Виклад основного матеріалу:
У ринковій соціальне-орієнтованій моделі еко¬номіки зростає роль соціальної функції держави. Уряд і держава несуть відповідальність за надан¬ня громадянам соціального захисту і забезпечення рівного доступу до задоволення основних потреб.
Соціальний захист - це комплекс законодавчо закріплених соціальних норм, що гарантує дер¬жава окремим верствам населення, а також за пев¬них економічних умов всім членам суспільства (під час зростання інфляції, спаду виробництва, економічної кризи, безробіття та інше). Трактування фінансового забезпечення соціального захисту населення як комплексного поняття полягає в тому що, з одного боку – це об’єктивне економічне явище, яке відображає сукупність заходів, пов’язаних з обслуговуванням частини перерозподільчих відносин з метою формування і використання бюджетних, страхових, благодійних та інших фондів грошових коштів, призначених для соціального захисту населення. З іншого боку – це матеріальне вираження даного явища, зокрема за змістом як сукупність цільових грошових фондів, за формою – сукупність фінансових планів окремих ланок соціального захисту населення, за організаційним забезпеченням – як діяльність конкретних суб’єктів і як метод фінансового механізму.
Тобто, соціальний захист населення — це складова соціальних гарантій населенню, які повинні забезпечуватися державою відповідно до засад соціальної політики. Серед них: гарантування кожному працівнику мінімального рівня заробітної плати та її індексації; вирівнювання рівнів життя малозабезпечених верств населення; захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян тощо.
За рахунок бюджетних коштів, які виділяються на соціальний захист і соціальне забезпечення, також фінансується ціла низка установ, зокрема: будинки-інтернати для старих та інвалідів, притулки для неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, територіальні центри і відділення соціальної допомоги та інші. Ці заклади фінансуються в межах сум, затверджених у кошторисах. Витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу визначаються за штатними розписами, типовими штатами та ставками заробітної плати згідно з тарифікаційними списками. Витрати на медикаменти та перев'язувальні матеріали, продукти харчування тощо визначаються в багатьох соціальних закладах так само, як і в закладах охорони здоров'я (наприклад, у будинках-інтернатах для старих та інвалідів, у дитячих закладах-інтернатах для малолітніх інвалідів тощо).[3,c.131]
Ефективність системи та рівень соціального захисту населення залежать від якісного фінансового забезпечення, його розглядають як метод фінансового механізму, що застосовується у процесі розподілу та перерозподілу виробленого у суспільстві національного продукту.
Фінансове забезпечення є об’єктивним економічним поняттям, яке відображає сукупність заходів, пов’язаних з обслуговуванням частини перерозподільних відносин, з метою формування і використання бюджетних, страхових, благодійних та інших фондів грошових коштів, призначених для соціального захисту населення. Будучи об’єктивним економічним поняттям за відповідних умов, фінансове забезпечення набуває матеріального вираження. Так, за змістом воно є сукупністю цільових грошових фондів (бюджетного, пенсійного, страхових, благодійних і т. д), призначених для задоволення суспільних потреб соціального захисту населення, а за формою – це відображення сукупності фінансових планів окремих ланок соціального захисту населення, де чітко визначені джерела та обсяги коштів, їхнє цільове спрямування на заходи, пов’язані із соціальним захистом населення. З іншого боку, під цим забезпеченням можна розуміти діяльність держави та інших юридичних осіб, яка стосується вирішення фінансових питань, пов’язаних з наданням соціальних послуг населенню, що належать до сфери соціального страхування і соціального забезпечення. Таким чином, під фінансовим забезпеченням можна розуміти рух фінансових ресурсів, призначених для забезпечення соціального захисту населення. [1.c.188]
Величина коштів, що спрямовуються на соціальний захист населення, залежить від фінансових можливостей держави, які визначаються обсягом ВВП та науково-обґрунтованим обсягом фонду споживання. Збільшити видатки на соціальний захист населення можна тільки за умови зростання обсягу ВВП. Загалом же сформована в Україні система розподілу і перерозподілу ВВП передбачає наступні джерела фінансування соціального захисту населення .
У процесі фінансування соціального захисту населення використовуються різні методи. Доцільно виокремити чотири таких методи: кошторисне фінансування; дотування та субсидіювання; кредитування; резервування. Найвагомішими джерелами фінансування соціального захисту населення є кошти Державного і місцевих бюджетів, страхових фондів, тоді як кошти, отримані з інших джерел, є лише доповнюючим фінансовим ресурсом.
Виконання будь-яких соціальних програм вимагає відповідних фінансових ресурсів, яких за сучасного стану національної економіки не вистачає. Проблема полягає навіть не у кількості цих ресурсів, а в умінні правильно розпоряджатися ними. Це і є головним завданням фінансового забезпечення програм і заходів соціальної політики України.
Для виконання своїх функцій, зокрема в галузі соціальної політики, держава повинна мати достатні грошові кошти, які формуються шляхом перерозподілу ВВП, а головним механізмом, через який здійснюється цей перерозподіл, є бюджетний[1,c.189]
Аналізуючи видатки з Державного бюджету на соціальний захист населення за останні роки можна з упевненістю сказати, що найбільша питома вага цих видатків припадає на соціальний захист пенсіонерів. Так, за період з 2006 по 2009 роки ці видатки становили від 57 відсотків від усіх видатків на соціальний захист у 2006 р. до 70,2 відсотка – у 2009 р. Слід зазначити, що за аналізований період видатки на соціальний захист пенсіонерів у 2008 р. збільшились порівняно з 2006 р. тільки на 31,1 млн. грн., у 2007 р. зменшились на 386,9 млн. грн. і у 2009р. намітились позитивні зрушення.Якщо проаналізувати динаміку видатків на соціальний захист з Державного бюджету, то цілком виправданим є зменшення у 2007 р. видатків на соціальний захист пенсіонерів, адже у цьому році з Державного бюджету було виділено тільки 6815, 6 млн. грн., що на 457,9 млн. грн. менше, ніж у 2008 р.. Найменшу питому вагу у складі видатків на соціальний захист, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету, становлять видатки на дослідження і розробки у сфері соціального захисту. У 2006 р. вони становили 0,5млн. грн., у 2007 р. – 0,6 млн. грн., у 2008 р. – 0,9 млн. грн., у 2009 р. – 0,7 млн. грн. Держава ще мало приділяє уваги науковим дослідженням у даній сфері, а це в свою чергу, породжує безліч невирішених питань, які потребують ґрунтовного вивчення та аналізу.[2]
Фонд оплати праці є провідною складовою частиною ВВП і динаміка його розміру пов’язана з динамікою ВВП, тобто при збільшенні ВВП розмір оплати праці зростає, а при зменшенні, навпаки, падає. Bстановлено залежність середньої заробітної плати за місяць на одного працюючого від розміру ВВП за відповідний місяць в Україні.
Це є основою для постановки питання про те, що коли суспільство бажає відраховувати на соціальний захист населення певну, заздалегідь визначену частку ВВП, то конкретні внески можуть бути обраховані до фонду оплати праці, що в доволі високому ступені відповідатиме зміні ВВП та спрощуватиме проведення фінансування системи соціального захисту населення.
Перспективними видами соціального захисту громадян є недержавне пенсійне забезпечення та добровільне медичне страхування (співвідношення суми страхових платежів і ВВП має тенденцію до зростання – від 0,001 % у 2006 р. до 0,083 % у 2009 р.). Основними причинами, котрі стримують розвиток добровільного медичного страхування та недержавного пенсійного забезпечення в Україні, є такі: недосконалість чинної системи оподаткування; недовіра та неінформованість населення, відсутність чіткої законодавчої бази, яка б регламентувала діяльність сектора платних медичних послуг; немає ефективної системи захисту прав миноритарних інвесторів, до яких належить і недержавний пенсійний фонд та інші.[3,c.129]
Однією з головних гарантій соціального захисту є реалізація функцій держави стосовно забезпечення і надання можливостей щодо підвищення рівня життя населення. Одним з основних методів впливу держави на зменшення істотного розриву у доходах найбільш багатих порівняно з малозабезпеченими категоріями населення є фіскальна політика у галузі оподаткування доходів фізичних осіб і прибутків підприємств. Однак безмежне втручання уряду у перерозподіл доходів може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Тому при дослідженні системи факторів соціального захисту населення доцільним є встановлення характеру їх зміни від впливу факторів фінансово-кредитного механізму, зокрема від показника суми кредитів, наданих державою.
Отже, фінасове забезпеченя соціального захисту населення України незважаючи на позитивні зрушенння знаходиться на стадії розвитку.
Список використаної літератури:
1. Клівіденко Л.М. «Перспективи розвитку соціального захисту населення» // Регіональні перспективи. – 2003. – № 2-3 (27-28). – С.188-190.
2. Інформація про стан виконання Зведеного і Державного бюджетів України за січень-грудень 2006- 2009 року [Електронний ресурс] – режим доступу до інф.: // www.minfin.gov.ua
3. Гроші та кредит: Підручник/ За ред. Богдана Івасіва,; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп.. -Тернопіль: Карт-бланш, 2008. -510 с.