У статті проаналізовано стан міжнародного лізингу, проведено оцінку його розвитку в умовах ставлення ринкової економіки України. Обґрунтовано доцільність, окреслено перспективи його розвитку в умовах інвестиційної кризи та посткризового періоду.

В умовах ринкової економіки, розвитку традиційних форм позики і оренди, лізинг став однією з найбільш перспективних форм вирішення протиріч відношення власності та інвестиційного нагромадження.
Проблемами лізингу сьогодні займаються такі вітчизняні вчені, як Н.Внукова, А.Загородній, О.Луб'яницький, А. Барабаш, С. Кисіль, І. Яковенко та інші. У їхніх працях досліджуються питання становлення та розвитку лізингових відносин в Україні, проте питання аналізу лізингу, як специфічної форми товарно-інвестиційних відносин вивчене сьогодні недостатньо, і саме цій проблемі присвячена дана стаття.
Велику перспективу для розгортання інвестиційної діяльності в Україні має стимулювання лізингових операцій як гарантованого виду товарного інвестування. В цьому контексті опрацьовуються питання створення мережі лізингових компаній та спеціалізованих лізингових фондів виробничих потужностей. Свою діяльність ці структури повинні здійснювати у взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, галузевими міністерствами та безпосередньо з підприємствами [1].
Економіка України зазнає гострого дефіциту коштів, в першу чергу - інвестиційних. Успішне проведення реформ і подолання соціально-економічної кризи вимагає значних фінансових і матеріальних ресурсів. Існують різноманітні варіанти залучення коштів в національну економіку.
На Заході лізинг вже давно використовується, як фінансовий інструмент, що сприяє мобілізації коштів для інвестицій, та забезпечує гарантоване використання інвестиційних ресурсів для реконструкції і розвитку виробництва. Ці питання є актуальними для України, що визначає важливість лізингових операцій.
Також важливий розвиток міжнародного лізингу, оскільки згідно з правилами МВФ, зобов'язання, що випливають з лізингової угоди, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави.
До галузей пріоритетногов використання лізингу в Україні відносяться:
- високотехнологічні наукоємні галузі: літако - і машинобудування;
- агропромисловий комплекс;
- транспортна галузь.
Лізинг можна розглядати як форму довгострокового кредитування покупки, що являє собою довгострокову оренду. Оскільки лізингова служба повністю оплачує основні засоби за дорученням підприємства-лізингоотримувача за рахунок власних коштів, то до неї переходить право власності на об'єкти лізингу [4].
В останні роки в Україні став поширюватися міжнародний лізинг – вид лізингу, що здійснюється економічними суб’єктами, які знаходяться під юрисдикцією різних держав. Міжнародною лізингова операція вважається також в тому випадку, якщо майно або платежі перетинають державні кордони, угода, по якій лізингодавець купує обладнання у національного підприємства, а після цього передає його іноземному підприємцю за кордон, називається експортним лізингом. Якщо обладнання купується у іноземної фірми і передається для використання вітчизняному підприємцю, угода називається імпортним лізингом.
Міжнародний лізинг може застосовуватися і тими підприємствами, що не одержують доходів в вільно конвертованій валюті. В таких випадках укладається угода, що передбачає оплату зобов’язань продавця постачанням продукції, виробленої на обладнанні, що орендувалося. Це свого виду «бартер», що заохочується діючими в багатьох країнах нормами фінансового права, тому що сприяє просуванню обладнання, транспортних засобів і т. ін. на зовнішній ринок.
Україна повинна скористатися лізингом для вирішення своїх інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення загального обсягу, що відбувається швидше, ніж спад виробництва, а державні кошти все більше лімітованими.
Інвестиційні можливості більшості суб’єктів господарювання активно зменшуються. Останній етап сучасного відновлення українських підприємств завершився більше 15 років назад. В нинішній час знос їхніх основних засобів досяг катастрофічної відмітки 50-70%, при тому, що основні фонди не збільшуються, а скорочуються. Відсутність оборотних коштів і дуже малі розміри прибутку обмежують можливості процесу не тільки розширеного, а й простого відтворення [2].
Статистика свідчить також про те, що за період 2008-2010 роки інвестиції у основний капітал підприємств скоротилась на 150 млн. грн. (65%) [2].
Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.
Оскільки, лізинг пов’язаний з вкладанням ресурсів на тривалий термін, необхідно враховувати економічну ситуацію, що склалася в країні. Україна потроху починає виходити на попередні рівні свого розвитку, і за деякими параметрами показує позитивну динаміку. Банки вже починають відновлювати кредитування, підприємства стараються виходити на рівень потужностей, що були у 2007-2008 роках. Прогнозований обсяг ВВП за 2010 рік перевищить обсяг за 2009 рік на 14,4%, а за 2008 на 10,2% [2].
Табл. 1.
Динаміка обсягів лізингових операцій в Україні (млрд. грн.)[3]
Рік 2007 2008 2009 Ікв 2010 ІІ кв. 2010 ІІІ кв. 2010 ІV кв. 2010 2010
Вартість договорів
лізингу 16,88 9,98 2,47 0,708 0,728 1,33 2,2 4,97
Як бачимо з таблиці 1, у порівнянні з 2009 роком вартість договорів лізингу зросла з 2,47 до 3,69 млрд. грн., що у відсотковому еквіваленті означає зростання на 50%. Відставання від рівня 2007 року ще досить значне, проте прогрес у 50% за рік є значним, і якщо ситуація на ринку буде продовжувати розвиватись у тому ж напрямку, то вже у 2013-2014 роках ринок вийде на пікову позначку 2007 року.
На нашу думку активні дії уряду, враховуючи потенційну ємкість і потенціал розвитку лізингового ринку України могли б забезпечити більш активний ріст ринку, проте програми прийняті урядом у 2007-2008 роках які виявились неефективними, а крім того, вплив світової фінансової кризи спричинили різке зниження кількості і вартості нових договорів [3].
Перспективи розвитку лізингу в нашій країні залежать від створення спеціальних лізингових фірм по аналогії існуючих у розвинутих західних країнах. Сьогодні банкам вже не під силу надавати весь комплекс лізингових послуг (вивчення ринку тих чи інших засобів, що здаються в лізинг, здійснення технічного обслуговування і консультацій, безпосереднього контакту з виробником обладнання і т.п.). Спеціалізовані лізингові фірми можуть формуватися і як дочірні товариства великих банків, і як незалежні акціонерні товариства.
Поряд з орендою техніки і обладнання, лізингові фірми могли б узяти на себе вивчення ринку збуту випущеного на підприємствах обладнання і надавати лізингові кредити його покупцям. Для багатьох підприємств при проведенні структурної перебудови і переходу до ринкових відносин проблема збуту може стати особливо актуальною. Надання лізингових послуг стане реальним засобом її розв’язання. У такому випадку поряд з фінансовим лізингом може застосовуватися лізинг - повне обслуговування, згідно з яким здійснюється постачання і надання додаткових послуг до чисто фінансового аспекту традиційного лізингу. Характер додаткових послуг залежить від особливостей наданого в лізинг обладнання.
Спеціалізовані лізингові фірми могли б приступити до проведення оперативного лізингу (прокату). Мова може йти про здачу в оренду спеціалізованого обладнання на проміжкові терміни, які значно менші за термін його економічного життя.
Таким чином лізингові операції у світі розглядаються сьогодні, як одні з основних і найбільш ефективних джерел інвестування підприємств, що особливо важливо для України. В теперішніх умовах зношеності основних фондів, нестачі державної підтримки та недоступності для більшості підприємств банківських кредитів, це стає виходом в ситуації що склалась.
Досвід іноземних держав показує ефективність лізингу, і якщо Україна скористається ним, то неодмінно найближчим часом зможе отримати добру перспективу у своєму соціально-економічному розвитку.

Література:
1. Биковченко Л. М. Економічна сутність лізингу / Л.М. Биковченко // «Фінанси України». – 2001. - № 11. - С. 75-78.
2. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/
3. Звіти – Leasing.org.ua [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://leasing.org.ua/ua/bulletin/
4. Яковенко І. Основні напрями розвитку лізингу в Україні / І.Яковенко // Вісник НБУ. - 2003. - № 2. - С. 30.