Зовнішня торгівля є пріоритетним напрямком зовнішньоекономічної стратегії України, оскільки сьогодні вона забезпечує значні надходження до державного бюджету країни. Основними експортно-орієнтованими галузями національної економіки є металургійна, хімічна промисловість, сільське господарство.
В працях вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як І.Бураковський, Б.Данилишин, І.Дахно, М.Жук, А.Кирєєв, І.Школа, В.Чужиков, А.Данильцева, І.Дюмулен, А.Портанський, Д.Жуано всесторонньо досліджена роль та значення зовнішньої торгівлі в розвитку національної економіки. Левову частину ВВП в Україні становить експорт, на який припадає близько 56%. Але, на нашу думку, на сьогоднішній день недостатньо приділена увага аспектам розвитку зовнішньої торгівлі України під час останньої світової економічної кризи та оцінці перспектив її розвитку в післякризовий період.
Для розвитку зовнішньої торгівлі Україна має значний експортний потенціал, під яким розуміється здатність національної економіки виробляти конкурентоспроможні товари та реалізовувати їх на міжнародних ринках за умов постійного зростання ефективності використання природних ресурсів, розвитку науково-технічного потенціалу, валютної і фінансово-кредитної систем. Україна володіє унікальними природними ресурсами, має вигідне географічне розташування, кваліфіковану і порівняно дешеву робочу силу, співпрацює з високорозвиненими країнами Європи, і розвиває такі галузі промисловості, як металургійна, хімічна, сільське господарство, високі технології тощо. Тому, вважаємо, що дана тема є актуальною сьогодні.
Саме в кризовий період Україні довелося долати несприятливі тенденції попередніх років та боротися зі спадом обсягів зовнішньої торгівлі. Про це свідчить наступна статистика: у 2008 році від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу України склало 18 млрд. дол. США. Так, за даними Держмитслужби, в 2009 році зовнішньоторговельний оборот товарами у порівнянні з 2008 роком скоротився на 34,5% і становив 5,5 млрд. дол. США, в тому числі експорт скоротився на 33,4% і становив 2,4 млрд. дол. США, а імпорт – на 33,7 % і склав 3,1 млрд. дол. США. Що стосується імпорту, то зменшення його обсягів відбулося за всіма товарними групами. Під час кризи найбільше постраждали сільське господарство (експорт скоротився на 20%, а імпорт – на 30%), хімічна промисловість (експорт зменшився на 21%, імпорт - на 35%), недорогоцінні метали та вироби з них (експорт скоротився на 40%, імпорт – на 35%), вироби з каменю, гіпсу, кераміки та скла ( експорт та імпорт скоротились на 10%) [5].
Для виходу з кризової ситуації, що склалася у зовнішній торгівлі України на сьогоднішній день, існує ряд перепон, а саме:
- неконкурентоздатна на світовому ринку вітчизняна продукція;
- вивіз національного капіталу за межі України;
- недостатнє сприяння держави вітчизняним експортерам;
- відсутність податкового стимулювання розвитку зовнішньої торгівлі.
Наявність зазначених негативних факторів формує перед Україною потребу у зміні державної політики у сфері зовнішньоторговельної діяльності. Серед перспективних напрямків розвитку зовнішньої торгівлі, що мають найбільше значення, науковці та практики виділяють наступні:
- мінімізація від’ємного сальдо в зовнішній торгівлі товарами за рахунок збільшення обсягів експорту, зокрема заохочення експорту високотехнологічної продукції;
- диверсифікація ринків збуту (перспективною вбачається торговельно-економічна співпраця з Китаєм і країнами АСЕАН у рамках найбільшої у світі за чисельністю населення зони вільної торгівлі «Китай – АСЕАН», купівельна спроможність громадян якої постійно зростає);
- збільшення частки інвестиційного імпорту.
Досягнення цих завдань є важливою складовою для подолання депресивних тенденцій національної економіки України та здобуття свого місця на світовій економічній арені [3, с.214].
На нашу думку, для досягнення вищезазначених пріоритетів розвитку зовнішньої торгівлі України, необхідно:
- зусилля держави спрямувати на удосконалення нормативної бази, організаційного, технічного та іншого забезпечення експортної діяльності українських продуцентів;
- підтримувати тісне співробітництво з індустріально розвиненими державами, організувати в країні ефективну систему сертифікації експортної продукції, згідно з міжнародними вимогами;
- забезпечити стабільне просування на світові ринки конкурентоспроможних товарів і послуг;
- залучати іноземні інвестиції, які можуть стати додатковим чинником економічного зростання України та підтримки експортного сектору.
Таким чином, перспективи розвитку зовнішньої торгівлі в Україні є. Пріоритетами в посткризовий період має бути, насамперед, активний розвиток експорту, зокрема збільшення експортних послуг та розвиток транскордонного співробітництва. Реалізація вищезазначених завдань дозволить Україні посісти гідне місце на світових ринках та забезпечити реалізацію своїх інтеграційних намірів до світової економіки.

Список використаних джерел:

1. Пєшков О. Податкові чинники зростання експорту / О.Пєшков // Вісник податкової служби. - 2002, № 42. – С.20-23.
2. Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу // Голос України. – 2010. – №102. – 5 червня.
3. Україна в 2010 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку. Національний інститут стратегічних досліджень.-Київ – 2010, 220с.
4. Мінекономіки: Розвиток зовнішньої торгівлі України за підсумками січня-лютого 2009 року свідчить про покращення торговельно-економічного сальдо /[Електронний ресурс]/ Режим доступу: http: // news.yurist-online.com/news/kmu/1131/.
5. Державний комітет статистики України/ [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http: // www.ukrstat.gov.ua.