Актуальність теми. В наш час інновації є головною рушійною силою економічного зростання. Україна має свій унікальний досвід щодо впровадження інноваційної моделі економічного розвитку, який сьогодні можна охарактеризувати як досвід спроб і помилок. Це означає, що цілісної і дієвої системи стимулювання й підтримки інновацій в Україні досі не створено. тому в Україні необхідно формування інноваційної моделі розвитку регіонів, яка стане базою для нових підходів та засобів управління, удосконалення економічних механізмів господарювання.
Метою теми є оцінка та визначення інноваційного потенціалу України, та впровадження шляхів розвитку української економіки.
Виклад основного матеріалу. Трансформація та зміцнення конкурентоспроможності економіки України шляхом запровадження інноваційної моделі розвитку визначена в «Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України» як основний стратегічний напрямок. Закони України «Про інноваційну діяльність» та «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні» зазначають, що головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни.
Стан інноваційної діяльності в Україні відображається в обсягах виконаних наукових та науково-технічних робіт (табл.1.)

Табл. 1
Обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт
Всього, у фактичних цінах У тому числі Питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП
фундаментальні дослідження прикладні дослідження розробки науково-технічні послуги
млн.грн. %
2003 3319,8 491,2 429,8 1900,2 498,6 1,24
2004 4112,4 629,7 573,7 2214,0 695,0 1,55
2005 4818,6 902,1 708,9 2406,9 800,7 1,82
2006 5354,6 1141,0 841,5 2741,6 630,5 2,01
2007 6700,7 1504,0 1132,6 3303,1 761,0 2,52
2008 8538,9 1927,4 1545,7 4088,2 977,7 3,22
2009 8653,7 1916,6 1412,0 4215,9 1109,2 3,26

За даними Держкомстату, у 2009 р. обсяг виконавчих наукових та науково-технічних робіт становив 8653,7 млн.грн, що на 114,8 більше ніж у попередньому році.
Стосовно структури виконавчих наукових та науково-технічних робіт, то найбільші обсяги припадають на наукові розробки, які з кожним роком збільшуються [1]. Незважаючи на тенденцію до збільшення обсягів наукових розробок у структурі наукових та науково-технічних робіт, необхідно звернути увагу на те, що більшість наукових робіт так і залишаються на етапі розробки, через недостатність фінансування або через неузгодженість фінансових потоків. Для того щоб реалізувати розроблені технології в реальний сектор економіки, виникають ряд проблемних питань:
- Нестача фінансування проведення робіт зі створення промислових зразків, проведення маркетингу та підготовки техніко-економічного обгрунття;
- Відсутність державного стимулювання проведення підприємствами власних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт або замовлення даних робіт вітчизняним наукововим установам;
- Недосконалість організаційно-фінансових механізмів залучення малого бізнесу до інноваційної та науково-технічної діяльності;
- Відсутність підзаконних нормативно-правових актів, що забезпечують конкретизацію процесу впровадження науково-технічних розробок та захисту права інтелектуальної власності.
Також слід відмітити, що у загальному обсязі виконаних наукових робіт у науково-технічному комплексі країни становлять науково-технічні розробки, які засновуються на існуючих знаннях і спрямованні на вдосконалення вже існуючих об’єктів, тобто зорієнтовані на отримання короткострокового ефекту і не можуть суттєво вплинути на формування потужного інноваційного потенціалу країни.
Необхідно відмітити, що визначальною детермінантою інноваційного розвитку України є рівень фінансового забезпечення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, а саме підвищення частки валового внутрішнього продукту у створенні вхідних фінансових потоків у інноваційно-орієнтованому виробництві.
В Україні частка інвестованих коштів у розвиток науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в середньому коливається від 1,16%-1,31%. Основним джерелом інвестицій у цей розвиток у розвинених країнах є капітали комерційних організацій, які інвестують близько 50-70% від загальної суми вкладень у наукові розробки. А в українській економіці за останні роки незалежності значно знизились показники бюджетного фінансування інноваційної діяльності, однак головне місце в структурі фінансування займають власні кошти підприємств [1].
Щороку витрати суб’єктів господарювання на інноваційну діяльність збільшуються, але рівень інновативності продукції залишається досить низьким. Ця тенденція характеризується тим, що незважаючи на збільшення фінансових потоків в інноваційну діяльність, власних фінансових ресурсів підприємств все одно не достатньо.
Враховуючи це, необхідно формування інноваційної моделі розвитку економіки регіону, що стане підґрунтям для нових підходів і методів управління та удосконалення економічних механізмів господарювання. Якщо розглядати інноваційну діяльність в територіальному розрізі, то найбільш інноваційно активними є міста, в яких переважає машинобудівна, металургійна, хімічна, харчова промисловість та виробництво будівельних матеріалів. Розглянемо розвиток інноваційної діяльності в Донецькій області.
Орієнтуючись на підтримку наукових установ, перш за все, Національної академії наук України, Донецька обласна державна адміністрація у 2001-2002 роках розробила першу в Україні Програму науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року, яка в 2004 році Міністерством освіти і науки була офіційно визнана регіональною програмою інноваційного розвитку Донецької області. Для її реалізації створено: Регіональна рада з питань науки та технологій, технопарк «Углемаш», багаторівнева система підготовки та перепідготовки спеціалістів в сфері інноваційної діяльності, що дозволяє сформувати в багатьох адміністрацій міст та районів Донецької області мінімально необхідну кількість спеціалістів, здатних кваліфіковано вирішувати питання, які пов’язані з інноваційним розвитком територій.
Як свідчить статистика, Донецька область відіграє значну роль в країні, завдяки інноваційній діяльності підприємств. За останні сім років Донецька область в порівнянні з іншими регіонами України посідає перше місце за часткою реалізованої продукції. Більш ніж чверть всієї інноваційної продукції в промисловості України виробляється підприємствами Донецької області (близько 27%).
Управління науково-технічним розвитком та інноваційної діяльності облдержадміністрації проводиться ряд заходів, серед яких дуже важливим є Міжнародний інноваційний саміт, в рамках якого здійснюється підготовка виставок та конференцій, стосовно «Інновацій та енергозберігаючих технологій». Цей саміт становить перед собою необхідні цілі, такі як позіціонування Донецької області як енергоефективного регіону: залучення інвестицій для введення енерго- та ресурсозберігаючих проектів та технологій як засобу збільшення конкурентоспроможності економіки, також розширення міжнародної співпраці та науково-виробничої кооперації в сфері енерго- та ресурсозберігаючих технологій.
Основні задачі цього саміта – допомога в реалізації Програми науково-технічного розвитку Донецької області до 2020 р. та Програми енергозбереження Донецької області [2].
Безумовно, основна увага має приділятися розвитку таких напрямів, які не можуть існувати без інноваційної складової.
Для ефективної реалізації інноваційної діяльності в регіоні сьогодні потрібні важелі, які дозволять знижувати ризик від інновацій, зручним чином акумулювати вільні фінансові ресурси, підвищувати престиж вітчизняних авторів та виробників нової техніки та технологій.
Для Донецької області рекомендовано розробити та поширити ресурсно- та енергозберігаючі технології на підприємствах області та у побутовій сфері. Це можна реалізувати завдяки видобутку та використання шахтного метану на метанонебезпечних шахтах.
Крім того, враховуючи специфіку регіону, на науковій основі необхідно залучити іноземних інвесторів, які мають високотехнологічні засоби по очищенню вихлопних газів, які надходять з хімічних, металургійних та коксохімічних підприємств , а також по переробці твердих побутових відходів та відходів виробництва цих підприємств.
У зв’язку з тим, що Донецька область має дуже великі земельні ресурси сільського-господарського виробництва, то рекомендовано протягом найближчих 5-ти років, з 2011 по 2016 рр, залучити інвесторів Західної Європи, зокрема фірму «Клаас»(Німеччина), «Мейсон Фергусон» (Франція), для того щоб отримати високі та стабільні урожаї всіх видів продукції, а також продукції тваринного походження. Необхідно розвивати малий та середній бізнес та інвестувати його областю, для того щоб переробляти сировину та реалізувати готову продукцію. Це все дасть змогу отримати чисті продукти, які будуть без ГМО та в достатній кількості для області. А надлишок цієї продукції необхідно реалізовувати для того, щоб отримати засоби, які необхідно вносити в ведучі сфери виробництва для отримання фінансових ресурсів, які будуть направлені на розвиток інноваційної діяльності.
Висновки. Перспективи нашої країни пов’язані з можливостями вітчизняної науки створювати нові технології та здатністю національної економіки ці технології освоювати. Тому Україна має зміцнити свої позиції на світовому ринку лише пройшовши шлях значних інноваційних перетворень. Для того щоб Україна могла бути конкурентоспроможною у світових рейтингах, необхідно розвивати економіку регіонів країни. Розвиток інноваційної діяльності в Донецькій області сприяє скороченню структурних деформацій в промисловості, наростанню об’ємів випуску конкурентоспроможної продукції, зменшенню залежності підприємств області від кон’юктури на внутрішніх ринках, розвитку внутрішнього ринку, формуванню ефективних механізмів підтримки науково-технічної та інноваційної діяльності, застосуванню енергозберігаючих технологій, застосуванню новітніх екологічно безпечних технологій.
Література:
1. Офіційний сайт Держкомстату України – www.ukrstat.gov.ua
2. Інтернет-портал «Інноваційний потенціал Донецької області» - www.innov.dn.ua