Методологія складання звітності суб’єктами малого підприємництва є предметом багатьох наукових досліджень провідних учених.
Фінансова звітність малих підприємств визначена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва” і відображає виробничі процеси та господарські засоби в узагальненому вигляді. Статистична і фінансова звітність взаємопов’язані і доповнюють одна одну. У податковій звітності наводяться дані про податки і платежі малого підприємства.
Пунктом 11.3 ст. 11 Закону № 996 визначено, що для суб’єктів малого підприємництва національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена фінансова звітність у складі Балансу та Звіту про фінансові результати [1].
П(С)БО 25 передбачає такі випадки подання скорочених форм звітності:
1. Підприємства, які за результатами діяльності за минулий рік відповідають критеріям суб’єктів малого підприємництва, в поточному році застосовують П(С)БО 25, тобто звітують за скороченою формою.
2. Якщо такі підприємства, а також новостворені підприємства за результатами діяльності за І квартал або І півріччя поточного (звітного) року не відповідають критеріям суб’єктів малого підприємництва, фінансовий звіт цими підприємствами подається за повною формою.
3. Підприємства, які за результатами діяльності за 9 місяців поточного (звітного) року не відповідають критеріям суб’єктів малого підприємництва, можуть подавати фінансову звітність за 9 місяців і за звітний рік згідно з П(С)БО 25 [2].
Порядок подання фінансової звітності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419. Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається підприємствами не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, а річна - не пізніше 20 лютого наступного за звітним року.
Баланс ф. № 1-м відрізняється від Балансу ф. № 1 скороченням окремих рядків. При цьому коди рядків збережені.
Форма і зміст Звіту про фінансові результати визначенні Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”.
Форма 2-м, на відміну від Звіту про фінансові результати (ф. №2) представлена тільки одним розділом (об’єднано розділи фінансових результатів і елементів операційних витрат, скорочено кількість проміжних розрахункових рядків).
Незважаючи на те, що стаття 3 Закону “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, мають ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, продовжують існувати неоднозначні підходи при визначенні кінцевого результату діяльності підприємства в системі бухгалтерського обліку для цілей оподаткування.
Як свідчить практика, у 90% випадків обліковий прибуток не збігається з оподатковуваним прибутком. Такі розбіжності можна пояснити впливом постійних і тимчасових різниць у визначенні оподатковуваного та бухгалтерського прибутку. Саме з концепції прибутку як приросту власного капіталу випливає можливість його розрахунку як приросту чистих активів, або як різниці суми залишків активних і пасивних рахунків. П(С)БО 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва” не допускає використання на підприємствах малого бізнесу спрощених методів визначення фінансового результату.
На нашу думку, цей стандарт не спрощує обліку і звітності малого підприємства за змістом, а лише скорочує варіант обліку і звітності великого підприємства. Необхідно розробити відповідні методичні рекомендації з питань формування інформації про об’єкт оподаткування та складання відповідних форм податкової звітності, а також стосовно відображення у податковій звітності оподатковуваного прибутку, необхідно прийняти до уваги те, що за основу потрібно брати бухгалтерський фінансовий результат діяльності підприємства, після чого у податковій звітності проводити його коригування на вартість конкретно визначених статей, операцій чи об’єктів, для того щоб сума різниць була прозорою та зіставною як у фінансовій, так і в податковій звітності.
Таким чином, вивчення методики та організації ведення обліку на малих підприємствах дало змогу зазначити, що на підприємстві передбачено визначати результати діяльності за схемами фінансового обліку, побудованого із застосуванням засад “витрати – випуск”, коли фінансовий результат визначається порівнянням доходів (виручка від реалізації) з витратами за елементами. При цьому головними недоліками є значні розходження не тільки в незастосуванні рекомендованих регістрів бухгалтерського обліку, а в самому формуванні фінансового результату і відображенні відповідних бухгалтерських проведень на рахунках.

Список використаних джерел:
1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України від 16.07.1999 р. №996 – ХІІ // Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні: - Львів, 2002.
2. Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва [Текст]: положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25.- [Чинний від 2000-25-02]–Офіц. вид.– К.:Уряд. вид-во, 2000. №39. –(Офіційне видання Міністерства фінансів України).