Дана стаття присвячена дослідженню питань формування зовнішнього боргу. Визначено поняття «зовнішній борг». Проаналізовано та досліджено тенденцію валового зовнішнього боргу України. Зроблено прогнозні дані та запропоновані основні шляхи оптимізації процесу формування зовнішнього боргу України.

Зовнішній борг країни відіграє провідну роль у розвитку економіки вцілому. Світовий досвід свідчить, про те, що вміле викори¬стання зовнішніх запозичень є запорукою успішного функціонування фінансових механізмів країни безпосередньо та національних господарств у сучасному конкурентному світі. На сучасному етапі зовнішній борг розглядають не тільки як засіб одержання додаткових коштів зо¬внішнього фінансування, але і як фактор росту національних економік, як засіб забезпечення конкурентоздатності на світовому ринку. Нарощування зовнішнього боргу має об’єктивний характер в умовах низького рівня національних заощаджень, дефіцитності державного бюджету та низької конкурентоспроможності вітчизняних виробників.
Дослідженням даного питання займалися провідні вітчизняні та зарубіжні вчені, серед яких можна виділити ряд наступних: О. Іваницька, В. Базилевич, Л. Баластрик. Ш. Бланкарт, М. Карлін, А. Мороз, М. Пуховкіна, М. Савлук, О.Кириченко, В.Кудрицький та інші.
Мета даної роботи – визначити тенденції та роль зовнішньої заборгованості в економіці України.
Досягнення зазначеної мети потребує вирішення комплексу таких завдань:
 дослідити поняття “зовнішній борг;
 проаналізувати сучасний стан зовнішньої заборгованості;
 розробити певні прогнози та пропозиції щодо оптимізації процесу покращення зовнішньої боргової моделі України.
Предмет дослідження – міжнародні економічні відносини, які виникають з приводу залучення коштів із-за кордону безпосередньо у національну економіку.
Об’єкт дослідження – зовнішній борг України, його структура та особливості його формування.
Трактування зовнішнього боргу країни, визначене в «Сірій книзі», запропонованій укладачами видання МВФ «Статистика зовнішнього боргу. Керівництво для укладачів і користувачів» (2003 р.), звучить наступним чином: «зовнішній борг - представляє собою непогашену суму поточних безумовних зобов’язань резидентів перед нерезидентами, яка вимагає виплати процентів і/чи основного боргу в майбутньому» [2, c.7].
Дане визначення є досить цікавим, але найбільш вдалим, точним та обширним є визначення яке дається Національним банком України (НБУ) і полягає у наступному: зовнішній борг – це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими, але в жодному разі не умовними, зобов’язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків у будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами [1].
Валовий зовнішній борг країни включає всі види заборгованості резидентів України перед нерезидентами, які класифікуються:
 за чотирма основними секторами економіки:
 сектор державного управління;
 органи грошово-кредитного регулювання;
 банки;
 інші сектори.
 у розрізі початкових термінів погашення:
 короткострокові;
 довгострокові.
 у розрізі фінансових інструментів:
 боргові цінні папери;
 торгові кредити;
 кредити;
 валюта і депозити;
 інші боргові зобов’язання та зобов’язання за кредитами підприємств прямого інвестування (міжфірмовий борг) [1].
Пріоритетність залучення зовнішніх запозичень для економіки України обумовлюються:
• зовнішні запозичення дають можливість реалізуватися довготривалим інтересам реципієнта;
• зовнішній борг тим чи іншим чином впливає на вибір іноземних інвесторів щодо вкладання коштів у підприємства безпосередньо;
• міжнародний кредит надає необхідну суму грошей, яку можна використати одразу і отримати від цього необхідний ефект;
• збільшення зовнішнього боргу сприяє тісній співпраці з основними міжнародними фінансово-кредитними організаціями тощо.
Україна відчуває нестачу власних ресурсів, що необхідні перш за все для внутрішнього інвестування, покриття дефіциту державного бюджету, соціально-економічних реформ, виконання боргових зобов’язань тощо. Виходячи з цього виникає так звана залежність від іноземних коштів, за допомогою яких можна реалізувати певну стратегію.
Розв’язанню проблеми зовнішньої заборгованості буде сприяти створення необхідних правових та економічних умов для акумулювання внутрішніх заощаджень країни, відновлення довіри кредиторів, активізації іноземного інвестування. При значному борговому тягарі для України доцільно фінансування дефіциту балансу за поточними операціями шляхом конверсії зовнішньої заборгованості в іноземній валюті у внутрішні зобов’язання.
Якщо проаналізувати структуру зовнішнього боргу України у динаміці, то у порівнянні з 2006 роком на теперішній час відбулося зростання обсягів залучених кредитних коштів із-за кордону практично у всіх секторах [3].
Сектор державного управління. Ми бачимо певну флуктуацію у надходженнях іноземних позик по рокам. У 2007 році порівняно з 2006 роком, обсяг надходжень збільшився на 8,78%, що дорівнює 1034 млн.дол.США. У порівнянні 2008 рік з 2007 роком, то спостерігається практична незмінність розміру боргу – обсяг збільшився на 0,006%, що дорівнює 75,5 млн.дол.США. І вже порівнюючи 2009 рік з 2008 роком, то тут вже можна побачити різке збільшення розміру боргу –збільшився на 49%, що дорівнює 8705,4 млн.дол.США.
Органи грошово-кредитного регулювання. Щодо даного сектору, то тут спостерігається досить значна флуктуація у вигляді розміру зовнішньої заборгованості. Отже, у 2007 році порівняно з 2006 роком обсяг надходжень зменшився практично у двічі, що дорівнює 418 млн.дол.США. У 2008 році порівняно з 2007 роком вже відбувається досить значне збільшення зовнішніх запозичень, розмір зовнішнього боргу збільшився у 9,2 рази, що дорівнює 4263 млн.дол.США. У 2009 році порівняно з 2008 роком – знову бачимо збільшення, але вже не в таких обсягах – розмір зовнішньої заборгованості збільшився лише на 31,4% – тобто у грошовому еквіваленті дорівнює збільшення на 1950 млн.дол.США.
Банки. У даному секторі розподіл зовнішніх позик відбувається як на короткостроковій так і на довгостроковій основі. Щодо змін у загальному розміру зовнішнього боргу закріпленого за банками, то він виглядає наступним чином: у 2007 році порівняно з 2006 роком, розмір зовнішньої заборгованості виріс у 2,2 рази, що дорівнює 16860 млн.дол.США. У порівнянні 2008 року з 2007, то спостерігається збільшення на 27,5 %, що дорівнює 8522 млн.дол.США. І вже порівнюючи 2009 рік з 2008 роком, то тут вже можна побачити зменшення розміру боргу на 22%, що дорівнює 8683 млн.дол.США.
Інші сектори. У даному випадку розподіл відбувається також на короткостроковій та довгостроковій перспективі. Валовий зовнішній борг у 2007 порівняно з 2006 роком зріс на 25%, тобто на 6905 млн.дол.США, у 2008 порівняно з 2007 роком розмір зовнішніх запозичень зріс практично на той самий відсоток, точніше на 22 %, що дорівнює 7674 млн.дол.США і у 2009 році порівняно з 2008 роком обсяг боргових зобов’язань зріс лише на 6,8 %, тобто на 2836 млн.дол.США.
Оскільки більшість зовнішніх кредитів в Україну надходять в іноземній валюті, то на фоні стрімкої девальвації національної валюти зберегти свою платоспроможність можуть лише суб’єкти зі стабільним притоком іноземної валюти, що видається малоймовірним.
Можна визначити наступні фактори, які зумовлюють виникнення проблеми зовнішньої заборгованості в Україні:
- незбалансованість державних фінансів та дефіцит поточного рахунку платіжного балансу;
- нестабільність грошової одиниці, відсутність ефективної державної політики енергозбереження та надмірна енергетична залежність;
- суттєва потреба в інвестиціях в умовах зниження інвестиційної активності;
- неможливість залучення коштів населення у банківський сегмент, значний відтік капіталу за межі України та пов’язана з ними нестача фінансових ресурсів для реалізації соціально-економічних реформ.
Таким чином, проаналізувавши кожен із секторів зовнішньої заборгованості можна досліджувати стан зовнішнього боргу загалом. Виходячи з цього виникає питання: «Для чого потрібні гроші», іншими словами: «Куда вкладалися гроші»? Досліджуючи зміни у розмірі зовнішніх боргових зобов’язань варто виділити основні сфери вкладення даних коштів:
• покриття дефіциту платіжного балансу;
• задоволення внутрішнього попиту на кредитні ресурси;
• покриття дефіциту бюджету;
• покриття внутрішніх та зовнішніх боргових зобов’язань;
• підняття економіки країни безпосередньо через окремі галузі (розвиток агропромислового комплексу, промисловості, безпосередньо сільського господарства тощо);
• реалізація певних програм та проектів (для прикладу: антикризова програма уряду);
• розвиток інфраструктури;
• забезпечення стабілізації національної валюти;
• підтримання ліквідності приватного сектора;
• кредитне фінансування для проектів модернізації і розширення;
• фінансування імпорту і експорту;
• тощо.
Основними кредиторами в Україні виступають наступні суб’єкти господарювання: міжнародні організації: МВФ, МБРР, ЄБРР, ЄІБ; уряди таких країн як: Італія, Німеччина, Росія, США, Франція, Японія; іноземні комерційні банки: Chase Manhattan Bank Luxembourg S.A., Bankers Trust Luxembourg S.A., Citibank, N.A. London, Deutsche Bank AG London, UniCredit Bank Austria AG, Morgan Stanley Bank International Limited, E.M.Sovereign Investments B.V.
Відомі вчені та аналітики вагаються у тих чи інших висновках та розроблених ними прогнозів, адже світ змінюється не по дням, а по годинам.
Отже, для прогнозу використовується валовий зовнішній борг України у період з 2006 року по 2009 рік – який буде слугувати фундаментом для прогнозу.

Рис.2 Прогноз, за інших рівних умов (згідно з статистичними даними) [3]
Даний прогноз базується на тому, що не будуть відбуватися жодні процеси, тобто іншими словами – «що буде, якщо не буде ніяких змін?».
Аналізуючи даний прогноз, то наочно можна побачити тенденцію у сторону збільшення. У 2010 році порівняно з 2009 роком розмір зовнішніх боргових зобов’язань зросте на 16487 млн. дол. США, що дорівнює 15,9%; у 2011 році порівняно з 2010 роком – збільшаться на 16491 млн. дол. США, що дорівнює 13,7%; у 2012 році порівняно з 2011 роком – збільшаться на 16495 млн. дол. США, що дорівнює 12% і у 2013 році порівняно з 2012 роком – збільшаться на 16499,5 млн. дол. США, що дорівнює 10,7%
Щодо трендової лінії, то на рис.2 видно, що відхилення у вигляді лінії «Валовий зовнішній борг» є мінімальними, тобто не значними. Твердо можна сказати, що процес залучення іноземного капіталу підіймається незначними темпами. Також трендова ліня показує середній темп приросту, тобто в Україні середній темп приросту іноземних боргових зобов’язань дорівнює 12,5%.
Усунення причин невмілого формування та управління зовнішнім боргом потребує: удосконалення перш за все законодавчої та нормативно-правової бази; реформування існуючої фінансової політики; необхідність пошуку більш дешевих кредитних ліній; надання переваг у використанні своп операцій; доцільно створення довгострокової стратегії, яка б мала на меті залучення ще більшої маси позичкових коштів; потрібне використання внутрішніх можливостей країни в процесі управління зовнішніми зобов'язанням; кошти, залучені із зовнішніх фінансових джерел, слід розглядати не стільки з погляду їх обсягу, скільки з позиції їх ефективного використання; посилення співпраці з найбільшими та найвпливовішими міжнародними фінансово-кредитними організаціями тощо.
Підсумовуючи все вищевикладене, зазначимо, що внаслідок високого рівня зовнішньої заборгованості в іноземній валюті, Україна може бути вразливою до потрясінь, пов’язаних зі складністю пролонгації, різким коливанням процентних ставок та обмінних курсів. Країні прийдеться погашати заборгованість за допомогою експорту, або за рахунок скорочення внутрішнього попиту. Для підвищення ефективності управління державним боргом необхідне складання більш рівномірного графіку погашення державних облігацій шляхом їх викупу та здійснення повторних емісій для зниження витрат по обслуговуванню боргу, припинення приватних розміщень боргових інструментів на зовнішньому ринку з метою мінімізації ризику репутації держави, підсилення координації дій між Міністерством фінансів та НБУ, визначення чітких повноважень Департаменту державного боргу Мінфіну.
Національний банк України повинен проводити більш зважену політику щодо використання валютних резервів та проведення валютних інтервенцій на внутрішньому ринку, оскільки саме резерви можуть бути використані в якості кредиту уряду для сплати по зовнішньому боргу. Вирішення боргової проблеми має важливе значення для України в плані підтримки макроекономічної стабільності та забезпечення економічного росту в країні, а також в плані визначення її місця в світовій економіці.
Список використаних джерел:
1. Методичний коментар до статистики зовнішнього боргу України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/balance/debt/method.pdf
2. Статистика внешнего долга. Руководство для составителей и пользователей - [Washington, D.C.]: Международный Валютный Фонд, 2003. – 332 с. – С. 7. – Режим доступа: http://imf.org/external/russian/pubs/ft/eds/guide/guider.pdf
3. Статистичні дані про валовий зовнішній борг України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Balance/Debt/ExtDebt_report_2009.pdf
4. Шелудько Н.М. Реструктуризація зовнішньої заборгованості банків України в умовах економічної кризи/ Шелудько Н.М.// Ануфрієва К.В.; Фінанси України. – «10. – 2009. – 55-77 с.