У статті аналізується роль керівника під час підготовки та прийняття управлінських рішень
The article deals with the determination of the chief’s role during the preparation and adoption of the managerial decisions
Людина розпочинає свою діяльність із планування. Потім вона її організовує, мотивує, координує і завершує підбиттям підсумків контролем. Не усвідомлюючи цього, вона здійснює управлінський цикл. Розпочинається і завершається даний цикл прийняттям та реалізацією певного рішення. Саме тому однією із ключових категорій у менеджменті є управлінське рішення. Отже, обрана тема є досить актуальною, тому, що в теорії менеджменту, управлінські рішення керівника визначаються як його головний інтелектуальний продукт.
Проблема управлінського рішення широко розробляється представниками філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної та економічної наук. Над нею працювали М.В. Туленков, К.С. Шендеровський, Б.М. Андрушків, В.П. Андрущенко, Л. Даниленко, М.П. Лукашенко, О.І. Мармиза, Л.Е. Орбан-Лембрик та інші.
Мета статті – відзначити особливу роль керівника під час прийняття управлінських рішень.
Прийняття рішень є найважливішою функцією управління, успішне здійснення якої забезпечує досягнення організацією її цілей. Через невміння якісно і раціонально здійснювати цей процес, через відсутність в організації механізму його здійснення, технології, страждає більшість фірм і підприємств, державних установ і органів в Україні. Успіх організації, у якій би сфері вона не функціонувала, багато в чому залежить від цього, а тим більше в Україні, де більшість організацій проходять перші етапи свого розвитку і дуже важливо яку технологію рішення проблем вони опрацьовують.
Прийняття рішень - це наука і мистецтво. Роль прийнятого рішення величезна. Найважливіше питання успішного функціонування організації полягає в тім, як організація може виявляти свої проблеми і вирішувати їх. Кожне рішення націлене на якусь проблему, а правильне рішення - це те, що максимально відповідає цілі організації. Цілі, які часто намагаються досягти, бувають у ряді випадків недостатньо усвідомленими. Рішення неправильно сформульованих проблем, може привести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильне сформульованих проблем. У цьому зв'язку дуже велика роль керівника. Адже рішення не тільки процес, але й один з видів розумової діяльності і прояву волі людини. Від того, яке буде прийняте рішення меенджером, залежить уся діяльність організації, залежить і те, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому прийняття менеджером того або іншого рішення завжди несе за собою визначені труднощі. Це пов'язано з відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутнім при виборі однієї з альтернатив. Керівники організації визначають за якими питаннями, в які строки і з чиєю участю приймаються рішення, що гарантують їх правильність і об´єктивність. Але основна складність проблеми полягає у тому, щоб знайти найбільш ефективний варіант рішен¬ня.
Для того, щоб прийняти управлінське рішення, кожен менеджер повинний добре розбиратися не тільки в понятійному апараті, але і досить кваліфіковано при цьому застосовувати на практиці:
- методологію управлінського рішення;
- методи розробки управлінських рішень;
- організацію розробки управлінського рішення;
- оцінку якості управлінських рішень.
Правильність і ефективність прийнятого рішення багато в чому визначається якістю економічного, організаційного, соціального й іншого видів інформації. Цінність одержуваної інформації залежить від точності задачі, тому що правильно поставлена задача визначає необхідність конкретної інформації для прийняття рішення. Прийняття рішень властиве будь-якому виду діяльності, і від нього може залежати результативність роботи однієї людини, групи людей або всього народу визначеної держави. З економічної й управлінської точок зору прийняття рішення варто розглядати як фактор підвищення ефективності виробництва. Ефективність виробництва, природно, у кожнім конкретному випадку залежить від якості прийнятого менеджером рішення.
Прийняття рішення, як правило, поєднується з вибором напрямку дії, і якщо рішення приймається легко, без спеціального пророблення альтернатив, то гарне рішення прийняти важко. Гарне рішення накладає на менеджера велике соціальне навантаження і залежить від психологічної підготовленості менеджера, його досвіду, особистісних якостей.
Можна виділити чотири основні функції керівника в процесі прийняття рішень:
1.Керівник повинен керувати процесом вироблення рішення;
2.Керівник висуває задачу для рішення, бере участь у її конкретизації і виборі критеріїв оцінки. Уміння правильно визначити і поставити задачу - найважливіший його обов'язок, творча частина його роботи.
3.Керівник виконує складну роботу з ухвалення рішення.
4.Керівник організує виконання рішення [1, с.101].
При виборі критеріїв для прийняття рішення менеджер керується системою норм і нормативів, з якими можна порівняти альтернативне рішення. Норми, як правило, обмежують вибір критеріїв, тому що менеджер не може змінити трактування того або іншого закону, що звужує діяльність з прийняття рішення. До числа таких обмежень можна віднести відсутність достатнього досвіду і кваліфікації, наявність гострої конкуренції й ін.
Прийняття управлінського рішення може супроводжуватися помилками керівника. Багато що залежить і від того, хто і як психологічно схильний приймати управлінські рішення. За цим критерієм можна виділити п'ять психологічних типів.
Розумовий тип. Переважають деталізація рішення, їхнє узгодження, пророблення всіх етапів і вибір варіанта на основі глибокої інтелектуальної розробки.
Прагматичний тип. Переважають вольові рішення на основі здорового глузду й інтуїції; відбувається швидке і точне «влучення в ціль» завдяки відкиданню деталей.
Комплексивний тип. Переважає «коливальний настрій» у прийнятті рішенні, що можуть і затягуватися, і прийматися, і скасовується в залежності від переживання власних проблем.
Посередницький тип. Переважають «м'які» управлінські рішення, що приймають думки працівників, у яких враховуються ті наслідки, що можуть позитивно або негативно відбитися на їхніх інтересах.
Евристичний тип. Переважають управлінські рішення, що можуть бути згенеровані по-новому; сильна віра в нову ідею ускладнює прогноз в оцінці їхніх наслідків.
В практиці управління і самі керівники, і їхня команда рідко представляють ці психологічні типи в «чистому виді». Усі вони так чи інакше поєднуються. А тому поєднуються і способи прийняття управлінських рішень. В всіх управлінських рішеннях зважуються фактори, що збільшують ризик, і фактори, що зменшують його. Керівник оцінює конкретні види ризику по обох групах факторів. Він встановлює для себе припустимий рівень ризику і можливі заходи для його зниження [4].
Керівник приймає більш ризиковані управлінські рішення тоді, коли сам береться контролювати ситуації управлінського циклу. Менш ризиковані управлінські рішення можуть бути прийняті в групових обговореннях, де виникає соціально-психологічний феномен «зрушення ризику» убік його зниження або вирівнювання.
Процес прийняття управлінського рішення може бути успішним, якщо працівники беруть участь у його виробленні, але він може давати збої, якщо управлінське рішення працівникам нав'язано.
Управлінська діяльність, поєднуючи в собі різноманітні об´єктивні та суб´єктивні чинники, значною мірою залежить від культури, якої дотримуються головні суб´єкти управлінської практики. Навіть у типовій ситуації управлінці однакової кваліфікації діятимуть залежно від бачення ситуації, уподобань, досвіду, передумовою яких є і психологічні особливості особистостей кожного з них. Не менш значущою при цьому є мотивація. Чим вона сильніша, тим продуктивніший процес прийняття рішення. Багато керівників у процесі прийняття рішення орієнтуються на зовнішні або внутрішні чинники (“зовнішня” та “внутрішня” стратегії). Керівники з внутрішньою стратегією вважають, що якість і ефективність управлінських рішень залежить від їх компетентності, досвіду, знань, уміння працювати з людьми. Керівники із зовнішньою стратегією пояснюють свої успіхи й невдачі об´єктивними обставинами, на які вони не можуть істотно впливати, а тільки враховують їх особливості. Вони працюють менш ефективно, ніж керівники із внутрішньою стратегією, оскільки їм не вистачає ініціативності й активності, конструктивних дій в екстремальних ситуаціях, гнучкості, вміння визначати відповідальних за проблему, координувати роботу групи, вдало використовувати інформацію тощо. Прийняття управлінського рішення є творчим процесом. Налаштованість керівника на творчу управлінську діяльність є запорукою кваліфікованого розв´язання проблеми, конструктивних дій у нестандартних ситуаціях, вибору найоптимальніших із альтернатив [5].
Було досліджено, що між чоловіками та жінками є певні відмінності при прийнятті рішень. У ситуаціях, що вимагають покарання підлеглих, жінки-керівники частіше удавалися до заходів моральної і психологічної дії, а чоловіки-керівники – до адміністративних заходів. Жінки, як правило, виправдовують своїх підлеглих, у тому числі і колег. Вони перебирають більше варіантів схвалюваних рішень, посилаючись в основному на свою інтуїцію, тоді як чоловіки частіше посилаються на свою логіку і умови, що склалися. Відповіді жінок-керівників характеризуються чуйнішим, уважнішим відношенням до людей, докладнішим описом діалогів з підлеглими, відповіді чоловіків – загальними фразами. У своїх рішеннях жінки майже завжди допускають мирний результат виникаючих конфліктів. Вони на відміну від чоловіків-керівників схильні при прийнятті рішення до коливань. Жінки частіше за чоловіків включають у власні думки інші точки зору і частіше при ухваленні рішення враховують (спираються на) думки і відчуття навколишніх людей, у тому числі і своїх підлеглих, тоді як для чоловіків головне їх власні думки і відчуття [3].
Отже, прийняття рішень є найважливішою справою в роботі менеджера. Тому вчитися приймати рішення потрібно ще в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить доля підприємства. Тому зараз можна вчитися не тільки на власних помилках, але і на досвіді інших людей і організацій. Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати, що керівник розпоряджається не тільки своєю долею, але і долями працюючих на нього людей.
Тому, на мою думку, професія менеджера вимагає постійного вдосконалювання знань, розвитку практичних навичок швидкого реагування на всі зміни, що відбуваються, підвищеного інтересу до самоосвіти, високого рівня самодисципліни.
Список використаних джерел:
1. Василенко В.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень [ТЕКСТ] : навч. посіб. – В.О.Василенко. – К.: ЦУЛ, 2003. – 285 с.
2. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://referatu.net.ua/referats/23/37977
3. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://5ka.at.ua/load....jnjattj _upravlinskikh_rishen_referat/38-1-0-899
4. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-1222.html