. До 2020 року кількість туристичних поїздок може зрости порівнюючи з іншим періодом утричі [4].
З метою активізувати та збільшити розвиток туризму, було прийнято і затверджено «Державну програму розвитку туризму на 2002-2010 роки», в якій проголошувалося, що одним із найважливіших напрямів держаної політики в туристичній галузі є підвищення ефективності інформаціно-комунікаційної інфраструктури, створення позитивного іміджу України як туристичної держави та просування туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринках за допомогою фінансовій підтримці підприємств та організацій туристичної галузі з боку центральних і місцевих органів виконавчої влади. [1] Україна має багатий туристичний потенціал, але в даний час не належить до світових лідерів.
На дану ситуацію впливають ряд внутрішніх чинників: низький рівень обслуговування; технологічна відсталість галузі; низький рівень комунікації в туристичній інфраструктурі; відсутність цілісної системи державного управління туризму у регіонах; низький обсяг капіталовкладень; практично відсутні інноваційні проекти та наукові дослідження щодо розвитку туризму.
Головними зовнішніми чинниками, що стримують розвиток туризму в Україні є недосконалість нормативно-правового поля, зокрема, правил і умов перетину кордонів іноземцями, і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму через несприятливий інвестиційний клімат.
Отже, Україна має вагомі об'єктивні передумови, щоб увійти до найрозвиненіших у туристичному відношенні країн світу. Маючи вигідне геополітичне розташування, вона з давніх часів є перехрестям транспортних та людських потоків з Півночі на Південь та із Заходу на Схід. Держава володіє значним туристсько-рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами, переважно рівнинним ландшафтом, багатством флори і фауни, розвиненою мережею транспортних сполучень, культурно-історичними пам'ятками, широкою індустрією подорожей та туризму. Також потенційними в цьому плані є Карпатський, Чорноморсько Приазовський, Західний регіони України та ін., де вже започатковані рекреаційні ресурси .Україну відвідує понад 900 тис. туристів.

Список використаних джерел:
1. Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України.
2. Прейгер Д., Розвиток іноземного туризму в Україні / Прейгер Д., Малярчук І. // Економіка України. - 2009. - №8.- с. 37-40.
3. Візерський С. Туристичні можливості України як спосіб залучення
інвестицій у готельне господарство / Візерський С. //Економіка та Держава. - 2009. -№10.- с. 134-136
4. Криховецький І. Туризм як економічна, соціальна галузь та джерело матеріального і духовного розвитку суспільства / Криховецький І. // Регіональна економіка. - 2010. - №1.- с.72