Інструментом реалізації соціально-економічної політики держави виступає бюджет, форма та зміст якого обумовлені рядом чинників. Показники, які відображені в бюджеті, свідчать про економічний розвиток і політичний устрій, соціальну політики країни.
В Україні зроблено вагомі кроки у вирішенні питання організації виконання Державного бюджету. Сформовано систему фінансових органів, що займаються виконанням Державного бюджету України (Державна казначейська служба), створено правову базу, за допомогою якої регламентується процес виконання державного бюджету, приймаються закони та нормативні актів, що регулюють відносини між державою і юридичними та фізичними особами, між ланками бюджетної системи у процесі виконання Державного бюджету України.
Питанню обліку та аналізу доходів та витрат та ефективності використання бюджетних коштів присвячені праці Атамаса П.Й., Голікова В.І., Гуцайлюк Л.П., Джоги Р.Т., Зіміної І.А., Іванечко Ю., Канєвої І.Т., Лушин В. А. Матвєєвої В.О., Сідень О.І., Ткаченко І.Т., Сопка В., Фатєєва М.В., Юрій С.І інших.
Необхідність здійснення державою видатків обумовлюється цілою низкою факторів, основними з яких є:
• утримання державних установ;
• рівень розвитку регіонів держави;
• зв’язки видатків із загального державного бюджету з видатками з місцевих бюджетів;
• форми надання бюджетних коштів;
Дослідження ефективності використання видатків бюджету є важливою темою, оскільки видатки є гарантом економічного розвитку країни та відображають фінансовий стан держави.
Видатки Державного бюджету — кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів передбачених відповідним бюджетом [1, ст.2, п.13].
В використанні бюджетних коштів важливу роль відіграє їх облік. Ефективність використання бюджетних коштів набуває особливого значення при обмеженості державних ресурсів. Державний бюджет за 2006-2010 роки був виконаний з дефіцитом. У 2006 році бюджет був виконаний з дефіцитом у 3,3 млрд. грн., в 2007 році з дефіцитом - 9,8 млрд. грн. і зріс на 6,5 млрд. грн. У 2008 році Державний бюджет України було виконано з дефіцитом у сумі 12,5 млрд. грн., в 2009 році дефіцит становив 19,8 млрд. грн. Дефіцит бюджету в 2010 році склав 64 млрд. грн.. Дана величина у 2010 році була найбільшою за останні 5 років. На 2011 рік дефіцит Державного бюджету заплановано в розмірі 38,6 млрд. грн.. В цих умовах дана тема набуває особливої актуальності. При розгляді даної теми була виділена основна, на нашу думку, проблематика – контроль за ефективним використанням бюджетних коштів при складанні та виконанні бюджету.
За словами російського науковця С. Лушина: „зростання ефективності витрат бюджету аналогічне зростанню ресурсів, але без збільшення податкового тягаря і державної заборгованості, тому це зростання слід розглядати як умову успішного розвитку економіки, культури і країни загалом” [2, ст.351]
Аналізуючи законодавство України у частині складання та виконання бюджету, були розглянуті проблеми, що виникають при використанні бюджетних коштів, питання відповідальності та заходи впливу до суб’єктів господарювання за порушення бюджетного законодавства.
Бюджет є центральна ланка фінансової системи. У 2001 р. в Україні був прийнятий Бюджетний кодекс України - перше кодифіковане джерело підгалузі фінансового права. З 01.01.2011 року втупив в дію новий Бюджетний кодекс.
Для запровадження ефективного державного контролю за витрачанням коштів бюджетними установами, що фінансуються з Державного і місцевих бюджетів із 1997 р. було здійснено перехід на фінансування цих установ на основі кошторису.
Нормативним документом, який регулює порядок складання кошторису є Постанова Кабінету Міністрів України " Про порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" (зі змінами та доповненнями) від 28.02.02 №228. Фінансування установ без затвердженого в установленому порядку кошторису забороняється. Правові основи складання, затвердження та виконання кошторису бюджетних установ визначені Кабінетом Міністрів України.
Під час обліку виконання кошторису застосовується касовий метод, тому бюджетні установи вдаються до поширеної практики витрачання невикористаних коштів наприкінці року через ризик зменшення асигнувань на наступний рік, що не сприяє ефективному використанню державних ресурсів.
Відповідно до Бюджетного кодексу України основна ідея застосування програмно-цільового методу бюджетування полягає у встановленні безпосереднього зв’язку між виділеними бюджетними коштами і результатами їх використання. “При складанні та виконанні бюджетів всі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей ... при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів” [1, ст.7].- це є принцип ефективності та результативності. Але при цьому термін “цілі” зводиться лише до переліку установ, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.
На жаль, формування бюджету починається не з глобальної проблеми, розподіляючись на окремі завдання, а з конкретних завдань, які намагаються вмістити в межі однієї або декількох державних цільових програм. Формування бюджету у розрізі державних цільових програм більше відповідало б сутності програмно-цільового методу. [3, Наукові праці НДФ 1 (42)•2008].
Керівник бюджетної установи відповідає за організацію ефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою та господарською діяльністю, яка передбачає дотримання вимог цілеспрямованого, ефективного і економного управління функціями кожного структурного підрозділу [1, ст.26], проте згаданий пункт не має чітких критеріїв ефективності чи неефективності функціонування.
При складанні та затвердженні кошторисів, на нашу думку, необхідно розраховувати статті витрат виходячи з існуючих потреб у фінансуванні. Розпорядникам бюджетних коштів всіх рівнів необхідно обґрунтовано та прискіпливо підходити до планування бюджетних показників. Хотілось би відмітити, таку негативну тенденцію, що часто у відповідності до планів асигнувань, левова частка видатків припадає на кінець бюджетного року.
Для забезпечення ефективного використання бюджетних коштів необхідний постійний державний фінансовий контроль. Державний фінансовий контроль здійснюється низкою державних органів і все частіше виходить за межі традиційної ролі перевірки дотримання нормативів та фінансової ревізії і комплексного аналізу економічних наслідків використання державних коштів. Його мета полягає у сприянні загальному керівництву видатками, забезпечуючи ефективне використання бюджетних коштів. [4, ст.306]
Бюджетним кодексом визначені повноваження органів, відповідальних за контроль в частині дотримання бюджетного законодавства.
Одним з повноважень Рахункової палати є здійснення контролю за “ефективністю використання та управління коштами Державного бюджету України”[1, ст. 110], органи Державної контрольно-ревізійної служби України мають контролювати “цільове та ефективне використання коштів державного
бюджету та місцевих бюджетів”[1, ст. 113]. На практиці контроль за ефективністю зводиться лише до контролю за відповідністю та дотриманням певних процедур бюджетного процесу.
За вчинення бюджетних правопорушень застосовуються заходи бюджетно-правової відповідальності.
Стаття 116 Бюджетного Кодексу дає визначення порушення бюджетного законодавства. У процесі складання та виконання кошторису самими поширеними порушеннями бюджетного процесу є: включення недостовірних даних до бюджетних запитів, порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання, невідповідність платежів взятим бюджетним зобов’язанням та відповідним бюджетним асигнуванням, нецільове використання коштів. У відповідності до здійсненого порушення бюджетного законодавства передбачені заходи впливу [1, ст 117; ст. 118], які являють собою попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства, зупинення операцій з бюджетними коштами, призупинення бюджетних асигнувань, зменшення бюджетних асигнувань. Рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства приймається Міністерством фінансів України, Державним казначейством, органами Державної контрольно - ревізійною службою. Посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність [1, ст 121].
Для забезпечення контролю за цілющим та ефективним використанням бюджетних коштів 17.03.2011 року набула чинності Постанова КМУ №255 „Про затвердження Порядку зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів”, в якій розроблений механізм зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів у разі вчинення ними порушення бюджетного законодавства. Проте хочеться відмітити, що часто при затвердженні кошторисів бюджетним установам розподіл помісячних асигнувань не відповідає потребам установи. Наприклад відомі випадки, коли видатки на оплату за спожитий газ розбиваються пропорційно на весь рік. А насправді використання газу проходить тільки в опалювальний сезон, що призводить до порушення бюджетного законодавства в частині перевищення фактичних видатків над затвердженими помісячними асигнуваннями.
Для забезпечення ефективності використання бюджетних коштів основними напрямками фінансової політики, вважаємо, мають бути:
- здійснення постійного державного контролю органами, на які покладено такі обов’язки;
- жорстка економія бюджетних витрат шляхом посилання постатейного контролю за витрачанням коштів бюджетів усіх рівнів;
- впровадження укрупнених фінансових норм витрат на фінансування освіти, охорони здоров’я , культури, підготовки кадрів та інших витрат;
- фінансування з бюджету тільки під державні програми та державне замовлення;
- розробка та обґрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів різних рівнів;
- розширення кола учасників ринку державних цінних паперів з метою збільшення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету;
- забезпечення повного та своєчасного погашення зовнішнього і внутрішнього державного боргу та його обслуговування.

Список використаної літератури:
1. Бюджетний кодекс України № 2456 – VI від 08. 07. 2010 //Відомості Верховної Ради (ВВР), 2010, N50-51 від 24.12.2010, ст. 572
2. Государственные и муниципальные финансы : Учебник / Под ред. С. И. Лушина, В. А. Слепова. – М.: Экономистъ, 2007. – 763 с [http://www.e-college.ru/xbooks/xbook107/book/index/index.html?go=part-006*page.htm]
3. Проблеми ефективності використання бюджетних коштів органами виконавчої влади в Україні. Панченко О. В. аспірантка Науково-дослідного фінансового інституту Міністерства фінансів України, директор ТОВ “ІнвестКонсалтинг” Бюджетна політика. Наукові праці НДФІ 1 (42)•2008
4. Казначейська система: Підручник / Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. –
Тернопіль, 2002. - 394