Наук. кер.—Малицький В.В. Буковинська державна фінансова академія м. Чернівці
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Актуальність теми. Прийнято вважати, що основною проблемою інвестування в економіках різних країн є дефіцит інвестиційних ресурсів. На наш погляд, справа не тільки в дефіциті інвестиційних ресурсів, але й у механізмах, які б дозволили консолідувати й ефективно використовувати реально існуючий інвестиційний потенціал економік, які реформуються. Створення таких механізмів – задача більш важлива і більш складна, ніж форсований пошук фінансових джерел інвестицій. Передумовою такого підходу могло б стати теоретичне моделювання тих суттєвих аспектів інвестиційних процесів, що звичайно виводяться за дужки економічних досліджень, економічної практики і політики. Питання формування, функціонування і розвитку соціально-економічних основ інвестиційної діяльності традиційно є предметом економічної науки. Основний характер носить концепція капіталістичного накопичення К.Маркса, якому вперше в історії економічної науки вдалося одержати цілісну інституційно-функціональну модель передумов, механізмів, наслідків і тенденцій інвестування капіталу в умовах індустріальної системи. Величезний внесок у розвиток методології аналізу інвестиційних процесів зробила австрійська школа в особі Е.Бем-Баверка, К.Менгера, Ф.Візера, а також їхні послідовники В.Парето, У.Джевонс. У 20 столітті методи маржиналізма одержали значний розвиток в економетричних моделях інвестиційного процесу. Особливе місце в теорії інвестицій посідає макроекономічна модель Дж.М.Кейнса. Кейнс показав вирішальну роль інвестицій у функціональній рівновазі індустріальної системи. Варто підкреслити, що Кейнс добре усвідомлював історичну й інституціональну детермінованість своєї моделі, відзначаючи, що в інших умовах ця модель може бути іншою. У сучасній зарубіжній літературі інституціональні проблеми інвестування й економічного росту досліджують Д.Норт, К.Перес, К.Фрімен, Г.Менш. Серед українських і російських дослідників слід відзначити І.Бланка, Д.Богиню, Г.Волинського, С.Галузу, І.Лукінова, А.Гріценка, Б.Губського, В.Паламарчука. В їхніх роботах проведений детальний аналіз проблем і протиріч інвестиційної діяльності в умовах трансформації економіки, розроблені і досліджені теоретичні й категоріальні аспекти цих проблем. Це дозволяє, спираючись на вже отримані результати, перейти до комплексного, цілісного теоретичного моделювання інвестиційного розвитку постсоціалістичних держав. Предметом роботи є інвестиційна діяльність у різноманітті й суперечливій єдності її основних аспектів, взаємозв'язків і наслідків. Об'єктом роботи виступають інституціональні механізми і передумови інвестиційної діяльності. Мета і завдання роботи. Виходячи з потреби в заглибленому і розширеному тлумаченні інвестиційних проблем перехідної економіки, а також з огляду на ступінь розробленості в науці питань інституціонального забезпечення інвестиційної діяльності в умовах трансформації економіки, метою дослідження є вивчити передумови, фактори і механізми формування інституціональних основ інвестиційної діяльності в умовах переходу до ринку. На підставі даної мети були сформульовані такі конкретні завдання: 1. З'ясувати конкретно-історичну обумовленість і інституціональну природу інвестування. 2. Структурувати інституціональні основи і передумови інвестиційної діяльності і виділити критерії періодизації становлення зрілих форм інвестування. 3. Виявити і систематизувати актуальні і перспективні інституціональні форми інвестиційної діяльності і визначити на цій основі оптимальні напрямки державної інвестиційної політики в Україні. 4. Розкрити взаємозв'язок мікроекономічних й інституціональних теоретичних уявлень інвестування і сформулювати на цій основі соціальні передумови, фактори й обмеження інвестиційної політики держави. На основі трактування інвестування як образу господарських дій, що історично формується і розвивається, істотним аспектом інвестування є реалізація і розширення позитивної свободи суб'єкта, що хазяйнує, за допомогою професійного керування невизначеністю на тривалих інтервалах, у силу чого інвестування може розглядатися як прямий інструмент трансформації економіки, що формує і закріплює навички закордонної економічної поведінки. Важливу роль у системі інституціональних форм і передумов інвестування відіграє інвестиційний статус суб'єкта, під яким розуміється сукупність формальних і неформальних повноважень, обумовлених наявністю інвестиційних ресурсів, інвестиційних здібностей, професійних навичок, права на захист інтересів і повноважень, інвестиційної (кредитної) історії; в сукупності ці умови дають можливість автоматично включатися в коопераційні інвестиційні процеси різного рівня як легітимному учаснику, чиї базисні інвестиційні преференції не підлягають сумніву. Не менш важлива роль інституціонального механізму інвестиційної діяльності як сукупності загальних, особливих і специфічних інститутів, що забезпечують: 1) оптимізацію часових переваг суб'єктів; 2) зняття невизначеності довгострокової діяльності до рівня, мінімально необхідного для прийняття масових інвестиційних рішень; 3) активну інвестиційну позицію суб'єктів господарської системи у формі інвестиційного статусу; 4) погодженість індивідуальних інвестиційних дій у рамках загального ринкового механізму. У зрілій інвестиційній системі конкуренція інвесторів носить переважно горизонтальний характер (між носіями однакового статусу з приводу доходів), у системі, що формується, переважає вертикальна конкуренція між статусами різних рівнів - із приводу повноважень і ресурсів, тому інвестиційні процеси в трансформації економіки сприяють такому важливому комплексному інституціональному ефекту як формування консолідованого конкурентного соціального середовища, посилення ролі індивідуальних інвестиційних рішень окремої людини в забезпеченні функції її добробуту і поступовому розширенні в силу цього кола споживчих або господарських ситуацій, що допускають чи припускають інвестиційне трактування. Однак, якщо характеризувати рівень інвестиційної діяльності в Україні, то варто зазначити про його невідповідність потребам забезпечення сталого розвитку вітчизняної економіки. Активізація інвестиційного механізму зростання економіки України передбачає стимулюючу фіскальну і монетарну політику держави, а органи влади повинні вжити дієвих заходів не тільки щодо максимального залучення всіх джерел інвестицій, а й щодо ефективнішого використання інвестиційних ресурсів. Розвиток вітчизняної економіки засвідчує, що навіть високі темпи приросту інвестицій в основний капітал не забезпечують необхідних темпів зростання ВВП. В умовах глобалізації національний економічний розвиток залежить від здатності ефективно використовувати не тільки традиційні, але й особливо інтернаціоналізовані ресурси та фактори виробництва постіндустріального суспільства. Це в свою чергу забезпечується за умов реалізації моделей відкритої економіки, адаптованих до внутрішніх особливостей та зовнішнього революціонізуючого середовища. Міжнародне інвестування відіграє при цьому провідну роль, формуючи канали передачі фінансових і матеріальних ресурсів, науково-технологічних і організаційно-економічних інновацій на новітній інформаційній основі.
Cписок використаних джерел: 1. Бабак С.В. Безпека інвестиційної діяльності// Стратегія економічного розвитку України. – 2003. - №8. - С. 100 -104. 2. Голубка Я.В. Оцінка фінансових інвестицій в системі обліку // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, Серія «Економіка», – 2006. – Випуск 21. – С. 122-125. 3. http://www.lib.academy.html- Вісник Української академії банківської справи
