Сьогодні в Україні розвиток вторинного обігу цінних паперів на фондовому ринку в постприватизаційний період стримується низькою пропозицією до продажу та недостатністю платоспроможного попиту з боку вітчизняних інвесторів, що зумовлено відсутністю в обігу облігацій підприємств, приватизація яких тільки розпочинається, причому без використання інститутів інфраструктури ринку, тому дана тема є актуальною для дослідження інвестиційно-інноваційної сфери на фондовому ринку.
Дана тема досліджується у працях вчених-економістів Мошкової М.М., Білоус І.В., Н. Петросян, С.Росса, В.Шапрана. Метою дослідження є визначення завдань інвестиційно-інноваційної сфери на ринку облігацій.
Білоус І.В. визначає облігації як цінні папери, що засвідчують внесення її власником грошових коштів і підтверджують зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів у передбачений в ньому термін з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачене умовою.
Однією з найважливіших характеристик ринку облігацій є ефективність його функціонування. Ринок облігацій функціонує ефективно, коли виконуються такі умови:
 усім учасникам ринку доступна інформація без витрат на її отримання;
 відсутність трансакційних витрат, зумовлених проведенням операцій на ринку;
 усі суб’єкти, які функціонують на ринку, усвідомлюють, що в цінах закладена вся поточна інформація.
Прийнятними кількісними показниками ефективності ринку облігацій можна вважати співвідношення між сукупними капіталовкладеннями (заощадженнями і ВВП, між внутрішніми і зовнішніми капіталовкладеннями, між загальним обсягом товарів і загальною величиною активів фінансової системи, між лідерами та іншими торговцями корпоративними облігаціями, середню величину реальних процентних ставок, витрати і маржу в розрахунку на одну угоду тощо). Крім цього слід зважати на якісні характеристики ефективності даного ринку: доступ до кредитів та різних платіжних систем, міра державного втручання, наявність конкуренції, можливості проведення операцій страхування фінансових ризиків та арбітражних операцій, використання тих чи інших стандартів бухгалтерської звітності 1, с.5.
Український ринок корпоративних облігацій характеризується вищою дохідністю порівняно з дохідністю ринків інших країн, проте в останні роки дохідність знизилась через притік іноземного капіталу та залучення ресурсів екзогенного характеру на основі єврооблігацій. Але сьогодні зниження дохідності облігацій не передбачається через підвищення облікової ставки НБУ. Емітентами, які характеризуються найвищою дохідністю до погашення є: ТОВ «Сітіком», ТОВ «Аркада-фонд», ТОВ «Міжнародний автомобільний холдинг «Атлант-М», ПАТ «Нікопольський завод сталевих труб», ТОВ «Амстор», ТОВ «Концерн «АВК», ТОВ «Імексбанк», ПАТ «Фуршет», ПАТ «Луцький автозавод».
З точки зору інвестора, для ефективного вкладення в облігації потрібна значна стартова сума, великі супутні витрати можуть бути компенсовані лише за умови великого вкладення. Тому дрібному інвестору проблематично вкладати свої порівняно невеликі за обсягом вільні кошти в облігації, але вихід вбачається у виборі спеціального облігаційного фонду, який управляється професійною компанією з управління активами. Дані фонди створюються з метою об’єднання дрібних вкладів багатьох інвесторів, серед яких в Україні це: «УкрСиб Стабільний доход» (управляється компанією з управління активами «УкрСиб Ессет Менеджмент»), «Парекс фонд Українських облігацій», «Синергія Бонд» 2,с.149.
Також в Україні можливий випуск звичайних іпотечних облігацій, проте цей процес недосконалий через подвійність законодавства, а саме можливість випуску і структурованих, і звичайних іпотечних облігацій. Емітентом може бути банк без спеціальної ліцензії, кредитні спілки, страхові компанії. Сьогодні здійснено лише два випуски звичайних іпотечних облігацій, а саме АТ«Укргазбанк» (на суму 50 млн. грн. строком на три роки з купонною ставкою 10,5%, яка зросла до 73 млн.грн.) та КБ «Хрещатик» ( на суму 70 млн.грн. строком на три роки із запланованою дохідністю 12,5%, проте через кризу доцільнішим стало їх довгострокове погашення) 3, с.209-211.
Щодо державних облігацій, то нині існує проблема неможливості узгодити методологію обліку та операційні стандарти щодо обслуговування обігу корпоративних цінних паперів і ринку ОВДП, який повністю регулюється Міністерством фінансів України та НБУ. Стихійно виникають тимчасові схеми з обслуговування випуску муніципальних позик, причому ініціатори (органи місцевого самоврядування, торговці-андеррайтери, розрахункові банки) обирають ту систему, яка їм більше до вподоби. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку докладає максимум зусиль для стандартизації системи обліку ОВДП, але не має належного законодавчого обгрунтування. Це обтяжує процес впорядкування обігу та обліку прав власності на дематеріалізовані цінні папери, якими фактично є 95% випуску корпоративних і 100% випуску державних цінних паперів 4,с.12;5,с.30.
На жаль, сьогодні в нашій країні показники, які інформативно відображають зміни попиту на облігації – індекси ПФТС-Bonds і ПФТС-Cbonds не викликають належної довіри, оскільки ринок облігацій є відносно невеликим і залежним від руху коштів іноземних портфельних інвесторів. Але, завдяки використанню європейських стандартів ISO-7775 та S.W.І.F.T. цінні папери українських емітентів з’являться в каталогах систем ISIN S.W.І.F.T., що дозволить їм через процедуру лістингу бути допущеними до котирування на провідних фондових біржах світу.
Для того, щоб посприяти розвитку ринку облігацій та зацікавити іноземних інвесторів, необхідно звернути увагу на вирішення таких проблем:
1) можливість отримання прибутків від інвестування, принаймі не нижчих, ніж в країнах, що розвиваються;
2) захист прав інвесторів;
3) забезпечення справедливого ціноутворення та вирішення проблеми постійної підтримки ліквідності ринку;
4) створення умов для швидкого і надійного обліку та засвідчення переходу права власності на цінні папери;
5) забезпечення надійної та безперешкодної системи грошових розрахунків за угодами купівлі-продажу облігацій.
Жодна з даних проблем в даний час в Україні належним чином законодавчо та організаційно не вирішена повністю. Її вирішення можливе лише шляхом впровадження певної моделі інфраструктури фондового ринку. Одним з шляхів розвитку ринку корпоративних облігацій України є те, що міжнародне агентство Standard & Poor's нещодавно змінило методику рейтингування й відтепер готове виставляти корпоративним позичальникам оцінки вищі, ніж країнам їх походження.
Якісне оновлення ринку капіталу та інтеграція стратегій розвитку банківського сектору і ринку цінних паперів буде сприяти отриманню синергічного ефекту, який стане основою створення потужного ринку капіталу України.
З метою якісної перебудови фондового ринку України та спрямування його на реалізацію завдань інвестиційно-інноваційної сфери політика держави щодо цього має бути зосереджена на наступному:
– роз’яснення потенційних можливостей, налагодження тісного співробітництва в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу українського фондового ринку серед зарубіжних та вітчизняних інвесторів;
– чітке визначення прав і обов’язків емітентів та інвесторів, підвищення вимог до корпоративного управління, узгодження законодавства відповідно до міжнародних норм та сучасних вимог розвитку капіталу в Україні;
– лібералізація валютного регулювання з метою доступу вітчизняних підприємств до міжнародних ринків капіталу та спрощення доступу до внутрішнього ринку зарубіжних інвесторів;
– розширення кількості фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів;
– розбудова національної депозитарно-клірингової системи, створення єдиного центрального депозитарію корпоративних цінних паперів, вдосконалення обліку прав власності на цінні папери, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери та розвиток системи обігу цінних паперів та деривативів, спрощення процедури проведення розрахунків за угодами з цінними паперами за участю нерезидентів;
– запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з метою забезпечення прозорості фондового ринку та підвищення привабливості вітчизняних емітентів серед іноземних інвесторів;
– розробка та впровадження нормативно-методичного інструментарію емісії приватних інвестиційних цінних паперів для роздрібного продажу індивідуальним інвесторам;
– погодження нормативної бази та регулювання ринку фінансових послуг відповідно до світових стандартів;
– здійснення емісії державних боргових цінних паперів, зокрема муніципального рівня, для роздрібного продажу, з цільовим спрямуванням коштів на розвиток;
– концентрація торгівлі цінними паперами на організованому ринку, діяльність якого відповідає міжнародним стандартам.
Отже, при вирішенні вищезазначених завдань необхідно збільшити дохідність через притік іноземного капіталу та залучення ресурсів екзогенного характеру на основі єврооблігацій. Слід звернути увагу на збільшення дрібних вкладів багатьох інвесторів, випуск звичайних іпотечних облігацій, удосконалити методологію обліку та операційні стандарти щодо обслуговування обігу корпоративних цінних паперів і ринку ОВДП, який повністю регулюється Міністерством фінансів України та НБУ.

Список використаних джерел
1. Білоус І.В. Базові підходи щодо визначення ефективності функціонування ринку корпоративних облігацій / І.В. Білоус // Формування ринкових відносин в Україні. − 2010. −№7. − С. 3-7.
2. Білоус І.В. Основи формування ресурсної бази підприємства за участю корпоративних облігацій. / І.В. Білоус // Формування ринкових відносин в Україні. − 2010. − −№8. − С. 146-150.
3. Мошкова М.М. Моделі випуску звичайних звичайних іпотечних кредитів в Європі та Україні / М.М. Мошкова // Актуальні проблеми економіки. − 2010. − №5. −С. 206-213.
4. Про випуск ОВДП для відшкодування сум ПДВ // Урядовий кур’єр. − 2010. − № 97 (1.06). − С. 12.
5. Про затвердження порядків придбання у 2010 році ОВДП і розміщення у 2010 році тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів бюджетного рахунку на депозитах // Офіційний вісник України. − 2010. − С. 29-32.