В результаті утвердження України як самостійної, незалежної держави було створено необхідні умови для формування в країні національної економіки і органічного включення її в економічний простір.
Відбувається перехід від командно-адміністративної системи господарювання до системи відкритої економіки, яка характеризується тим, що ліквідується монополія держави і формується система зовнішньоекономічних відносин на основі принципу свободи конкуренції.
Усе це потребує відповідної модифікації форм і методів діяльності українських підприємств, які виступають на міжнародному ринку.
Окремі питання щодо вирішення даної проблеми висвітлені в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Серед вітчизняних авторів, що займаються проблемою конкурентоспроможності українських підприємств можна виділити Сіваченка І.Ю., Козака Ю.Г., Єханурова Ю.І., Губського Б.В., Кредисова А., а зарубіжних авторів, що досліджують проблему конкурентоспроможності підприємств в цілому – Майкла Портера, Фатхутдинова Р.А., Томпсона А.А.. Зокрема, в цих роботах розглядаються різні підходи до побудови стратегії виходу підприємства на світовий ринок.
Для ефективного включення в економічний простір великим та малим підприємствам необхідно виробляти таку продукцію, яка буде конкурентоспроможною на ринках. Це може бути досягнуто, розробивши стратегію просування їхньої продукції на світовому ринку.
Така стратегія повинна полягати не в простому нарощуванні обсягів виробництва, а в сприянні створенню довгострокових конкурентних переваг та стабільному розширенні і якісному поліпшенню на основі цих переваг позицій великих та малих підприємств на ринку. Для цього необхідно мати чітку концепцію економічної політики, яка сприяла б розширенню обсягу виробництва лише в поєднанні із загальними цілями макроекономічної політики [3, c. 186].
Згідно з дослідженнями Є.Ф. Брігхема, головними мотивами злиття підприємств є: очікування ефекту синергії від злиття; податкова доцільність; придбання активів за ціною їх відновлювальної вартості; зростання прибутку від контролю над більшим підприємством; диверсифікація з метою зниження ризиків [1, c. 136].
У сучасних ринкових умовах підприємства все активніше прагнуть завоювати нові ринки і для розширення своєї діяльності частіше вибирають стратегію злиття, а не стратегію органічного росту. Основою органічного росту підприємства є досвід та ресурси, накопичені всередині компанії, які інвестуються в існуючий бізнес з метою його розширення. Цей спосіб корпоративного розвитку є дешевшим та менш ризикованим порівняно зі стратегією злиття. Проте внутрішній ріст, особливо на фоні посилення конкуренції, процес досить тривалий і невизначений. Найшвидшою і багатообіцяючою стратегією є придбання вже існуючих підприємств [2, c. 48].
На жаль, більшість національних виробників характеризуються низькою конкурентоспроможністю, і, виходячи на закордонні ринки, зазнають поразки, переважно, через відсутність відповідних активів та досвіду. Тому однією з основних причин зростання кількості угод зі злиття підприємств є бажання бути конкурентоспроможними та фігурувати на міжнародному ринку. [4, c. 99].
Злиття підприємств з метою досягнення міжнародної конкурентоспроможності є особливо актуальним для України, оскільки наша держава прагне зайняти стійку нішу в світовій економіці, забезпечити стабільне економічне зростання та підтвердити статус країни з ринковою економікою. Існують відмінності у методах оплати операцій злиття у розвинених країнах та в тих, що розвиваються. У розвинених країнах фінансування угод злиття є різноманітним за рахунок операцій з цінними паперами. В Україні ж фінансування злиття здійснюється в основному за рахунок грошових коштів кінцевого покупця.
Державне регулювання процесів злиття в Україні є значно нижчим, ніж в розвинених країнах. Характерною особливістю є і те, що успішність угод злиття в Україні є вищою ніж на Заході за рахунок купівлі недооцінених активів [4, c. 102].
При міжнародних злиттях важливо враховувати культурні особливості різних національностей. Процеси злиття супроводжуються не лише змінами в організаційній структурі, системі підзвітності та відповідальності, але й поширенням відчуття невпевненості. Тому розбіжності як в корпоративній, так і в особистій культурі можуть негативно впливати при тісній співпраці та завадити досягненню максимального синергічного ефекту.
Для успішного досягнення синергічного ефекту, а отже, і для забезпечення ефективності процесів злиття підприємств важливо реалістично підійти до оцінки підприємства-цілі, проаналізувати можливості зниження витрат, передбачити реакції конкурентів на проведення злиття та оцінити ризики операції. Об'єднання підприємств, окрім економії та додаткового прибутку, створює ще й додаткові витрати, які часто важко передбачити. Прогнозування величини синергічного ефекту є справою ризикованою, оскільки доступ до інформації про підприємство-ціль може бути обмежений. Для посилення вірогідності такого прогнозу потрібно здійснити діагностику об'єкта придбання за участі кваліфікованих спеціалістів у цій галузі.[1, c. 145].
Хоча на світовому ринку найближчим часом експерти прогнозують спад активності процесів консолідації, український ринок злиття знаходиться на початковій стадії свого розвитку і тому має зарезервований відповідний потенціал росту. Потрібно пам'ятати, що підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств значною мірою сприяє підвищенню конкурентоздатності національної економіки та забезпечує визнання України як надійного світового партнера.
Перспективи подальших досліджень, з нашого погляду, стосуватимуться аналізу злиття та поглинання та оцінки життєздатності підприємств в умовах жорсткої конкуренції як на міжнародному, так і на національному ринках. Планується дослідити, наскільки економіка країни залежить від конкурентоспроможності національних підприємств та як міжнародні інвестиції впливають на економіку приймаючої країни. Вивчення закордонного досвіду здійснення операцій з цінними паперами для проведення злиття буде корисним для розвитку фондового ринку в Україні та для більшої прозорості і легітимності операцій злиття.

Список використаної літератури:

1. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: Видавництво "Молодь", 2007.
2. Глинська, Г.Я. Злиття підприємств як фактор підвищення їхньої конкурентоспроможності / Г.Я. Глинська //Логістика. -Л. : Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2008 - С. 47-52.
3. Гохан Патрик А. Слияния, поглощения и реструктуризация компаний. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2009.
4. Рудык Н.Б., Семенкова Е.В. Рынок корпоративного контроля: слияния, жесткие поглощения и выкупы долговым финансированием. - М.: Финансы и статистика, 2009.