У підсумку у 2009 році приріст іноземних інвестицій в Україні склав 4303 млн. дол. США, а сукупний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України станом на 01.01.2010 року становив 40026 млн. дол. США. Обсяг прямих іноземних інвестицій на одного громадянина України збільшився з 94 дол. США у 2001 році до 872 дол. США на початку поточного року.
У 2010 році очікується новий інвестиційний цикл за рахунок відновлення інвестиційного попиту. Передбачається залучення близько 5 млрд. дол. США на реалізацію проектів з підготовки проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (з них майже 66% становитимуть кошти приватних інвесторів), зростання обсягу прямих іноземних інвестицій до 8 млрд. дол. США, стійка активізація підприємницької діяльності.
Протягом 2009 року інвестиції в Україну надходили зі 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу інвестицій, входять: Кіпр – 8593 млн. дол. США (21,5%), Німеччина – 6613 млн. дол. (16,5%), Нідерланди – 4002 млн. дол. (10%), Російська Федерація – 2674 млн. дол. (6,7%), Австрія – 2604 млн. дол. (6,5%), Велика Британія – 2375 млн. дол. (5,9%), Франція – 1640 млн. дол. (4,1%), Сполучені Штати Америки – 1387 млн. дол. (3,5%), Віргінські Острови, Британські – 1371 млн. дол. та Швеція – 1272 млн. дол. [9].
Серед найбільших іноземних компаній-інвесторів в Україні слід виділити: Mittal Steel, Siemens, Volkswagen, Deutsche Telecom, Jabil Circuit and Electronics, Sony, Panasonic, Telenor, TNK-BP, Coca-Cola, Cargill, Carlsberg, Sun Interbrew, Kraft Foods, Nestle, Philip Morris, Reemtsma, Raiffeisen Bank, Erste Bank, HVB, ING Bank, BNP Paribas, EFG Group, McDonalds, Metro Cash & Carry, Billa, Paterson та ін.
Значний інтерес інвесторів викликають підприємства, які здійснюють фінансову діяльність, у яких акумульовано 22,4% від загального обсягу інвестицій. Інвестиційно привабливими залишаються підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого користування (10,6% загального обсягу інвестування); організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям (10,2%).
На підприємствах промисловості зосереджено 22,5% загального обсягу інвестицій (у т.ч. на підприємствах переробної промисловості – 19,3%, що добуває – 2,8%). Серед галузей переробної промисловості найбільші обсяги інвестицій зосереджені на підприємство з виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (4,6% від загального обсягу інвестицій), металургійного виробництва й виробництва готових металевих виробів (3,5%), хімічної й нафтохімічної промисловості (3%), машинобудування (2,7%).
Іноземні інвестиції нерівномірно розподіляються по регіонах України. Найбільш привабливими для іноземних інвестицій виявились місто: Київ – 2684,1 млн дол. (3768 підприємств і 32,1 % обсягу іноземного капіталу), Дніпропетровська – 778,6 млн дол. (640 і 9,3 %), Київська – 511,5 млн. (331 і 6,1 і Одеська – 507,3 млн дол. (648 і 6,1 області. Прямі іноземні інвестиції надійшли з 116 країн світу і вкладені у 10542 підприємства України. Основними формами залучення іноземних інвестицій є грошові внески, які становили 1195 млн дол. (61,9 % вкладеного обсягу), внески у вигляді рухомого чи нерухомого майна - 566,7 млн дол. (29,4 [7].
Для України характерної є незначна відкритість економіки [3], а, таким чином, і незначна участь країни в міжнародних потоках капіталів, хоча ситуація має тенденцію до поліпшення (табл. 2).
Таблиця 2
Прямі інвестиції на початок 2010 року, млн.дол. США [8]
Показник 2008 рік 2009 рік 2010 рік
Прямі іноземні інвестиції в Україну 29542,7 35616,4 40026,8
Темп росту, у % до минулого року 136,73 120,56 112,38
Прямі інвестиції з України 6196,6 6203,1 6223,3
Темп росту, у % до минулого року 2546,89 100,1 100,33

З даної таблиці видно, що протягом 2008-2010 років спостерігається поступова тенденція до збільшення надходження прямих інвестицій в Україну. Україна є також учасником інвестиційного процесу. Найбільше зростання прямих інвестицій з України спостерігається в 2008 році, в порівнянні з 2007 роком, близько на 2547%. Протягом 2009-2010 років тенденція є більш стабільною у межах 100%.
Залучення іноземного капіталу в економіку України передбачає розвиток науково-технічного прогресу, провадження передової зарубіжної техніки і технологій, поліпшення структури експорту за рахунок підвищення якості і конкурентоспроможності національних товарів, вирішення ряду невідкладних соціальних проблем. Залучення іноземного капіталу в галузі, які виробляють товари та надають послуги, набагато вигідніше, ніж отримувати кредити для придбання аналогічних товарів і послуг за кордоном, які тільки накопичують державні борги [1, с. 31].
Для залучення іноземних інвестицій Україна має всі необхідні умови: великий внутрішній ринок, високий рівень кваліфкації трудових ресурсів, значний промисловий і сільськогосподарський потенціал, вигідне геополітичне розташування на перехресті торгових шляхів Європи й Азії.
Іноземні інвестори мають свої інтереси щодо вкладання капіталів в економіку України. Це прагнення закріпитися на перспективному ринку збуту в Україні та одержати прибутки на довгостроковій основі і отримати доступ до порівняно дешевих джерел сировини, у тому числі і до відносно дешевої та кваліфікованої робочої сили, як одного з факторів зниження собівартості продукції. Інтерес інвесторів спрямований також на підприємства, що мають, як певні технологічні переваги і перспективу розвитку, так і сучасний науково-технічний потенціал. Тому перед нашою державою стоїть складне завдання щодо активізації та залучення іноземного капіталу, не позбавляючи його власних стимулів до ефективного використання [6].
Незважаючи на очевидні позитивні зрушення у пожвавленні інвестиційних процесів, Україна сьогодні не є інвестиційно привабливою порівняно не тільки з країнами із розвиненою ринковою економікою, а й з окремими східноєвропейськими країнами. Це пов’язано з впливом таких чинників, як:
1) відсутність надійного законодавства, яке б захищало права приватних інвесторів;
2) відсутність механізму реалізації наявних нормативних актів;
3) непередбачуваність податкового регулювання;
4) відсутність ефективної інфраструктури для іноземного підприємництва;
5) економічна і політична нестабільність;
6) нестабільна система зовнішньоекономічної діяльності;
7) замкненість українська економіки на державах СНД, з якими зв’язки зараз порушено;
8) незбалансованість економіки, неконвертованість національної валюти і непевність валютного ринку;
9) багатофакторна обмеженість участі іноземних інвесторів у приватизаційних процесах;
10) нерозвиненість вітчизняної інвестиційної інфраструктури, низька ефективність функціонування національного фондового ринку;
11) відсутність дієвої системи страхування іноземних інвестицій;
12) неконвертованість національної валюти і невпевненість валютного ринку [2].
Для того щоб зростали обсяги і поширювалося застосування іноземних інвестицій, насамперед необхідне таке:
 максимальне спрощення процедур, що регламентують взаємовідносини держави і підприємців у сфері залучення іноземних інвестицій;
 законодавче створення надійної системи страхування та перестрахування інвестиційних ризиків, заснування за участі держави страхової компанії і забезпечення її виходу на міжнародні страхові ринки;
 надання іноземному інвесторові права оренди (а не власності, як це нерідко пропонується) на земельну ділянку під розміщення підприємства з іноземним капіталом на вигідний для нього термін;
 створення нормативно-правової бази з питань врегулювання відносин щодо залучення іноземних інвестицій до розробки родовищ корисних копалин;
 забезпечення реалізації спеціальних режимів інвестиційної діяльності у вільних економічних зонах та територіях;
 залучення в інвестиційну сферу заощаджень іноземних громадян з використанням гарантійних механізмів їх повернення;
 створення системи гарантій стабільності для забезпечення довгострокового фінансування інвестиційних проектів.
Основними пріоритетними напрямами розвитку іноземного інвестування, на наш погляд, мають стати:
 впровадження нових технологій виробництва та переробки сільськогосподарської продукції;
 розвиток машинобудування, електротехнічної галузі, приладобудування та деревообробки;
 впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій;
 виробництво будівельних матеріалів;
 розвиток малого та середнього бізнесу;
 розвиток комунальних підприємств області;
 розширення асортименту та збільшення обсягів виробництва продуктів харчування;
 розвиток інфраструктури туристичної діяльності;
 захист навколишнього середовища і здійснення природоохоронних заходів (утилізація сміття) [5, с.28].
У зв’язку з цим доцільно створити:
1) організації, що будуть розробляти та проводити експертизи проектів підприємств;
2) страхові компанії, що здійснюватимуть страхування комерційних і некомерційних ризиків при реалізації виробничих проектів;
3) інформаційно-консалтингові фірми, інвестиційні фонди. Ефективне сприяння зростанню інвестицій з боку держави приведе до збільшення надходжень платежів до бюджету. Відповідно збільшаться фінансові ресурси для державного інвестування.
Переваги іноземного інвестування для України проявляються в наступному:
 створення додаткових та збереження існуючих робочих місць;
 активізація підприємницької діяльності;
 залучення сучасних технологій і «ноу-хау»;
 сприяння виходу на світові ринки[4, с. 125].
Залучаючи іноземні інвестиції, Україна має змогу спрямовувати їx на вирішення, зокрема, таких питань, як:
 модернізація діючих або створення нових підприємств для структурної перебудови економіки держави, для виробництва продукції, яка зараз не випускається або випускається у недостатній для потреб внутрішнього ринку кількості;
 створення нових експорто-орієнтованих та імпортозамінюючих виробництв;
 створення нових господарюючих суб’єктів для розвитку конкуренції;
 прискорене освоєння нових родовищ корисних копалин як для внутрішнього споживання, так і для розширення експортного потенціалу;
 прискорений розвиток менш розвинутих територій;
 створення структур з іноземною участю для використання закордонного досвіду в галузі консалтингу, маркетингу, підготовки кадрів тощо.
Під час переходу до системи ринкових відносин в Україні склалася непроста політична й економічна ситуація. За якої нагальною потребою економіки стає залучення прямих іноземних інвестицій. Натомість в Україні зафіксовано відтік іноземних інвестицій. І причина криється не лише в економічній кризі, а й у неналежній увазі держави до забезпечення реалізації закріплених у законодавстві гарантій для іноземних інвесторів. Заважає користуватися системою захисту інвестицій і надто високий рівень корумпованості влади. Правда, як відзначають незалежні експерти, поки ріст української економіки приносив високі дивіденди, зарубіжні інвестори закривали очі на корумпованість чиновників різних рівнів.
3 метою успішного залучення іноземних інвестицій важливим є надання різноманітних пільг іноземним інвесторам, проте набагато більше значення має формування іміджу країни та сприйняття серед іноземних інвесторів як стабільної і передбачуваної, а її економіки – як такої, де макроекономічна стабільність асоціюється не тільки з низькими темпами інфляції, а й з послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи росту виробництва, платоспроможний попит, що розширюється, економічну структуру, яка постійно модернізується.
Таким чином, проаналізував надходження прямих іноземних інвестицій в Україну за 2009 р., можна сказати, що під впливом світової фінансової кризи надходження інвестицій в країну зменшилося порівняно з минулим роком на 27,4 %. Незважаючи на заходи, що були прийняті в країні щодо покращення її інвестиційного клімату і інвестиційного іміджу, в Україні залишається ще багато проблем, які утворюють перепони для іноземних інвесторів. Серед таких факторів можна перш за все визначити такі [2]: триваючу законодавчу й виконавчу нестабільність; відсутність чіткої державної стратегії по залученню інвестицій; значний податковий і адміністративний тиск на об'єкти підприємництва; зниження для громадян цінності грошових доходів у вигляді дивідендів і відсотків внаслідок інфляційних факторів; неврегульованість питань захисту прав власності інвесторів; високий рівень корумпованості в органах державної влади; наявність перешкод для репатріації прибутки з України; складність і відносно більшу тривалість процедур реєстрації підприємств; відсутність сучасної ринкової інфраструктури; нестабільність роботи фінансової системи країни; неготовність підприємств здійснювати реальні ефективні інвестиції навіть у конкурентоспроможні інноваційні проекти, що приносять високий стійкий дохід, достатній для виплати високих дивідендів; незначні обсяги фондового ринку; низький рівень платоспроможності всередині країни.

Список використаних джерел

1. Беліма M. Регіональний розвиток України та прямі іноземні інвестиції / М. Беліма. – Економіка, Фінанси, Право. – 2008. - № 12. - С. 29-32
2. Гуткевич, С. А. Условия привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины /
С. А. Гуткевич. – [Електронний ресурс] // www.nam.kiev.ua/ape/n_01_56/Gytkevih.htm.
3. Качала Т. Створення сприятливого інвестиційного клімату в промисловому комплексі України / Т. Качала та ін. – Вісник ТАНГ. – 2005. - №5-1. С. 235-240
4. Сазонець І. А. Міжнародна інвестиційна діяльність / І. А. Сазонець, О. А. Джусов, О. М. Сазонець. – Навч. посб. - К: Центр навч. літ., 2005.- С. 156
5. Фомін С. С. Чи потрібні нам іноземні інвестиції? / С. С. Фомін. – Політика і час. – 2009. - №3. – С. 26-29
6. Інтєрнет-портал «Інвестуйте в Україну» // www. іpa.net.ua
7. Основні показники економнного та соціального розвитку Украни // www.me.gov.ua/control/ukr/publish/
8. Прямі іноземні інвестиції в Україну [Електронний ресурс] // www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2009/zd/ivu/ivu_u/ivu0409.html>.
9. www.ukrstat.gov.ua. – Офіційний сайт Державного комітету статистики України