Державне регулювання підприємництва є напрямком державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України.
Мета даної статті полягає у загальній характеристиці засобів державного регулювання підприємницької діяльності та їх правової регламентації та виявлення недоліків і удосконалення засад державного регулювання підприємництва в Україні.
Проблеми пошуку ефективних механізмів дежавного регулювання підприємницької діяльності актуалізуються в працях вітчизняних науковців: 3. Варналія, Л. Воротіної, В. Воротіна, А.Мокія, М.Козоріз, С. Реверчука, Н. Реверчук, Л. Лігоненко та ін.
Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави.
Держава і підприємництво вступають у відносини, в яких кожна зі сторін має значний вплив. Держава має потребу в підприємництві, оскільки ринкова система забезпечує її (без особливих додаткових витрат) матеріальними ресурсами, послугами і товарами, фінансовою підтримкою державних програм і т.п.
У свою чергу, підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодавство, що регламентує правила економічної діяльності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури.
Підприємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і підвищення його життєвого рівня.
Державне регулювання економічного життя, підприємницької діяльності здійснюється за допомогою певних інструментів (методів) впливу на економічне життя суспільства в цілому і на підприємницьку діяльність зокрема. До таких інструментів можна віднести:
- прийняття певних правових актів, спрямованих на практичну реалізацію можливостей державного регулювання за окремими напрямами;
- організацію діяльності правових структур (суди, прокуратура та ін.). що забезпечують дотримання на практиці всіх положень чинних правових актів;
- використання економічних і адміністративних важелів (інструментів): податкова система, амортизаційна політика, державне кредитування, державні субсидії, стандартизація, сертифікація продукції, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності, державне регулювання цін, порядок реєстрації підприємницьких структур (полегшення процедури реєстрації для певного виду суб'єктів підприємницької діяльності), оголошення підприємців банкрутами (очищення економічного простору від неконкурентоспроможних підприємців), штрафи та інші санкції, що застосовуються як засоби економічного впливу на юридичних і фізичних осіб з метою досягнення цілей державного регулювання
[4, с.78].
Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи податкову та фінансово-кредитну політику (включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах, податкових пільг, цін і правил ціноутворення, цільових дотацій, валютного курсу, розмірів економічних санкцій); державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні республіканські регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Базою нормативно-правового забезпечення є законодавчі та інші нормативно-правові акти, відповідні норми цивільного, кредитно-фінансового, податкового, адміністративного, трудового та інших галузей чинного законодавства, основним з яких Господарський Кодекс України. Центральним органом, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку та підтримки підприємництва, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головне завдання цього органу - формування підприємницької політики, а передовсім - узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності, опрацювання пропозицій, спрямованих на вдосконалення його. Крім того, комітет сприяє розвиткові малого підприємництва, системи консультативної та інформаційної підтримки його і готує пропозиції щодо впровадження та вдосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва та його зовнішньоекономічної діяльності, координує систему підготовки та перепідготовки кадрів тощо. В Україні створено значну кількість громадських організацій, які мають на меті сприяння підприємництву.
Недоліком цієї нормативно - правової системи є відсутність актуалізації уваги та відповідно забезпечення економічної безпеки підприємництва на всіх рівнях ієрархії управління економікою [2, с.14].
Сьогодні в Україні у підприємницькому секторі важливу роль відіграють підприємства малого і середнього бізнесу. Малий та середній бізнес допомагає державі вирішувати економічні (створення конкурентного середовища, функціонування приватного капіталу, привабливість для іноземних інвестицій), соціальні проблеми (створення додаткових робочих місць, вирішення проблем бідності). Проте, значними перешкодами на шляху його розвитку на даний час є надмірне податкове навантаження, яке значно посилилося із прийняттям нового Податкового кодексу. Велика кількість підприємців невдоволена такими змінами Податкового кодексу, саме тим що:
- фіксований податок скасовується взагалі;
- спрощена система оподаткування з 01.01.2016 скасовується, а до того часу - втрачає свою актуальність;
- вилучено широкий спектр видів діяльності, що підлягають спрощеній системі
оподаткування;
- знижено до 300 000 грн. можливий для спрощеної системи оподаткування оборот;
- збільшено ставку єдиного податку. Основна маса платників вимушена буде платити 1500 грн., оскільки фізичні особи, які провадять господарську діяльність не за місцем державної реєстрації, а на всій території України, сплачують податок за ставкою 1500 грн із розрахунку на календарний місяць.
- витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів та інших активів у фізичної особи-підприємця, забороняється вносити до складу витрат, відповідно із платниками єдиного податку ніхто працювати не буде.
- запроваджено вражаючий перелік нових штрафів.
Ці, та інші умови Податкового кодексу ставлять в скрутне становище розвиток малого та середнього бізнесу - основу підприємницького сектора, що може поставити питання про часткове згортання їх діяльності, адже працювати на збиток підприємцям не вигідно. А та частина бізнесу, яка продовжує свою діяльність з новим Податковим кодексом, може перейти у тінь.
Регуляторна політика органів державного управління у більшості регіонів та на субрегіональному рівні є недостатньо ефективною через її неповну відповідність принципам. Соціально-економічна політика прозорості, підзвітності, громадської активності, саморегульованість системи, достатність інституційної бази для публічного діалогу, обрані на загальнодержавному рівні заходи з реформування засад регуляторних відносин на місцевому рівні не виконуються або виконуються формально; асоціативні підприємницькі об'єднання часто не спроможні справляти реальний вплив на формування регуляторного клімату, що призводить до погіршення рівня економічної
безпеки підприємництва в Україні.
Велике значення мас надання законного статусу і державна регламентація організаційно-правових форм суб'єктів підприємницької діяльності або, іншими словами, державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності в установлених державою організаційно-правових формах. Це означає офіційний доступ до участі в торговельному обороті.
Державна реєстрація суб'єктів підприємництва є одним із найбільш юридично значущих засобів регулювання, що безпосередньо впливає на економіку країни. Це комплекс складних послідовних стадій, що поєднують як приватноправові, так і публічно-правові важелі впливу.
Правові основи державної реєстрації су¬б'єктів підприємництва закріплені в Цивільно¬му кодексі України, Господарському кодексі України, а також Законі України «Про держав¬ну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців» від 15.05.2003 р. Новий Закон є комплексним законодавчим актом, що регулює відносини, пов'язані з реєстрацією всіх юридичних осіб і фізичних осіб - суб'єктів підпри¬ємницької діяльності. Це призводить до спро¬щення регулювання, вироблення єдиних прин¬ципів, підходів до всіх підприємців.
Створення суб'єкта підприємницької діяльності неможливе без використання публічних засобів впливу. Публічноправові засоби і методи впливу використовуються з метою реалізації публічних інтересів. Сфера створення суб'єктів підприємництва є сферою, в якій приватні та публічні інтереси об'єктивно можуть вступати у протиріччя. Крім того, публічні методи впливу, імперативні норми необхідні для закріплення юридичної рівності економічно нерівних осіб. На стадії державної реєстрації державний вплив виявляється, по-перше, при встановленні імперативних правил і процедур реєстрації, по-друге, визначенням компетентного органа, що здійснює дії щодо реєстрації суб'єкта [3, с.90].
Отже, важливе значення малого і середнього бізнесу для розвитку економіки визначає необхідність пильної уваги держави до його формування і функціонування. Основою економічного зростання є буде середній клас, саме на ньому тримається економіка будь-якої держави,саме він і стане великим стартом відродження. На мою думку сьогодні в Україні повинні бути втіленими ряд наступних заходів для того, щоб удосконалити існуючи систему регулювання підприємницької діяльності. Держава повинна проводити державне закупівлі для збільшення збуту продукції вітчизняних підприємців. Слід створити систему реалізації проектів за коштами міжнародної технічної допомоги; збільшити фінансові ресурси, призначені для фінансування заходів, передбачених програмами підтримки підприємництва в Україні. Слід також створити механізм участі суб’єктів підприємництва у обговорені і розроблені рішень органів державної влади у сфері державного регулювання підприємництва, та, що особливо важливо - моніторингу системи. Також, ще одним кроком у сфері покращення розвитку малого та середнього підприємництва з боку державної влади має стати спрощення системи державної реєстрації суб’єктів підприємництва, тобто зменшення переліку необхідних документів.
Список використаної літератури:
1. Податковий кодекс України : [Електронний ресурс]: Затверджений ВРУ від 12 грудня 2010 року №2755 – VI. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
2. Васильців Т. Г. Удосконалення державного регулювання підприємницької діяльності в Україні. Стратегічні пріоритети, №1(10), 2009 р.
3. Добровольська В. Засоби державного регулювання підприємницької діяльності // Підприємництво, господарство і право.-2008.-№2.-С.89-94.
4. Долииская В. В. //Предпринимательское право. - М., 2004.
5. Коротенко Н.П. Порівняльна характеристика ДРЕ в Україні та країнах ЄС. Державне
регулювання підприємництва. Розвиток підприємництва.// Актуальні проблеми економіки.- 2008.-№2.-С.4-13.
6. Мягких І.М. Проблеми розвитку бізнесу на малих підприємствах в Україні// Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2009. - № 28. - с. 185 - 189.