У статті розкрито історичні аспекти розвитку державного казначейства. Проаналізовано основні проблеми казначейського обслуговування бюджетів.

Розвиток державного казначейства показує все, що переживала Україна за часи розбудови органів фінансового управління. Державне казначейство було створене Указом Президента України в 1995 році як структура виконавчої влади.
Розбудова казначейства створювалась в умовах законодавчої бази, яка часто змінювалась та вимоги суперечили одна одній.
Казначейство створювалось етапами. Кожний етап сприяв виявленню як позитивних, так і негативних тенденцій у сфері виконання бюджетів. Найчастіше це стосувалося прозорості руху бюджетних коштів.
Державне казначейство було схожим до інформаційного центру з питань бухгалтерського обліку та звітності у бюджетній сфері.
Головним завданням казначейства на даний момент - забезпечення попереднього контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів шляхом ретельної перевірки поданих бухгалтерських документів, здійснення касового виконання державного бюджету та ведення обліку його виконання, підготовка звітності про хід виконання зведеного бюджету держави, управління наявними коштами державного бюджету, у тому числі в іноземній валюті, розподіл між державним бюджетом та місцевими бюджетами всіх рівнів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, розробка та затвердження нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку і звітності в бюджетних установах, організації виконання бюджетів усіх рівнів, розробка проектів законодавчих та інших нормативних актів з вищевказаних питань [3].
Метою написання даної статті є показати історичні етапи розвитку казначейства та основні проблеми діяльності органів Державного казначейства.
Актуальність теми полягає в тому, що в теперішній час, казначейство займає високий рівень у розділі бюджетних коштів тому чим краща ефективність роботи казначейства – тим краще для економіки держави та, звичайно ж, добробуту населення.
Слово "казначейство" походить від слова казна, що в перекладається, як скарб або цінність. Цей термін вчені, використовують, як і у широкому, так і у більш вузькому розумінні. Тому, в "Арташастрі", казна в широкому розумінні була про багатство держави, до якого включались окрім перерахованих доходів золото, коштовне каміння і метали, а також усі види сільськогосподарської продукції. У рукописі зазначалося, що армія і казна
були найважливіші інструменти в монархії, тому вони мусять бути під контролем керівника держави. У більш вузькому значенні казна - це місце, куди надходили гроші і звідки здійснювались платежі для поставлених цілей.
Казначейство виконувало декілька функцій:
- відповідало за збереження багатства держави;
- було місцем, де збиралися платежі держави і здійснювались виплати;
- а також виконувало функцію облікового відомства. З часом функції казначейства різних країн змінювались.
Був необхідний окремий уповноважений орган в системі виконавчої влади держави, який мав відповідати за розробку та здійснення державної фінансової політики.
Початок створення казначейства належить до управління казною ще х тих часів, коли не було чіткого розмежування між особистою власністю титулованого володаря та власністю держави.
Державне Казначейство бере свій початок ще з Київської Русі. Княжа казна московських великих князів знаходилась у Кремлі, на казенному дворі, яка потім почала називатися - центральне фінансове відомство. На початку XVIII століття була створена камер-колегія(заснована Петром І), що була схожа , на теперішнє Міністерство фінансів. Пилип орлик здійснив конституційне визначення державної казни (військової скарбниці) у Бендеревській конституції.
Конституцією відокремлювався державний скарб від особистих коштів гетьмана. Для утримання гетьмана надавалися рангові маєтності, земельні володіння.
На Запорізькій Січі, був військовий скарб, до якого надходили доходи від промислової експлуатації мисливства та рибальства, земель та хуторів.
Петром І було створено досить прогресивні колегії. Центральною їхньою ідеєю було колегіальне прийняття управлінських рішень та рішень за результатами обговорення будь-якої справи.
Але Катерину II, не задовольняла робота колегій, тому вона вирішила, що для вищого управління фінансовими справами потрібний особливий орган на нових засадах. Тому в губернських містах були започатковані казенні палати, та для прийому та зберігання грошових коштів, котрі вносились до казни, в кожному обласному місті була створена посада повітового казначея. До її обов'язків входило:
- повний збір доходів;
- доставка зібраних доходів до необхідних місць;
- збереженість зібраних доходів;
- своєчасне складання щорічних реєстрів, про доходи кожного повіту губернії;
- доведення всіх відомостей про доходи та витрати, до казначея.
- суворе спостереження за тим, щоб у губерніях з населення не стягувалися будь-які інші збори [3].
З приходом на трон у 1797 році імператора Павла, була заснована посада державного казначея (у 1798 році).Він слідкував за веденням правильного рахівництва. Казначейство як фінансовий орган, було засновано в Росії, коли у складі Міністерства фінансів створили новий департамент - Державне казначейство. Казначейство мало великі права, так як організовувало стягнення податків, мита, зборів, вело облік прибутків держави і відпускало кошти на витрати. Казначейство в свою чергу, дало позитивний ефект, тому що така форма роботи забезпечує ощадливе цільове використання коштів державного бюджету.
. Департамент Державного казначейства став головним у системі Міністерства фінансів під час Жовтневої революції 1917 р. Він розпоряджував рухом коштів, що надходили до загальних державних доходів, перевіряв фінансові кошториси усіх міністерств і головних управлінь, складав проект державного розпису доходів і видатків та. здійснював центральне рахівництво за державними доходами і видатками.
Центральна Рада намагалася унезалежнити фінанси України від фінансів Росії (1917-1920 рр.), тому повний бюджет було прийнято тільки за часів Гетьманату Павла Скоропадського. Але зведений бюджет Української держави в ті часи не був загальноприйнятим із фінансово-економічної точки зору державним бюджетом. Тому що він займався тільки зведенням кошторисів за державними прибутками і видатками і мав ознаки виконавчого кошторису.
Формування бюджету було досить не досконалим, тому що на це вплинули несприятливі соціально-політичні та фінансово-економічні умови, за яких він складався.
У 1922 році СРСР було створено єдиний бюджет, до складу якого включались бюджети союзних республік. Основним органом, який здійснював касове виконання Державного та місцевих бюджетів, був Державний банк СРСР. Тому була банківська система касового виконання бюджету, а саме прийом та зарахування надходжень на відповідні рахунки, складання у встановлені строки звітів про касове виконання бюджетів та інші операції, ведення обліку доходів та видатків.
Коли ліквідували Держбанк СРСР управління державними коштами, здійснювалися комерційними банками. Та головним недоліком діючої системи обліку доходів державного бюджету була не достовірна звітність про касове виконання державного бюджету . Крім цього були необхідні нові функції, такі як короткострокове прогнозування доходів Державного бюджету та оперативно-касове планування його видатків. Тому потрібно було спрямувати державні кошти на першочергові соціально-економічні потреби, що могло б здійснитися тільки шляхом створення нової фінансової структури з відлагодженим механізмом виконання державного бюджету. Тому 27 квітня 1995 р. Указом Президента України створено Державне казначейство України, а постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. за № 590 затверджено Положення про Державне казначейство України.
Казначейство, ліквідувало практику автоматичного та безконтрольного кредитування Центральним банком бюджетного дефіциту. Державне казначейство України має завдання, які пов'язані з касовим виконанням бюджетів усіх рівнів, ефективним управлінням
бюджетними коштами, змушене впорядкувати використання державних коштів, сконцентрувати їх на найважливіших напрямках соціального та економічного розвитку суспільства.
Пізніше, у 2001 році, казначейство стало учасником Системи електронних платежів Національного банку України. Запровадження розрахунків через систему електронних платежів і Єдиного казначейського рахунку (ЄКР) дало широкі можливості значно прискорити розрахунки та виконання державного бюджету на всіх рівнях починаючи з рівня району, а також дало змогу вести безпосередній контроль за проходженням розрахунків із бюджетом та здійснювати оперативне управління доходами на всіх рівнях.
Кожний новий етап становлення та розширення казначейської системи виконання бюджетів сприяв виявленню як позитивних, так і негативних тенденцій у сфері виконання бюджетів, та створення підґрунтя для їх розвитку й удосконалення.
Основними завданнями Державного казначейства сьогодні є: забезпечити казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, що передбачає розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів за цими зобов’язаннями; контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.
Отже, органи казначейства мають розв'язувати важливі проблеми проведення державної бюджетної політики. Результатом розвитку Державного казначейства України є поступове формування повної системи, що працює за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та звітності, яка достатньою мірою забезпечує прозорість виконання бюджету, а також сприяє прогресивній формі організації збору та обробки фінансової та статистичної звітності на основі використання сучасних інформаційних технологій [3].

Список використаних джерел
1. Положення про Державне казначейство України [Текст]/ від 31.07.95 № 590
2. Юрій С. І . « Казначейська система»: Підручник [Текст]/ С. І. Юрій, М. Й. Мац. – Тернопіль, 2002. – 394 с.
3. Юрій С. О. «Казначейська система» [Електронний ресурс] / С. О. Юрій. Режим доступу до підручника: http://enbv.narod.ru/text/Econom/finance/kaznach_yuriy/str/01.html