Сьогоденні економічні реалії вимагають не тільки виробити моделі та механізм побудови і послідовної реалізації сучасних економічних взаємозв’язків, але й поступову інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні відносини, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні, - з іншого.
Зовнішньоекономічна діяльність поступово стає все більш важливим фактором розвитку народного господарства та економічної стабілізації нашої країни. Зараз не має практично жодної галузі, що не була залучена в сферу зовнішньоекономічної діяльності. Формування національної економіки, активне її включення в систему світогосподарських зв'язків на основі міжнародного поділу праці і рівноправного взаємовигідного економічного співробітництва є першочерговим державним завданням, реалізація якого лежить в сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічна діяльність проводиться суб'єктами господарської діяльності із приводу реалізації стратегічних та тактичних планів розвитку підприємства, проникнення на нові ринки, диверсифікації діяльності, тощо.
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства - це сукупність напрямків, форм, методів і засобів торгово-економічного, науково-технічного співробітництва, а також валютно-фінансових і кредитних взаємозв’язків між країнами з метою раціонального використання переваг міжнародного поділу праці, можливостей міжнародних економічних взаємозв’язків для підвищення економічної ефективності господарської, підприємницької діяльності.
Існують різноманітні класифікації видів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися зовсім інші критерії [2].
Так, систему зовнішньоекономічної діяльності підприємства можна розглядати у вигляді наступних напрямків та форм:
 міжнародна торгівля;
 міжнародний лізинг;
 міжнародне науково-технічне співробітництво;
 використання активів з-за кордону;
 міжнародне інвестиційне співробітництво;
До основних видів зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, відносять:
- експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;
- надання суб'єктами зовнішньоекономічних зв’язків України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навпаки. Серед цих послуг - виробничі, транспортно-експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та ін.;
- підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;
- товарообмінні (бартерні) операції;
- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інші види кооперації з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
- навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
- кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних та страхових установ як за межами України, так і на її території;
- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;
- спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств;
- організація та здійснення діяльності у галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів тощо; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України;
- орендні, у тому числі лізингові, операції;
- операції з придбання, продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;
- інші види зовнішньоекономічних зв’язків.
Управління та регулювання системи зовнішньоекономічної діяльності на мікро та макрорівні здійснюється зважаючи на наступні цілі [3]:
- забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку України;
- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
- створення найбільш сприятливих умов для введення економіки України в систему міжнародного поділу праці.
Якщо більш предметно зупинитися на системі управління зовнішньоекономічною діяльністю, то варто зазначити, що воно здійснюється:
- Україною як державою в лиці її органів в межах їх компетенції;
- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торгівельними палатами і ін.), які діють на основі своїх установчих документів;
- самими суб’єктами зовнішньоекономічних зв’язків на основі відповідних угод, які укладаються між ними.
Безпосереднє управління зовнішньоекономічною діяльністю на макро- та макрорівнях здійснюється на основі [4]:
- законів України; актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
- економічних методів оперативного регулювання (валютних, фінансово-кредитних операцій та ін.);
- рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються згідно їх установчих документів;
- договорів, які укладаються суб’єктами зовнішньоекономічних зв’язків і не суперечать законам України.
Головними цілями державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні загалом та для кожного підприємства варто вважати:
- забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни;
- створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці;
- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
- наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Цілком природно, що зовнішньоекономічна діяльність, як і будь – яка інша діяльність, базується на певних загальних принципах її проведення та організації. До основних принципів зовнішньоекономічної діяльності варто віднести наступні [1]:
- принцип суверенітету народу України у провадженні зовнішньоекономічної діяльності та зв’язків;
- принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва;
- принцип юридичної рівності і недискримінації;
- принцип недопустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених Законом;
- принцип верховенства закону;
- принцип захисту інтересів зовнішньоекономічної діяльності;
- принцип еквівалентності обміну та неприпустимості демпінгу у разі ввезення чи вивезення товарів.
Лише за умови дотримання всіх вище перелічених принципів можна вести мову про рівноправну, вільну и адекватну зовнішньоекономічну діяльність у всьому розмаїтті системи її прояву.
Підбиваючи підсумок, варто визначити, що зовніш¬ньоекономічна діяльність в системі зовнішніх зв’язків України здійснюються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою створення та досягнення сприятливих умов для економічного розвитку країни та захисту її інтересів, збалансованого розвитку економіки держави, рівноваги внутрішнього ринку, стимулювання прогресивних структурних змін у структурі зовнішньоекономічної діяльності та створення найсприятливіших умов для інтегрування власної економіки в систему світової кооперації та світового поділу праці.
Також, можна зазначити, що вид зовнішньоекономічної діяльності кожне підприємство визначає зважаючи на власну спеціалізацію та напрямки діяльності, географію та рівень зовнішньоекономічних зв’язків, товарну номенклатуру, міждержавні відносини та інші визначальні стратегічні показники.

Список використаних джерел:

1. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=959-12
2. Балабанов И.Т. Внешнеэкнономические связи. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 512с.
3. Гребельник О.П., Романовський О.О. Основи зовнішнньоекномічної діяльності. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 195с.
4. Саллі В.І., Трифонова О.В., Швець В.Я. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навчальний посібник. – К.: ВД "Професіонал", 2005. - 152 с.