Актуальність теми дослідження. Держава для реалізації своїх функцій і завдань повинна мати державні фінанси. Вони є основним засобом впливу на формування, розподіл і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, а також забезпечення умов розширеного відтворення. Фінансова сфера діяльності держави, особливо в умовах економічної кризи, є однією з найважливіших. Наявність фінансового контролю об’єктивно обумовлена тим, що фінансам як економічній категорії притаманні не тільки розподільча, а й контрольна функції. Тому використання державою для виконання своїх функцій фінансового інструментарію вимагає здійснення відповідних контрольних заходів.
Фінансові ресурси вимагають суворого обліку і контролю. З переходом до ринкових відносин змінюються форми власності, а отже, змінюється і фінансова політика. Тому організація та правове забезпечення фінансового контролю потребують удосконалення.
Метою даної роботи є оцінка сучасного стану державного фінансового контролю та виявлення напрямків його вдосконалення.
Теперішній стан справ у сфері державного фінансового контролю не може задовольняти суспільство, оскільки економіка держави несе значні збитки в результаті недотримання фінансово-бюджетної дисципліни підприємствами, установами й організаціями. Тому виникнення і становлення фінансового контролю зумовлене суспільною необхідністю. Основними причинами такого становища є відсутність дієвих механізмів контролю за бюджетними коштами, недосконалість діючої законодавчої бази з питань державного фінансового контролю.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед наукових досліджень вітчизняних учених, в яких висвітлено проблеми державного фінансового контролю, заслуговують на увагу праці: Алісов Є.О. , І.А. Бєлобжецький , Білухи М. , Ю.М. Бажал , Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т., Кінащук Л. та ін. Однак слід зазначити, що у своїх публікаціях ці науковці здебільшого розглядають окремі практичні аспекти організації і функціонування державного фінансового контролю.
Виклад основного матеріалу. Як в теоретичному, так і в практичному значенні питання формування системи державного фінансового контролю в Україні набуває особливо важливого значення, оскільки вона є однією зі складових устрою влади в державі, необхідним елементом демократичного керування суспільними, і насамперед фінансовими ресурсами.
Фінансовий контроль забезпечує додержання законів і фінансової дисципліни, адже фінансова діяльність у державі регламентується законними і підзаконними актами.
Правовою основою здійснення фінансового контролю є Конституція України, в якій визначені принципи, основні права, обов’язки державних органів і громадських організацій в галузі контролю. Питання фінансового контролю знайшли свій вираз у законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів, інструкціях, наказах міністерств, статутах та інших актах, які регламентують правове положення органів влади, громадських організацій [4, c.57].
На сьогодні контроль, як зазначає М. Білуха, – це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішення, встановлення результатів управлінського впливу на керований об’єкт виявлення відхилень, допущених у ході виконання цих рішень [3, с.6].
Дещо інша точка зору на фінансовий контроль у Кінащука Л., який визначає фінансовий контроль як діяльність фінансових органів і недержавних організаціях щодо забезпечення законності, фінансових дисциплін і доцільності при мобілізації, розподілі та використанні грошових коштів і пов’язаних з цим матеріальних цінностей [2, с.82]. Отже, можна сказати, що фінансовий контроль  це один із видів фінансової діяльності держави з перевірки суб'єктів господарювання всіх форм власності шляхом застосування встановлених чинним законодавством методів контрольної діяльності для виявлення недоліків у фінансовій звітності підприємств, установ, організацій в процесі створення, розподілу, використання грошових фондів.
Офіційна позиція щодо державного фінансового контролю в Україні ще не окреслилась. Так, у Конституції України про всі гілки державної влади сказано багато, але нічого не сказано про важливу функцію, яку виконує Рахункова палата, забезпечуючи владу важелями управління державою, тобто здійснюючи контрольну функцію. [1, Ст 85]
Крім того, у конкретній статті Конституції України доцільно закріпити поняття державного контролю з урахуванням принципу розподілу влади (законодавчої і виконавчої) та особливостей державного устрою країни. У відповідних главах і статтях Конституції потрібно було б визначити, які державні органи влади та посадові особи користуються правом контролю, в яких сферах і яким чином вони його здійснюють. Крім Президента України, це стосується Верховної Ради, її постійних комісій і комітетів, Кабінету Міністрів і Прокуратури України.
Водночас фінансова діяльність держави здійснюється через особливі органи, які реалізують і скеровують її відповідно до наданих повноважень. Це спеціально створена система фінансово-кредитних органів для управління фінансами та здійснення контролю у цій сфері, компетенція якої охоплює всі ланки фінансової системи – бюджет, позабюджетні цільові фонди, децентралізовані фонди підприємств, установ, організацій, страхування та кредитування. До таких органів відносять Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Національний банк України, їх територіальні відділення, управління, Державна митна служба. Спеціальні повноваження у сфері фінансового контролю покладено на органи державної податкової служби та Контрольно-ревізійної служби України.
Нині недостатньо налагоджена співпраця органів державного відомчого та незалежного фінансового контролю, координація їх дій. Разом з тим, діяльність органів державного фінансового контролю ускладнюється і внаслідок недосконалості та суперечливості чинного законодавства і нормативно-правових актів, які дають змогу по-різному трактувати та розцінювати фінансові операції, показники господарської та бюджетної діяльності, а також надто низького рівня належного попереднього та поточного контролю як з боку органів управління, так і розпорядників бюджетних коштів усіх рівнів.
Із вищезазначеного можна зробити висновок, що в країні склалася, з одного боку, надмірно розгалужена, а з іншого – недостатньо мобільна та дієздатна система органів державного фінансового контролю. Серед усіх проблем, пов’язаних із здійсненням державного фінансового контролю, центральне місце посідає проблема ефективності, а саме ефективності використання бюджетних коштів і державної власності та ефективності самого державного фінансового контролю.
Основними завданнями державного фінансового контролю являються:
 контролю за законністю, доцільністю, повнотою, своєчасністю та цільовим призначенням і використанням державних фінансових ресурсів (у тому числі бюджетних дотацій, субвенцій, кредитів, тощо);
 контролю за забезпеченням фінансової безпеки держави (у бюджетному процесі);
 контролю за забезпеченням конкурентних умов у всіх сегментах внутрішнього ринку (конкурентного середовища);
 контролю за забезпеченням оптимізації цін у монопольних галузях економіки;
 контролю за законністю і правильністю надання та використання податкових, митних та інших фінансових пільг і переваг, які надаються суб'єктам господарювання;
 контролю за обігом державних коштів в кредитній системі;
 контролю за організацією грошового обігу в цілому;
 контролю за повнотою та своєчасністю виконання банківською системою відповідних операцій з перерахування бюджетних коштів;
 контролю за правильним та економічно обґрунтованим розподілом всіх видів платежів затвердженого бюджету, правильністю і обґрунтованістю розрахунків кошторису призначень;
 контролю за станом, обслуговуванням та погашенням державного зовнішнього і внутрішнього боргу;
 фінансової експертизи проектів міжнародних договорів України, нормативно-правових актів та інших документів, які стосуються державних коштів;
 оцінки фінансового стану та ефективності систем управління і контролю в бюджетних установах, державних і казенних підприємствах, а також підприємств, де є частка державного майна;
 контролю за діяльністю органів державної виконавчої влади
Так система державного фінансового контролю має бути цілісною виключно тому, що її «фундаментом» повинні бути єдині принципи, норми та нормативи побудови та функціонування і розв’язання завдань, що стоять перед нею з чітким визначенням контролюючих органів та їх прав, обов’язків і повноважень. Проте основним принципом діяльності кожного контролюючого органу в системі повинен бути принцип незалежності та об’єктивності [ 2, ст.46].
Варто зазначити, що на даний час державний фінансовий контроль в Україні знаходиться в далеко не ідеальному стані, враховуючи чимало вище перечислених вад. Разом з тим, варто прийняти до уваги той факт, що кількість фінансових порушень не зменшується також через відсутність жорсткої адміністративної відповідальності за бюджетні правопорушення та не відшкодування спричинених збитків, неможливість притягти винних осіб до кримінальної відповідальності, або робиться це вибірковим методом.
Отже, ефективний фінансовий контроль за управлінням державними коштами є найважливішим чинником зміцнення довіри суспільства до державної влади, засобом консолідації влади і суспільства в досягненні єдиної мети – забезпечення добробуту громадян і стабільності державної влади. Очевидно, що такий контроль лише тоді користуватиметься довірою громадян,
коли він буде об’єктивним і незалежним від тих органів виконавчої влади, які розпоряджаються державними коштами.

Список використаних джерел
1. Конституція України // Відомості верховної Ради України. - 1996. - № З0. - Ст. 141.
2. Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін. Фінансове право: Підручник. – Кер. авт. кол. і відп. ред. Воронова Л.К. – Видання друге, виправлене та доповнене — X.: Фірма «Консум», 2007. — 496 с.
3. Білуха Т.М. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник. – К., – 1996. – С.320.
4. Кінащук Л. Види фінансового контролю: проблеми класифікації в правовій літературі // Підприємництво, господарство і право.-2006.-№1-С.57-59.