Постановка проблеми. Готельний бізнес на даному етапі розвитку суспільства є основою туристичної індустрії. Готель є, свого роду, тимчасовою домівкою для подорожуючих, тому основною метою учасників готельного бізнесу є забезпечення максимального комфорту проживання туристів. Індустрія гостинності працює на благо людей, це система, яка потребує розвитку і підтримки з боку держави та суспільства.
Готельне господарство об'єднує в собі сукупність різних галузей та напрямків сфери послуг, тому що готель не є лише місцем для ночівлі. Це цілий комплекс послуг – від елементарних зручностей до проведення складних розважальних та оздоровчих програм. На даний час підприємства готельного бізнесу України розвиваються нестабільно із значним ступенем ризику для свого функціонування. Це відбувається, тому що туристичний попит є сезонним, ціни на послуги з кожним роком ростуть, а самі послуги змінюються і вдосконалюються, що вимагає швидкої реакції від суб'єктів готельного бізнесу та залучення додаткових коштів.
Актуальність проблеми полягає в тому, що Україна є однією з держав, де проводитиметься фінальна частина чемпіонату Європи 2012 року з футболу, а рівень розвитку необхідних для гідного представлення нашої держави галузей залишає, м’яко кажучи, бажати кращого. Однією з цих галузей є готельне господарство. Звичайно, хочеться зауважити, що влада намагається максимально наблизити розвиток готельної індустрії до європейського рівня та це забирає багато коштів і часу, якого у нас немає.
На сьогоднішній день існує велика кількість наукових праць, присвячених дослідженню стану готельного бізнесу в Україні та перспектив його розвитку. Зокрема, це наукові праці Р.А. Браймера, В.С. Бугаєнка, Д.К. Ісмаєва, Т.Л. Когана, А.В. Наслєднікова, В.М. Новікова, В.С. Семенова, В.А. Квартальнова, Л.Ф. Ходоркова та багатьох інших. Різні аспекти управління готельним господарством висвітлені у працях вітчизняних науковців: Л. Г. Агафонова, Т. Т. Дорошенко, Л. Г. Лук’янової, І. М. Мініч, Л. І. Нечаюк Х.Й., Н. О. Телеш та інших. Однак дане питання потребує постійного дослідження та вдосконалення в сфері економіки.
Цілі статті. Дана стаття має на меті розглянути теперішній стан розвитку готельного бізнесу в Україні, проаналізувати основні проблеми готельної індустрії та недоліки нормативно-правової бази даного бізнесу; запропонувати можливі шляхи вдосконалення нормативно-правових засад функціонування готельного комплексу.
Виклад основного матеріалу статті. Україна може пишатися значним рекреаційним потенціалом, історико-культурною базою, природним багатством територій та традиційно-культурною спадщиною. Але щоб задовольнити всі потреби європейського споживача цього замало, потрібно забезпечити комфортність проживання, високу якість обслуговування та створити такі умови, щоб людям хотілося повертатися на відпочинок до нашої держави. Щоб справити позитивне враження на відвідувачів України потрібно усунути основні перешкоди розвитку готельного господарства і зробити це в максимально короткі строки.
До основних недоліків готельної індустрії на даний час можна віднести багато економічних і законодавчих чинників. По-перше, в нашій державі кількісно не вистачає готелів високого рівня обслуговування. Здавалося б, основна рекреаційна база є і вкладати кошти для інвесторів було б вигідно та через несприятливу державну політику та складність виходу на ринок будівництво нових готельних комплексів перетворюється на довгу та нудну процедуру, яка включає: проблематичну можливість отримання земельної ділянки під будівництво через необхідність отримання великої кількості дозволів та повноважень; велику кількість трансакційних витрат, які становлять іноді майже половину капіталовкладень. Показник забезпеченості готелями в Україні низький (при нормі 10 місць на 1000 осіб в Україні є лише 2,9 готельних місця (для порівняння: у Москві - 9,3; у Санкт-Петербурзі - 6,4; у Парижі - 38,4; у Відні - 25,6) [5; ст.125]
По-друге, ціни не відповідають рівню якості готельних послуг. Вартість проживання в українських готелях в 2-3 рази перевищує вартість проживання в готелях аналогічного рівня країн Європи, що зумовлено неналежним державним регулюванням цієї сфери.
По-третє, в Україні готельна індустрія характеризується низьким рівнем конкуренції. На сьогодні в Україні існує лише один національний мережевий готельний оператор - Premier-Hotels, до складу якого входять сім готелів. Інші готелі існують в індивідуальному порядку та функціонують самостійно і без чіткого централізованого керування.
Ще однією суттєвою проблемою для розвитку готельного господарства є низька кваліфікація персоналу. Сьогодні в Україні в туризмі фактично працює 35 тис осіб, ще 120 тис осіб - в готелях та інших закладах розміщення. Підготовку кадрів для туристичної галузі та готельного господарства здійснюють 146 навчальних закладів, з них лише шість (2 в Києві, по одному в - Ялті, Донецьку, Львові, Івано-Франківську) є класичними навчальними закладами туристичного спрямування з повноцінними тренувальними базами практики. [8; ст. 57]
Створення законодавчих актів є основою для розвитку готельної індустрії в економічному, правовому та соціальному аспектах. Після отримання незалежності в Україні почали запроваджуватися програми розвитку готельного бізнесу, проекти будівництв нових об'єктів готельного господарства.
Ще в 1995 році було прийнято Закон „Про туризм” [1], який був гарним поштовхом для розвитку цієї галузі, а також ряд інших нормативних актів щодо регулювання туристичної діяльності.
Закону України «Про туризм» містить статтю 18, яка носить назву “Сертифікація і стандартизація у сфері туристичної діяльності”, а про категорії об’єктів туристичної інфраструктури йдеться у статті 19 зазначеного Закону: “Встановлення категорій об'єктів туристичної інфраструктури”.[7; ст.84] Необхідно зазначити, що сертифікація готельних послуг вже передбачена чинним законодавством України, а саме: Законом України “Про підтвердження відповідності”, Декретом Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію та сертифікацію” (№ 46-93 від 10.05.1993), Правилами обов'язкової сертифікації готельних послуг, затвердженими Держстандартом (№ 37 від 27.01.1999). [2]
До питання про підготовку до чемпіонату наша влада поставилася з належною відповідальністю. Для того, щоб підготувати та реформувати готельне господарство до проведення чемпіонату було прийнято законодавчий акт „Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні”. Владою було розроблено Державну цільову програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Крім того, в Україні також затверджено Галузеву програму туристичного забезпечення в рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Державні органи намагаються створити гідні умови для прийняття іноземних гостей та, на жаль все врахувати неможливо, тому було розроблено План дій із забезпечення підготовки та проведення в Україні туристичного обслуговування в рамках фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року та Концепцію організації розміщення гостей і учасників фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу в 2012 році. Позитивним є введення спеціальних умов оподаткування готелів, які будуть реконструйовані або побудовані до проведення чемпіонату Євро 2012. Власники готелів не будуть сплачувати податок на прибуток протягом 10 років свого подальшого функціонування. Це допоможе заохотити національних та іноземних інвесторів для вкладення коштів у розвиток готельного господарства. [7; ст.6]
Звичайно, на переосмислення і впровадження всіх змін у нас дуже мало часу тому дані закони потребують певного вдосконалення, враховуючи всі особливості даної галузі. Вдосконалення державних заходів підготовки до чемпіонату полягає у створенні державного органу обліку для контролю за діяльністю та відповідністю наявності сертифікатів готелів, якості їх послуг та сервісного обслуговування. Було б доцільним здійснити організаційно-економічні заходи стимулювання розвитку системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, включаючи залучення іноземних спеціалістів та фахівців до навчального процесу, розвиток „дефіцитних” спеціальностей на готельному ринку. Необхідним при плануванні є врахування прогнозованої кількості туристів та учасників Євро 2012, щоб розрахувати кількість місць для ночівлі та комфортного розміщення всіх гостей. Також зручним було б впровадження електронних інформаційних та автоматизованих систем бронювання місць в готелях, сучасних технічних засобів обслуговування.
Хотілося б щоб новостворена інфраструктура не залишилася не окупленою після проведення чемпіонату тому беручи приклад з Польщі нам необхідно шукати нові можливості для проведення масштабних суспільних заходів, щоб нові споруди і реконструйовані комплекси знайшли ефективне призначення, а інвестори були впевнені, що вкладені кошти будуть їм повернені. Для вирішення проблеми завантажуваності готелів та інших закладів розміщення після ЄВРО 2012 Державній службі курортів та туризму України доцільно:
- взяти під контроль розробку туристичних маршрутів та туристичних продуктів, та здійснювати їх розповсюдження на міжнародному рівні;
- розробити стратегію виходу українського туризму на міжнародний ринок, яка б обов'язково передбачала створення туристичних представництв України за кордоном;
Отже, можемо зробити висновок, що усунувши основні недоліки та прорахунки державного регулювання готельної індустрії, Україна має можливість закласти основи розвитку справжнього європейського рівня готельних послуг. Це дасть можливість підвищити економічний розвиток, інвестиційну привабливість та статус нашої країни у світовому господарстві. Та, робити такі оптимістичні прогнози поки зарано – для цього необхідно пройти тривалий шлях реформацій та перебудов.
Список використаної літератури:
1. Закон України "Про туризм" від 15.09.95 р. № 324 у редакції Закону України від 18.11.2003 р. № 1282. \\ Вісник Верховної Ради України, 2004р. – ст.23
2. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775.
3. Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року : указ Президента України: від 10 серпня 1999 р.\\ «Голос України» Вип. 2, 2009р.
4. Агєєва О. А., Акуленок Д. Н., Васильєв Н. М., Васянін Ю. Л., Жукова М. А. Туризм і готельне господарство: Підручник. - М.: Екмос, 2004. - 400 с.
5. Туризм і ресторанний бізнес: сучасні тенденції та перспективи розвитку : матеріали міжнар. наук.-практ. конф.: [тези доповідей] / відп. ред. А. А. Мазаракі.– К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2009. – 350 с.
6. Бойко М.Г. Організація готельного господарства : підручник / М.Г. Бойко,
Л.М. Гопкало. – К. : Київ. нац. торг.-екон.ун-т, 2007. – 448 с.
7. Гладуняк Ю.В. Державне регулювання розвитку готельного господарства: проблеми та перспективи / Ю.В. Гладуняк //Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2009. – № 3.
8. Свиридова Н.Д. Готельна індустрія України : навч. посіб. / Н.Д. Свиридо-
ва. – Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 132 с.