Інтеграція України в світове господарство - один з пріоритетів її державної політики з моменту проголошення незалежності.
Як показує світовий досвід, інтеграція в сучасну світову економіку - це тривалий процес, який вимагає вироблення довгострокової економічної політики, що враховує історичні і господарські особливості кожної конкретної країни, тенденції НТП і світогосподарських зв'язків. Її реалізація полягає в структурній перебудові економіки, підвищенні конкурентоспроможності її галузей, корінній перебудові форм і методів господарських зв'язків, в поступальному русі вперед в напрямі більшої відвертості економіки [2, с.44].
Можна виділити три визначальних передумови, реалізація яких створить сприятливі можливості для включення економіки України в глобальні процеси і структури. Мова йде про системну ринкову трансформацію, реструктуризацію і відвертість економіки. Досвід свідчить, що ринкова трансформація розвивається у трьох основних напрямах: лібералізація економіки, приватизація власності, інституціоналізація (створення ринкової інфраструктури).
В Україні прийнято ряд законів, що створюють номінальні можливості для включення її економіки в світове господарство, в міжнародний розподіл праці. Це, зокрема, закони «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про спеціальні (вільні) економічні зони» та ін.. Тільки на початок 1997 р. було створено 3328 спільних підприємства, на основі чого залучено біля 500 млн. дол. США прямих зарубіжних інвестицій. Цей процес розвивається і далі. Є всі основи стверджувати, що в Україні формуються економічні, матеріальні, інституційні та інші передумови для поступового включення її економіки в світогосподарські процеси і структури [1, с.9].
Безпосередня й активна участь України в сучасних інтеграційних процесах об’єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства.
Для ефективної та організаційно оформленої інтеграції України в сучасні світогосподарські зв’язки необхідні певні політико-правові, економічні,
соціально-культурні та інфраструктурні передумови .
Інтеграція України в світове господарство можлива різними, але водночас взаємопов’язаними шляхами:
- через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику;
- через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах. [3, с.69].
На процеси включення України до сучасної системи світогосподарських зв’язків впливають конкретні внутрішньо- і зовнішньоекономічні фактори.
Серед внутрішньоекономічних факторів принциповим є перехід України до ринкової економіки, для чого потрібні розробка і реалізація відповідної довгострокової програми.
Дія зовнішньоекономічних факторів інтеграції обумовлена, з одного боку, станом розвитку форм зовнішньоекономічної діяльності, а з другого - середовищними умовами розвитку.
Окремої уваги заслуговують також ті фактори, що впливають на умови міжнародної міграції робочої сили, становлення повноцінних валютних відносин. [2, с.47].
Доцільно, щоб Україна дедалі повніше входила до міждержавних координуючих структур Економічного союзу при збереженні статусу асоційованого члена.
Специфічне місце серед інтеграційних угруповань може зайняти Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), декларацію про створення якого 1992 р. підписали керівники Албанії, Азербайджану, Болгарії, Вірменії, Грузії, Росії, Румунії, Туреччини та України.
Україна стала членом МВФ, Світового банку, ЄБРР, а також має статус спостерігача в ГАТТ. Вона вирішує практичне питання співпраці в структурі ГАТТ/СОТ, інтенсифікує свою політику щодо інших впливових міжнародних організацій, насамперед Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР)
На 01.01.97 Україна торгувала вже з 183 країнами світу. Найбільший обсяг експорту припадав на Росію - 38,7% від загального обсягу експорту. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі у 1996 р. становив 32365,2 млн. дол., в т.ч. експорт - 14061,7 млн. дол., імпорт - 18203, 5 млн. дол. Дефіцит торговельного балансу дорівнював 4141,8 млн. дол.
Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами становив 5534,18 млн. дол., в т.ч. експорт - 4745,6 млн. дол., імпорт - 787,54 млн. дол.
В структурі зовнішньої торгівлі виділяються: продукція тваринництва, яка становить 4,2% експорту; продукти рослинного походження - 6,2%; продукція харчової промисловості - 9,1%; хімічної промисловості - 11,7%; металургічного комплексу - 32,3%; вироби транспорту - 4,5%.[2, с.45].
Структура зовнішньої торгівлі конкретно відбиває сировинний, факторний потенціал України.
На основі викладеного можна зробити висновок, що Україна як країна, що виникла в результаті процесів регіоналізації, процесу розвитку світової економіки, є досить інтегрованою у світове господарство і процес інтеграції визначається процесами формування нової структури системи "світова економіка". Уже сьогодні Україна спроможна будувати свої зовнішньоеко¬номічні відносини на взаємовигідних умовах.
Отже, розвиток зовнішньоекономічних відносин є не самоціл¬лю, а одним з перевірених досвідом багатьох розвинутих країн спо¬собів подолання кризового стану економіки, виведення виробни¬чого потенціалу на сучасний технічний і технологічний рівні, під¬вищення добробуту народу України.
Список літератури
1. Указ Президента України “Про затвердження стратегії інтеграції України до ЄС” // Урядовий кур’єр. – 18 червня 1998.-с. 9-11.
2. Бачурин А. Интеграция экономик и создание общего рынка – веление времени // Экономист. – 1996. - № 7. – с. 43-51.
3. Дергачев В. Особенности мирохозяйственной интеграции Украины на основе свободных экономических зон // Экономика Украины. – 1996. - № 7. – с. 67-74.
4. Егоров И., Михайлов В. Иностранные инвестиции в экономику Украины: тенденции и ожидания// Финансовая Украина. - 18 февраля 1997 г.-с. 23-27.