Стаття присвячена визначенні сутності, місця та виділенню ролі функціональних стратегій для керівника підприємства на ринку побутової техніки при розробці загальної стратегії підприємства, враховуючи кон’юнктуру та особливості ринку, на якому перебуває підприємство.

Кожному керівникові доводиться розв’язувати проблеми різного характеру та вдосконалення системи управління підприємством. Різноманітність характеристик підприємств, зумовлена особливостями зовнішнього та внутрішнього середовища, типами продукції, що випускається, потребує дослідження сутності діяльності та варіантів управління нею, аналізу теорій побудови систем управління.
Актуальність теми. Функціональна стратегія створює високоефективний функціональний потенціал підприємства, який забезпечує керованість стратегічних змін, що зумовлюється цілісністю та збалансованістю їхнього змісту та механізмів здійснення у системі управління. Наукові дослідження з питань функціональних стратегій у системі стратегічного управління здійснюють такі вітчизняні та зарубіжні науковці як: В.О.Василенко, А.Голд, С.В.Оборська, М.Портер, С.Прахалд, В.Родіонова, М.Г.Саєнко, Дж.Самплер, В.Тертичка, Т.І.Ткаченко, В.Фаузер, Н.Федорков, З.Є.Шершньова та інші.
Метою даної статті є визначення сутності та місця функціональних стратегій у системі стратегічного управління підприємством на ринку побутової техніки. Функціональна стратегія [3, с. 149] – це тип забезпечувальної стратегії у «стратегічному наборі», що визначає стратегічну орієнтацію певної функціональної підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення цілей, а також (за наявності взаємопов’язаних обґрунтованих функціональних стратегій) керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми.
У системі діяльності організацій існують багатофункціональні корпорації, на які покладається виконання декількох видів управлінської діяльності. Дотримуючись традицій його підходу до розуміння функціональної стратегії в управлінській діяльності, слід звернути увагу на концепцію американського вченого А.Голда, який доводить, що в системі управлінської діяльності функціонує три види стратегій: корпоративні, ділові та функціональні. Ці три рівні стратегій утворюють ієрархічну структуру. Для досягнення успіху, стратегії мають бути узгодженими і тісно взаємодіяти між собою. Кожен рівень утворює стратегічне середовище для наступного рівня, тобто на стратегічний план нижчого рівня накладається обмеження стратегій більш високих рівнів ієрархії [1]. Особлива роль у даному відношенні належить саме функціональним стратегіям, оскільки саме вони спрямовані як на розробку, так і на реалізацію стратегічних ініціатив у діяльності підприємств. Традиційно, в системі управління функціональні стратегії розробляються відділами і службами організації на основі корпоративної стратегії. Виходячи із цього, «метою функціональної стратегії є створення високоефективного функціонального потенціалу підприємства, який забезпечуватиме керованість стратегічних змін, що зумовлюються цілісністю та збалансованістю їхнього змісту та механізмів здійснення у системі управління» [2, с. 290].
Найбільш поширеною можна вважати класифікацію стратегій підприємства, запропоновану А. Томпсоном та А. Стріклендом. На відміну від попередньої теорії, в її основу покладено чотири рівні управління підприємством: на вищому, або корпоративному рівні — корпоративна (портфельна, загальна) стратегія; на середньому рівні, або рівні окремих видів бізнесу — ділові (бізнесові, конкурентні) стратегії; на рівні окремих функцій (функціональних підрозділів) — функціональні стратегії; на рівні виробничих підрозділів підприємства — операційні стратегії [4, с. 77–79]. Така класифікація стратегій підприємства відома як «піраміда стратегій» (рис. 1).

Рис. 1. «Піраміда стратегій» Томпсона — Стрікленда для корпорацій
Піраміда стратегій підприємства є не лише одним з підходів до їх класифікації, але й дозволяє продемонструвати зв’язки, які існують між окремими видами стратегій, що досить важливо при оцінці ефекту від їх реалізації.
Розглядати призначення функціональних стратегій варто на певному прикладі. Для такого прикладу можна розглянути ситуацію, яка склалась на українському ринку побутової техніки. За даними дослідження, проведеними GfK TEMAX, ринок побутової техніки та електроніки в Україні другий квартал поспіль демонструє позитивну динаміку. У III-му кварталі 2010 року обсяги продажів зросли майже на 35% порівняно з III-м кварталом 2009 року [5] (таблиця 1).
Таблиця 1
Динаміка продажів на ринку побутової техніки в Україні по кварталах за 2010 рік, млн. грн

Позитивна динаміка спостерігалася для всіх сегментів ринку, кожен з яких зріс мінімум на 20%. Найкращу динаміку у III-му кварталі зокрема та за дев’ять місяців загалом знову продемонстрували сектори фото-техніки та телекомунікаційного обладнання. Отже, спостерігається звична сезонність зростання ринку. Проте, незважаючи на значне зростання, ринок ще не досягнув рівня докризового 2008 року; ситуація лише незначно покращилася до стану на 2007 рік [5]. (рис.2)

Рис. 2. Динаміка продажів на ринку побутової техніки в Україні, грн. млрд.
Загальний обсяг українського ринку побутової техніки та електроніки, за оцінками GfK TEMAX, у III-му кварталі поточного року склав 8,82 млрд. грн., що на 34,9% більше, ніж за аналогічний період 2009 року. І цьому ж кварталі року всі сектори ринку швидко розвивалися, демонструючи зростання на рівні від 23% до 68%. За всі дев’ять місяців ринок значуще збільшився на 32%, а продажі кожного із секторів отримали не менше 10% приросту.
Однак розділення ринку на дві частини стало менш очевидним. До першої частини відносяться технологічно стабільні сектори малої та великої побутової техніки, а також побутова електроніка, де стрімкий розвиток сектору LCD-телевізорів загальмувався іншими продуктовими групами. Темпи зростання цих секторів були меншими за середні за рахунок структури вподобань споживачів та певної насиченості ринку. В III-му кварталі до цих секторів додався такий високотехнологічний сектор як ІТ. Основною причиною такої зміни було поєднання насиченості ринку та відносно високої ціни на ноутбуки, які формують найбільший сегмент серед ІТ продуктів. Поєднання технологічного прогресу, економічної стабільності та відносно позитивних споживчих настроїв разом із помірним рівнем цін позитивно вплинули на телеком та фото ринки, які складають другу частину.
Чинники, які безпосередньо впливають на рівень продажу виробів побутової техніки - це, насамперед, якість та ціна виробу. В сучасних умовах великого значення набули такі чинники, як маркетингова та комерційна складові споживчої вартості виробу, наприклад, фірмова марка, реклама, сервісне обслуговування, система продажу тощо. Важливим для споживача є також своєчасність виробництва та збуту на ринку.
За ціною майже всі українські вироби у галузі побутової техніки конкурентоспроможні. За якістю – тільки деякі марки холодильників і пральних машин. Відсутність нових технологій є головною причиною не конкурентоспроможності великої частини української техніки. Маркетингова та комерційна складові також дещо відстають через некомпетентність значної частини керівників. Також, ринок побутової техніки напряму залежить від курсу іноземної валюти: росте курс – ростуть ціни. За останні роки потік покупців значно зменшився, споживачі роблять покупки у випадку крайньої необхідності, коли стара техніка вийшла з ладу. Подальші ціни на нові товари будуть повністю залежати від стабільності курсу гривні. Спрогнозувати точні ціни зараз ніхто не береться. Крім того, імпортери у вартість товару закладають курсові риски. В останні 5 років, коли гривня була стабільна, ці риски практично не прораховували. А на сьогоднішній день після всіх коливань валюти, імпортери закладають уже не сьогоднішній курс, а в 1,5 рази вище.
Для того, щоб досягти гідного конкурентоспроможного рівня на ринку, підприємству варто врахувати проблеми внутрішнього та зовнішнього середовищ, що, в ході розробки всіх стратегій функціонального типу, дасть змогу сформувати високоефективний функціональний потенціал підприємства. Для активізації збуту електропобутових товарів слід застосовувати такі маркетингові прийоми як знижки вихідного дня або знижки для окремих категорій покупців (наприклад, пенсіонерів), різні методи стимулювання збуту (продаж по пред'явленню купонів, презентації окремих марок товарів) і ін. Слід розширити асортимент вітчизняної продукції. Необхідно також поліпшити збутову політику компанії і, зокрема, відкоректувати рекламну діяльність, направивши рекламу на найвигідніші сегменти ринку. Оскільки, за результатами опитування було виявлено, що частіше за все користуються послугами магазину жінки від 25 до 35 років з рівнем доходу від 1200 до 2500 грн., то необхідно розробити рекламну компанію саме для цього сегменту ринку. Знаючи ситуацію із плаваючим курсом іноземної валюти, підприємству необхідно розробити цінову та фінансову стратегії.
Слід відзначити, що у структурних підрозділах підприємства, де немає єдиної чіткої узгодженої функціональної стратегії, ймовірніше провокується ситуація, коли приймаються суперечливі та неефективні рішення. Як наслідок, знижується ефективність і результативність діяльності підприємства, що в результаті може призводити до виникнення внутрішніх конфліктних ситуацій. Вирішення такої організаційної проблеми має бути стратегічним завданням для керівника як стратегічного рівня, так і керівника конкретного структурного підрозділу, що зрештою зумовлює потребу формування ієрархії функціональних стратегій.
Розробка та запровадження функціональних стратегій у діяльності підприємства мають свою методологічну основу, без дотримання якої забезпечити результативність управлінської ієрархії в системі діяльності організацій практично не можливо. Виходячи із цього, процес розробки стратегії включає численні консультації між рівнями управлінської ієрархії, спрямовані на те, аби різні цілі, стратегії, програми і процедури були чітко узгоджені й підкріплювали один одного. Саме такий підхід до розуміння сутності функціонального управління розкриває його методологічну роль і функціональне призначення щодо реалізації стратегічного управління в діяльності підприємства в сучасних модернізацій них умовах.
Іноді, питання щодо розробки функціональних стратегій варто доручити висококваліфікованому спеціалісту, або ж, як часто роблять в більшості західноєвропейських країнах, створити, так званий, функціональний центр, що зможе розширити і свої функціональні повноваження, а відтак, і ефективність діяльності підприємства. Виходячи із цього, стратегічна діяльність функціонального центру, проявляється через таке [1]:
1. автономний вплив: структурний підрозділ організації підвищує автономну якість роботи організаційних одиниць;
2. вплив взаємозв’язків: структурний підрозділ організації збільшує цінність взаємозв’язків між організаційними одиницями;
3. функціональний вплив: конкретний підрозділ організації забезпечує функціональне управління своїх організаційних одиниць;
4. корпоративний розвиток: організаційна структура організації створює структуру портфеля організаційних одиниць, які забезпечують ефективність реалізації відповідних рішень.
Висновки. Отже, функціональна стратегія – це тип забезпечувальної стратегії у «стратегічному наборі», що визначає стратегічну орієнтацію певної функціональної підсистеми управління підприємством, яка забезпечує їй досягнення цілей, а також керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми. В системі стратегічного управління ця стратегія виконує, відповідною мірою, оптимізаційну роль, яка розкривається через реалізацію її функціонального призначення. В статті був проаналізований сучасний стан ринку побутової техніки в Україні; було висвітлено основні проблеми на цьому ринку. Виходячи із наведених даних та фактів, було запропоновано застосувати набір функціональних стратегій для вирішення тих чи інших проблем, серед яких: маркетингові прийоми, такі як, знижки вихідного дня або знижки для окремих категорій покупців, різні методи стимулювання збуту, розширити асортимент вітчизняної продукції, поліпшити збутову політику компанії, відкоректувати рекламну діяльність, направивши рекламу на найвигідніші сегменти ринку, розробити цінову та фінансову стратегії тощо. Також в статті було зазначено, що досить часто питання щодо розробки функціональних стратегій варто доручати висококваліфікованому спеціалісту, або ж, створити функціональний центр, що, у свою чергу, зможе розширити ефективність діяльності підприємства, а також допомогти досягнути гідного рівня конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Список використаних джерел:
1. Бортейчук Р.Ю. Сутність, місце та роль корпоративних стратегій у системі стратегічного управління діяльністю органів державної влади : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2010-2/.
2. Василенко В.О. Стратегічний менеджмент : Навчальний посібник [Текст] / В.О. Василенко, Т.І. Ткаченко. — К. : ЦУЛ, 2002. — 356 с.
3. Саєнко М.Г. Стратегія підприємства : Навчальний посібник [Текст] / М.Г. Саєнко. — Тернопіль : «Економічна думка», 2006. — 390 с.
4. Томпсон А. А. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа : учебное пособие [Текст] / А. А. Томпсон, А. Дж.Стрикленд — М. : Издательский дом «Вильямс», 2006. — 928 с.
5. Офіційний веб-сайт «GfK Ukraine» : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.gfk.ua