Четвер, 28.03.2024, 19:28
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Пантєлєєва Н., Проблема незаконної легалізації грошей... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Правові аспекти функціонування економічних систем » Пантєлєєва Н., Проблема незаконної легалізації грошей...
Пантєлєєва Н., Проблема незаконної легалізації грошей...
conf-cvДата: Четвер, 05.05.2011, 22:30 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Пантєлєєва Н. С


.
Науковий кер. Федорюк А. Л.


Проблема незаконної легалізації грошей, отриманих злоччиним шляхом та її вирішення на міжнародному рівні.

Поняття незаконної легалізації грошей і відмивання грошей— терміни, що виникли у США в 30-ті роки XX ст. у зв'язку з прийняттям у країні зако-ну, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Одним із негативних наслідків "сухого закону" стала контрабанда алкоголю, доходи від якої вкла-далися в розвиток мережі пралень, отримуючи таким чином легальний ста-тус.
Відмивання “брудних” грошей є складним економіко-правовим явищем, яке не має кордонів. Воно вийшло за межі злочину в традиційному розумінні. Відмивання – це заключний етап злочину, і в більшості випадків воно прямо не пов'язане з первісним (предикатним) злочином.
Для протидії відмиванню брудних грошей в 1989 році згідно рішення «великої сімки» була створена ФАТФ – міжнародна група по протидії відми-ванню брудних грошей, це міжурядова організація. На сьогоднішній день до неї входять 31 країна і дві міжнародні організації.
Міжнародна організація із боротьби з відмиванням коштів (FATF) оці-нює реальні обсяги тіньової економіки у високорозвинених країнах на рівні 17 % валового внутрішнього продукту (ВВП), у країнах, що розвиваються, – 40 % ВВП, у країнах з перехідною економікою – понад 20 % ВВП. Тіньовий капітал, проникаючи у сфери економічної діяльності, використовує дефіцитні ресурси з легального сектора економіки на шкоду суспільним інтересам. За оцінками Світового банку, у сфері світової тіньової економіки щорічно виро-бляється товарів та надасться послуг на 8–10 трлн дол. США [2, с.81].
Отже, проблема набула глобального характеру, і поряд із незаконним обігом наркотичних засобів, викликає найбільшу стурбованість світового співтовариства.
Проблема боротьби з відмиванням грошей у світовому масштабі набула сьогодні важливого значення, посівши помітне місце в економіко-правовій науці. Цій проблематиці присвячено праці таких українських та зарубіжних учених економістів, як О. І. Барановський, К.В.Юртаєва А.А. Музика , Р. Й. Чайковський та ін.
Відмивання грошей – це злочинна діяльність, переважно міжнародного масштабу, що характеризується умисним приховуванням дійсного похо-дження (джерела) майна чи фінансових коштів шляхом незаконного їх вико-ристання (привласнення, передачі, володіння, розміщення, переміщення то-що) з метою легалізації злочинних доходів [3, c.90]. Тому цей вид злочинної діяльності відносять до злочинів міжнародного характеру, боротьба з якими сьогодні є однім із пріоритетних напрямків міжнародної діяльності.
Метою даної роботи є дослідження правового регулювання «відмивання грошей».
На міжнародному рівні для підвищення ефективності боротьби з відми-ванням “брудних” грошей прийнято ряд міжнародних угод. Найважливішими з них є Конвенція ООН “Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних за-собів та психотропних речовин”, що прийнята 19 грудня 1988 року, і в якій вперше на міжнародному рівні було дано визначення відмивання грошей [1,с.90], та Конвенція Ради Європи “Про відмивання та конфіскацію доходів від злочинної діяльності” від 8 листопада 1990 року [2,с.99]. Ці дві конвенції об’єднали зусилля країн у боротьбі з відмиванням грошей та стали правовою основою їх міжнародного співробітництва. Положення цих міжнародно-правових угод сприяли:
- зближенню кримінально правової оцінки відмивання грошей в законо-давствах країн-учасниць;
- зближенню національних заходів боротьби з відмиванням грошей;
- встановленню форми та процедури міжнародного співробітництва у боротьбі з відмиванням грошей.
У відповідь на зростання проблеми відмивання грошей, в 1989 р. на зу-стрічі керівників країн Великої Сімки в Парижі було створено Групу з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF). лави держав або урядів країн Великої Сімки та президент Європейської Комісії скликали Групу з розробки фінансових заходів, до складу якої увійшли країни – члени Великої Сімки, Європейська Комісія та вісім інших країн. Сорок рекомендацій визначають загальні засади заходів боротьби з відмиванням грошей і призначені для універсального застосування. Вони дають повний набір контрзаходів щодо відмивання грошей і охоплюють систему кримінального законодавства та систему примусового виконання законодавства, фінансову систему та її нормативно - правову базу, а також міжнародне співробітництво.[4,с.34]
Передумови поширення тінізації економічних відносин в Україні виникли ще за часів колишнього СРСР. Особливо стрімким було нагромадження тіньових капіталів за роки так званої перебудови (1985—1991 рр.). У результаті зі здо-буттям незалежності Україна отримала у спадок вже сформований тіньовий сектор, в якому містилося досить вагоме кримінальне ядро. Додаткові умови для розвитку тіньової кримінальної діяльності створювали спотворена галу-зева та регіональна структура економіки, її надмірна монополізація. Позна-чилися й відчутні помилки у здійсненні реформ, зокрема тих, що стосувалися прискореної лібералізації та приватизаційних процесів, розбудови фінансового сектору. За підрахунками експертів 55 % українського валового внутрішнього продукту виробляється в тіні, при цьому гроші через бюджет не спрямовуються на соціальні потреби: підтримку вчителів, медиків, пенсі-онерів, армії. У країнах Балтії, наприклад, 43 % ВВП розподіляється через бюджет, у Польщі — 49 %, а в Україні через публічні фінанси розподіляється лише 23—29 % внутрішнього валового продукту [10,с.7] .
Проблема тінізації економічних відносин актуальна для всіх без винятку країн світу. Більше того, за даними іноземних експертів, у глобальному мас-штабі ця проблема має тенденцію до загострення. За оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), тінізація економіки за останні 5 років зростала щорічно на 6,2 %, а загальне економічне зростання становило у середньому 3,5 %. Ця негативна тенденція входить в антагоністичну суперечність з інтересами довгострокового соціально-економічного розвитку будь-якої країни.
Особливе місце у протидії відмиванню грошей має бути відведене такій специфічній проблемі, як об'єктивне з'ясування походження грошей, що вно-сяться як застава при заміні запобіжних заходів щодо певних осіб. Річ у тім, що відсутність такої процедури може не лише спричинити умови для вико-ристання як застави “брудних” грошей, а й стати своєрідною формою їх від-мивання [8].
Ось чому для вирішення цієї проблеми експерти пропонують передбача-ти в законодавчій процедурі застосування низки норм, послідовне виконання яких виключило б можливість внесення як застави “брудних” грошей. Серед них, зокрема, можна виділити:
• обов'язок особи, яка застосовує заставу, перевірити законність похо-дження внесених грошових сум;
• можливість у випадку, коли сума застави перевищує розмір валового сукупного річного доходу фізичної особи, що оподатковується за мінімаль-ною ставкою, обмежитися усними роз'ясненнями щодо походження і джерел отримання внесених на депозит сум;
• необхідність документального підтвердження звинувачуваним, підо-зрюваним, іншою особою або організацією легальності суми застави, якщо вона перевищує розмір валового сукупного річного доходу фізичної особи, що оподатковується за мінімальною ставкою;
• прийняття як достатнього документального підтвердження легальності походження грошей, що вносяться як застава, копії декларації, яка свідчить про те, що внесена сума не перевищує суми всіх видів нарахованих доходів за попередній календарний рік, або іншого фінансового документа, що свідчить про сплату із внесеної суми всіх передбачених законом податків та інших платежів;
• поширення на третіх осіб наведеної вище норми про документальне підтвердження легальності походження грошей, що вносяться як застава, у разі зазначення їх як заставодавців;
• повернення внесеної застави у випадку відсутності належного підтвер-дження легальності походження грошових коштів у дохід держави.
Запорукою успішної боротьби з “відмиванням” грошей, одержаних неза-конним шляхом, є встановлення розміру збитків, завданих злочином власни-кам та державі. У сучасних економічних умовах єдиним засобом визначення завданих збитків є судово-економічна експертиза в рамках чинного криміна-льно-процесуального законодавства з наступною перевіркою попередньо одержаного результату в суді загальної юрисдикції.
Основним завданням боротьби з відмиванням грошей має стати не повна ліквідація цього виду злочинності, а також усіх причин та умов, які його по-роджують (чого неможливо досягти в доступному для огляду майбутньому навіть теоретично), а встановлення жорсткого соціального контролю над цим явищем.
Такий контроль має будуватися, спираючись не лише і, можливо, навіть не стільки на силові методи й прийоми, скільки на інтелектуальний потенці-ал, спрямований на створення науково обґрунтованої, теоретично грамотної і придатної для практичного виконання програми боротьби з відмиванням “брудних” грошей.
Проблема легалізації незаконних доходів може бути вирішена лише в комплексі з проблемами організованої злочинності, комп'ютерних злочинів, економічного шахрайства, контрабанди, незаконного обігу наркотиків, спиртного та зброї, організованої проституції тощо. Слід підкреслити, що жодна правоохоронна структура не в змозі самотужки зруйнувати імперію “брудних” грошей, запобігти їх відмиванню. Тому про вузьковідомчість підходів та інтересів тут не може бути й мови. Для цього потрібна дієва координація зусиль усіх задіяних у протидії утворенню та відмиванню “брудних” грошей структур.
Одним з основних завдань, що стоять перед Україною на сучасному ета-пі, є її входження до спеціалізованих міжнародних організацій з боротьби з легалізацією незаконно отриманих грошей. Йдеться насамперед про такі ор-ганізації, як FATF та Egmont Group.
Якщо з Egmont Group вже все визначено (наша держава є членом цієї ор-ганізації), то питання участі України у FATF є дуже сумнівним. Лише на на-ступному пленарному засіданні буде поставлено питання про можливість на-дання Україні статусу спостерігача. Про доцільність участі чи неучасті не йдеться, оскільки відповідь є однозначно позитивною. Зараз стоїть питання бути чи не бути Україні в авангарді визначення міжнародної політики проти-дії відмиванню коштів, і відповідь є скоріше негативною. Цього не допустить перш за все Росія, яка бажає представляти інтереси всього колишнього СРСР у FATF.
Сьогодні питання міжнародного регулювання боротьби з легалізацією незаконних прибутків не є вичерпними. Найчастіше вони виникають в зв’язку з неоднорідністю національних законодавств з цього приводу та не-досконалості міжнародно-правого регулювання боротьби зі злочинами між-народного характеру. Тому на сьогоднішній час необхідним є об’єднання зу-силь держав та вчених різних країн світу на шляху до вироблення теоретич-них принципів вирішення спірних питань в цій галузі та побудови ефективної системи контролю за злочинами міжнародного характеру.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речо-вин від 16 березня 1989 р. Конвенцію ратифіковано Постано-вою ВР N 1000-XII від 5.04.91//zakon.nau.ua/doc/?code=995_096
2. Конвенція Ради Європи “Про відмивання та конфіскацію дохо-дів від злочинної діяльності” від 8 листопада 1990 року. онвен-цію ратифіковано з заявами і застереженнями Законом N 2698-VI від 17.11.2010 //Урядовий кур'єр вiд 15.12.2010 - № 235
3. Барановський О. І. “Відмивання” грошей: сутність та шляхи запобігання.– Х.: Форт, 2003.– 472 с
4. Музика А.А. Кримінально-правова боротьба з незаконним обі-гом наркотичних засобів в Україні // Правові проблеми бороть-би зі злочинністю. –Кн.1. –Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2002. –С.73-106.
5. Сорок Рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів бо-ротьби з відмиванням грошей (FATF)//Урядовий кур'єр вiд 25.09.2003 - № 179
6. Чайковський Р. Й. Транснаціональний характер та регіональні особливості процесу відмивання грошей//Науковий вісник Во-линського національного університету імені Лесі Українки-2008.-№6.-С.154.
7. Юртаєва К.В. Кримінально-правові аспекти міжнародної боро-тьби з легалізацією (відмиванням) незаконних прибутків// Право і безпека. – 2003. – Т.2. - №1. – С. 153 – 157
8. http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1299
9. http://ru.wikipedia.org
10. Урядовий кур'єр 2005 р. – С. 7

 
Форум » Матеріали конференції 29.04.2011 » Правові аспекти функціонування економічних систем » Пантєлєєва Н., Проблема незаконної легалізації грошей...
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: